79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2022 справа № 903/833/21
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання А. П. Полянського
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Головного управління ДФС у Волинській області, м. Луцьк,
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК», м. Львів
про стягнення 62 009,25 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Головне управління ДФС у Волинській області звернулося до Господарського суду Волиньської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар та штраф у розмірі 62009,25 грн.
18.10.2021 Господарський суд Волинської області ухвалив матеріали позовної заяви за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 62009,25грн передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області
09.11.2021 до Господарського суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви № 908/833/21 та за результатом автоматизованого розподілу справи між суддями були передані для розгляду судді О.Д. Запотічняк.
Ухвалою від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, призначено розгляд справи на 23.12.2021.
Ухвалою від 23.12.2021 суд відклав розгляд справи на 12.01.2022.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою про відкладення розгляду справи (ідентифікатор поштового відправлення 7901414308034) вручено Відповідачу 28.12.2021 р.
Суд звертає увагу на те, що направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених ухвал адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
В судове засідання 12.01.2022 представники сторін не з'явились, причин не явки не вказали. Відповідач відзив на позов не подав.
З урахуванням того, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, з моменту відкриття провадження у справі спливає строк передбачений ст.248 ГПК України, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог без участі учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №12/18 від 19.12.2018 року про закупівлю товарів за державні кошти в частині забезпечення належного відпуску (отоварювання) скретч-карток (бланків дозволів) на АЗС, що обслуговують картки відповідача, з огляду на що позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» 55 441,42 грн за невикористані скретч-картки (бланки дозволи).
У зв'язку з порушенням строків поставки товару відповідачу відповідно до п. 7.2 договору нараховано штраф у розмірі 2 772,00 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка становить 3 795,83 грн.
Правова позиція Відповідача.
23.12.2021 представником Відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
19 грудня 2018 року між Головним управлінням ДФС у Волинській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (Постачальник) було укладено Договір № 12/18 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір).
Відповідно до Договору та специфікації до нього (Додаток 1) Постачальник зобов'язується поставити замовникові товари - Бензин А-95 (Євро-5) та дизельне паливо (Євро-3) у вигляді скретч-карток (бланків дозволів) номіналом 10, 15, 20 літрів з терміном дії не менше 6 місяців, а Замовник - прийняти та оплатити такі товари. Реалізація палива згідно скретч-карток (бланків дозволів) має здійснюватися на АЗС на території міст Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського та вздовж автодороги Луцьк - Рівне - Київ.
Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 297 760 грн., у тому числі ПДВ
49 626, 67 грн.
Відповідно до п. 10.1 Договору він діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного виконання своїх обов'язків Сторонами.
На виконання договірних зобов'язань Замовник здійснив оплату товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2152 від 26 грудня 2018.
З лютого 2021 року Позивач не може отримати пальне за наданими Постачальником скретч-картками на зазначених в Договорі АЗС, оскільки вони не забезпечені коштами.
На момент подання позовної заяви невикористаними лишаються скретч-картки (бланки дозволи) на придбання бензину А-95 у кількості 1760 літрів та дизельного палива у кількості 160 літрів, що підтверджується Витягами з оборотної відомості станом на 01.10.2021 року.
Головним управлінням ДФС у Волинській області було направлено на адресу
ТзОВ «Кондор Логістик» Претензію № 1 про постачання оплаченого і непоставленого товару вих. № 130/10/03-97-10-02 від 29.03.2021 року.
У відповідь на претензію від 27 квітня 2021 року № 2419 (вх. № 1085/10 від 06.05.2021) ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» зазначило, що не вбачає порушень зі свого боку, оскільки можливо відбувся технічний збій у роботі системи комунікацій АЗС, що не є порушенням умов договору.
Враховуючи це, Головним управлінням ДФС у Волинській області було направлено лист на адресу ТОВ «ВОГ КАРД» у м. Луцьк (вих. № 1730/10/03-97- 10-10 від 14.05.2021) з проханням повідомити про стан взаємовідносин і розрахунків між ТОВ «ВОГ КАРД» та ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» та вказати причину, з якої ГУ ДФС у Волинській області вже тривалий час не може скористатися скретч-картками ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК».
ТОВ «ВОГ КАРД» у листі від 08.06.2021 № 360 повідомило Позивача, що згідно службового документу № 19492, № 19491, що стосуються паливних карток №№ 78255990002016822, 7825990002016103 - їх видано покупцеві ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» 18 грудня 2018 року на підставі укладеного сторонами договору поставки партіями з використанням паливних карток. Згідно Особистого кабінету (паливного рахунку) ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» дані паливні картки разом з іншими картками заходяться на рахунку «ЛІМІТНИЙ РАХУНОК». Однак, з 20.01.2021 р. ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» на даний рахунок грошові кошти не зараховував.
18.06.2021 Головним управлінням ДФС у Волинській області було направлено на адресу ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» Претензію № 2 з вимогою забезпечити можливість отримання оплаченого товару в повному обсязі шляхом використання відповідних скретч-карток або повернути на рахунок ГУ ДФС у Волинській області суму коштів в розмірі вартості непоставленого товару - 1760 літрів бензину А-95 та 160 літрів дизельного палива.
Листом від 30.06.2021 р. вих. № 3247 ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» зазначило, що визнає свою відповідальність та не відмовляється від виконання договірних зобов'язань.
Станом на момент подання до суду позову ні відпуск (передача) товару, ні повернення коштів позивачу не відбулись, відтак, для відновлення порушених прав та законних інтересів Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 62 009,25 грн, в тому числі:
55 441,42 грн кошти за оплачений товар, пеня у розмірі 3 795,83 грн. та штраф у розмірі 2 772,00 грн у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідач доказів поставки Товару чи доказів повернення коштів суду не надав.
Оцінка суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору
№ 12/18 про закупівлю товарів за державні кошти від 19 грудня 2018 року.
Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання із своєчасної оплати за товар, який мав бути використаний шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів. Здійснено оплату на рахунок Відповідача у розмірі 297 760,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2152 від 26 грудня 2018 року, долученим до матеріалів справи.
В той же час, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Відповідач передав оплачений позивачем товар лише частково. Невикористаними залишились скретч-картки на придбання бензину А-95 у кількості 1760 літрів та дизельного палива у кількості 160 літрів на загальну суму 55441,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань із відпуску товару - бензину А-95 у кількості 1760 літрів та дизельного палива у кількості 160 літрів на загальну суму 55 441,42 грн, що свідчить про неналежне виконання умов укладеного договору.
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, враховуючи реалізоване позивачем право на повернення оплачених коштів за неотриманий Товар, заявлені вимоги про стягнення неповернутої вартості оплаченого та непоставленого товару є обґрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 55 441,42 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції, штраф у розмірі 5 % від суми невиконаного зобов'язання по Договору, крім того за несвоєчасну поставку товарів, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, а також відшкодовує втрати згідно індексу інфляції за час прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання основного зобов'язання.
Щодо розрахунку 5% штрафу суд зазначає, що такий здійснений вірно та підлягає до задоволення повністю в сумі 2772,00 грн.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 795,83 грн пені.
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає до стягнення з Відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вул. Єфремова, 84, офіс 1Б; код ЄДРПОУ 39046990) на користь Головного управління ДФС у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) 62009,25 грн та 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2022.
Суддя Запотічняк О.Д.