справа № 757/34827/17-ц
провадження № 22-ц/824/248/2022
11 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі Київської обласної прокуратури, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року в складі судді Матійчук Г.О.,
встановив:
19.06.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що постановами державного виконавця ВДВС Бородянського районного управління юстиції від 11 лютого 2011 року Харитонова Н.О. було відкрито виконавче провадження №24394215 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бородянським районним судом Київської області від 08.11.2010 №2-762 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс-Банк» боргу в сумі 126 676,55 грн, а також накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .
В процесі примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, державним виконавцем Дацьком О. Л. було замінено зберігача описаного та арештованого майна, автомобіля марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 , синього кольору, № кузова НОМЕР_2 , та передано його на відповідальне зберігання ПП "НИВА-В.Ш." ОСОБА_4 .
В зв'язку з повним погашенням заборгованості перед ПАТ «Правекс-Банк», 26.10.2016 державним виконавцем Дацьком О.Л. прийнято постанову про звільнення майна боржника з-під арешту та про закінчення виконавчого провадження.
Однак належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль так і не було повернуто.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року (справа №360/325/17-ц) визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби щодо неповернення ОСОБА_1 належного їй на праві власності автомобіля HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 . Зобов'язано державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби повернути ОСОБА_1 автомобіль марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 .
Внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця щодо неповернення належного позивачу автомобіля, яка встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, позивачу заподіяна шкода, яка полягає у втраті належного їй на праві власності автомобіля марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 .
13 червня 2017 року на прохання позивача суб'єктом оціночної діяльності ПП "Тасадор" на базі характеристик автомобіля (марки, моделі, року випуску, пробігу) було надано висновок про вартість майна, у відповідності до якого оціночна вартість автомобіля марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 , синього кольору, № кузова НОМЕР_2 , становить 166 000 грн.
Стягнення зазначеної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, за бюджетною програмою 3504030.
Не зважаючи на закінчення виконавчого провадження, винесення постанови від 26 жовтня 2016 року, а також наявність ухвали Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року, жодних дій на поновлення режиму права власності ОСОБА_1 так і не було вчинено.
Посилаючись на вказані обставини, положення ст. 23, 316, 317, 319, 321, 1173, 1174, 1192 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030, на її користь грошові кошти у розмірі 166 000 грн, завданої бездіяльністю державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та грошові кошти у розмірі 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Також просила відшкодувати судові витрати на правову допомогу в сумі 30 720 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнути витрати на правову допомогу в заявленому розмірі - 30 720 грн.
Свої доводи обґрунтовує тим, що належним доказом протиправних (неправомірних) дій державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби є ухвала Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року по справі №360/325/17-ц, якою встановлена бездіяльність державного виконавця, що призвела до порушення права власності позивача.
У зв'язку із зникненням автомобіля та не переданням його ОСОБА_5 , 31.03.2015 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції винесено постанову про розшук майна боржника.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що жодних дій на поновлення режиму права власності ОСОБА_1 державним виконавцем вчинено не було. Тривала бездіяльність органів державної виконавчої служби призвела до порушення права власності позивача, а також душевних страждань у зв'язку з неможливістю повною мірою володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених щодо нього.
Вказує, що відповідач жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди не завдавав.
Враховуючи факт перебування автомобіля у розшуку, а також закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду, у державного виконавця були відсутні підстави і можливість для повернення автомобіля боржнику.
До оголошення автомобіля в розшук, останній на підставі постанови державного виконавця Дацька О. Л. від 24.01.2013 знаходився на зберіганні представника ТОВ "НИВА-В.Ш." Харковця Ю.М.
Статтею 950 ЦК України встановлено відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
У відзиві на апеляційну скаргу Київська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказує, що позивач, звертаючись з даною позовною заявою до суду, не надав належних доказів про те, що спірний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 .
При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що до оголошення спірного автомобіля у розшук, він на підставі постанови державного виконавця Дацька О.Л. від 24.01.2013 знаходився на зберіганні представника ТОВ «НИВА-В.Ш.» Харковця Ю.М., який у відповідності до ст. 950 ЦК України несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання.
