13.01.2022 Справа № 914/100/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс», м. Київ,
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», м. Львів,
про видачу судового наказу: про стягнення заборгованості за Договором постачання №1910-02 від 131.10.2019 у розмірі 118753,83 грн основного боргу, 13770,96 грн пені, 4851,34 три відсотки річних, 248,10 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката
Представники сторін не викликались (не повідомлялись)
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором постачання №1910-02 від 131.10.2019 у розмірі 118753,83 грн основного боргу, 13770,96 грн пені, 4851,34 три відсотки річних, 248,10 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Розглянувши заяву та долучені до неї матеріали, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Із змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс» слідує, що заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором постачання №1910-02 від 131.10.2019 у розмірі 118753,83 грн основного боргу, 13770,96 грн пені, 4851,34 три відсотки річних, 248,10 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Викладені обставини Заявник підтверджує наступними документами:
- копією Договору постачання №1910-02 від 31 жовтня 2019 року;
- копіями видаткових накладних ;
- копією Акту звірки розрахунків, підписаним лише зі сторони заявника;
- розрахунком вимог до боржника за період з 26.12.2019 по 10.01.2022;
- копією Договору про надання правничої допомоги №17 від 30.10.2020;
- копіює Додатку №4 від 04.01.2022 до Договору №17 від 30.01.2022;
- копією банківської виписки про сплату 20000,00 грн. гонорару адвокату;
- копією ордеру про надання правової допомоги.
Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, (2) щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Отже, у відповідності до положень статей 12 та 148 Господарського процесуального кодексу, судовий наказ може бути виданий лише за вимогами про стягнення грошових коштів, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тобто заявлені у заяві про видачу судового наказу вимоги повинні відповідати презумпції безспірності вимог заявника.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити на підставі аналізу поданих документів.
Як вбачається з долученого заявником договору, предметом цього договору є продукція, виробничо-технічного призначення, яку Постачальник зобов'язується передати в обумовлені договором строки Покупцеві ( п.1.1 Договору).
Сума Договору складається із сум Рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною Договору ( п.2.3 Договору).
Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з дати отримання товару на підставі рахунку виставленого Продавцем ( п.3.4 Договору).
Покупець здійснює оплату товарів платіжними дорученнями. Посилання у платіжному документі на номер Рахунку-фактури є обов'язковим ( п.3.6 Договору).
Слід звернути увагу, що ні рахунки-фактури, на підставі яких здійснювалась поставка товару і які є невід'ємною частиною договору, ні рахунки на оплату відповідно до яких відповідач повинен був здійснити оплату товару, заявником до поданої заяви не долучені.
Заявником долучено до заяви видаткові накладні про поставку товару на суму 270776,40 грн. Разом з тим, зазначаючи у заяві про видачу судового наказу про суму основного боргу боржника в розмірі 118753,83 грн, заявником не надано до суду доказів на підтвердження наявності зазначеної заборгованості та вказаних обставин. Заявником не долучено жодного платіжного доручення про сплату поставленого товару, відтак неможливим є встановити факт порушення відповідачем грошових зобов'язань та підставність нарахування трьох відсотків річних та пені.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Разом з тим, зазначаючи у заяві про видачу судового наказу про суму основного боргу боржника в розмірі 118753,83 грн, заявником не надано до суду доказів на підтвердження наявності зазначеної заборгованості та вказаних обставин.
Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Як вбачається із поданого заявником розрахунку пені, вона нарахована на загальну суму заборгованості, частина якої згідно поданого розрахунку виникла ще з 14.06.2020 року. Відтак, право заявника на нарахування та стягнення штрафних санкцій відповідно до мов договору ( у випадку несвоєчасної сплати поставленого ним товару) виникло з 14.07.2020 року.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Наявними матеріалами заяви, не доведено той факт, що сторони у передбаченому законодавством порядку, погодили іншу позовну давність, ніж передбачена законодавством .
Оскільки, заборгованість, на яку в тому числі в частині основної частини боргу нараховується пеня, виникла згідно розрахунку заборгованості ще з 14.07.2020, а заяву надіслано до суду 10.01.2022 то з моменту виникнення права вказаної вимоги по стягненню неустойки в межах шестимісячного строку нарахування з моменту виникнення права - пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги ( рахунки -фактури, рахунки на оплату), а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право ( акт звірки не підписаний боржником, платіжні доручення про часткове погашення заборгованості відсутні), суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Технополіс» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором постачання №1910-02 від 131.10.2019 у розмірі 118753,83 грн основного боргу, 13770,96 грн пені, 4851,34 три відсотки річних, 248,10 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Березяк Н.Є.