Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4445/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м.Харків
про стягнення коштів 63 426,13 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (надалі - відповідач) про стягнення затрат по виплаті страхового вішкодування в розмірі 63 426,13 грн.
Також, до стягнення з відповідача заявлено витрати по оплаті судового збору 2 270,00 грн. та судові витрати, пов'язані із оплатою професійної правової допомоги 5000,00 грн.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором PVP.S №2003459 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 03.11.2020, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.11.2021 була направлена на адресу відповідача - 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 63, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Дана адреса відповідача також зазначена позивачем в позовній заяві.
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
03.11.2020 року між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір страхування серії PVP.S №2003459 майнових інтересів власника автомобіля "BMW 520i", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01.03.2021 року в місті Харкові на проспекті Гагаріна відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "ВАЗ 21144", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та застрахований автомобіль "BMW 520i", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "BMW 520i", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "ПРОСТО-страхування" відповідно до Договору страхування серії PVP.S №2003459 від 03.11.2020.
Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.04.2021 по справі №646/1576/21 ОСОБА_2 визнано винною особою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
На виконання умов Договору страхування, на підставі страхового акту №151045 від 08.04.2021р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 66 026,13грн., яке перерахував на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №6382 від 12.04.2021.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ 21144", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Харківська Муніципальна Страхова Компанія", відповідно до полісу № АР/4051451, що станом на дату ДТП був діючим.
Згідно полісу № АР/4051451 передбачено франшизу у розмірі 2 600,00 грн.
Законом України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхованого акта.
Згідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи те, що розмір франшизи за полісом № АР/4051451, укладеним між власником транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, та відповідачем, становить 2600,00 грн., сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить відповідно 63 426,13 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Щодо стягнення 5000,00 грн. правової допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем та адвокатським бюро "СИНЮК та ПАРТНЕРИ" в особі керуючого бюро - адвоката Синюка С.Л. було укладено договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 року, відповідно до умов якого складено Акт виконаних робіт від 30.09.2021.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати
-консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу
-це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., Гімадуліна та інші проти України від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., Меріт проти України від 30.03.2004 p., East/West Jinnee Limited проти України від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі Неймайстер проти Австрії було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення Неймайстер проти Австрії).
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов'язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 , Реєстром справ від 04.01.2021 (Додаток №1 до Договору), актом виконаних робіт від 30.09.2021, детальним описом робіт (наданих послуг) від 30.09.2021 та платіжним дорученням №15503 від 01.09.2021
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з оплати професійної правової допомоги.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська Муніципальна Страхова Компанія" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м.Київ, вул. Герцена, буд.10 ; код ЄДРПОУ: 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування 63 426 грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору 2 270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу 5000 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "12" січня 2022 р.
Суддя С.Ч. Жельне