Позивачем не наведено жодної обставини на обґрунтування заподіяної моральної шкоди, в чому саме вона полягає.
Також на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу від представника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), назву якого змінено на Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення 166 000 грн у відшкодування завданої майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження боржником оскаржено не було. Враховуючи факт перебування автомобіля у розшуку, а також закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду, у державного виконавця були відсутні підстави та можливість для повернення автомобіля боржнику. До оголошення автомобіля у розшук, останній на підставі постанови державного виконавця від 24.01.2013 знаходився на зберіганні представника ТОВ «НИВА -В.Ш.» Харковця Ю. М. Вимоги позивача у вказаній частині, а також в частині відшкодування моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження належними доказами.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.02.2011 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №24394215 з примусового виконання виконавчого листа №2-762, виданого 08.11.2010 Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , солідарно, на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованості в сумі 126 676,55 грн. Боржник - ОСОБА_1 (а.с.31 т.2).
11.02.2011 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №24394252 з примусового виконання виконавчого листа №2-762, виданого 08.11.2010 Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , солідарно, на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованості в сумі 126 676,55 грн. Боржник - ОСОБА_5 (а.с.32 т.2).
18.10.2012 державним виконавцем Дацько О. Л. відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції складено акт опису й арешту майна, транспортного засобу марки HUNDAI GETZ, 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 , синього кольору, № кузова НОМЕР_2 , з відповідним описом наявних на ньому пошкоджень. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ТОВ «ТД Еліт Сервіс» Куренков В. М. (а.с. 13-16 т.1).
24.01.2013 державним виконавцем Дацько О. Л. відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції винесено постанову про передання транспортного засобу HUNDAI GETZ, 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , представнику ПП «НИВА-В.Ш.» Харковцю Ю. М. (а.с.12 т.1).
12.11.2014 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Дацько О. Л., на підставі ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову доручення, а саме: провести прийом-передачу транспортного засобу марки HUNDAI GETZ, легковий-комбі В, об'єм двигуна 1600 см2, 2007 р.в., днз НОМЕР_1 , що був переданий представнику ПП «НИВА -В.Ш.» та можливо зберігається в м. Києві по вул. Баренбойма, 12, місце зберігання штрафмайданчик Павла Усенка, 8-А, реальна адреса зберігання Красногвардійська, 20-Б, передати на зберігання ОСОБА_5 ; направити до ВДВС Дніпровського РУЮ (а.с. 41 т.2).
Разом з тим, копію вказаної постанови для виконання надіслано до ВДВС Деснянського РУЮ (а.с.42 т.2).
31.03.2015 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Дацько О. Л. винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_1 - транспортного засобу марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 (а.с. 43 т.2).
20.04.2015 т.в.о заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області повідомив начальника ВДВС Бородянського РУЮ у Київській області, що особовий склад підрозділів УДАІ ГУМВС України в Київській області орієнтовано на розшук та затримання рухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: транспортного засобу HUNDAI GETZ, н.з. НОМЕР_1 (а.с. 45 т.2).
У зв'язку з надходженням заяви представника стягувача про повне виконання рішення суду, 26.10.2016 старшим державним виконавцем Дацько О. Л. органу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-762, виданого 08.11.2010 , боржник ОСОБА_1 (а.с.17 т.1).
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року (справа №360/325/17-ц) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задоволено. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби щодо неповернення ОСОБА_1 належного їй на праві власності автомобіля HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 . Зобов'язано державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби повернути ОСОБА_1 автомобіль марки HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 .
Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 11.06.2021 №31/26-444аз, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 15.06.2021 автомобіль HUNDAI GETZ, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , дата реєстрації - 29.11.2007, в період з 26.11.2007 по теперішній час за іншими власниками не реєструвався (а.с.178 т.2).
Наявні в матеріалах справи докази не доводять тієї обставини, що арештоване майно було втрачене і що це майно відсутнє у відповідальної за його зберігання особи - представника ПП «НИВА-В.Ш.» Харковця Ю. М.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на час складання державним виконавцем акта опису й арешту майна боржника (далі - Закон № 606-XIV), збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 59 Закону № 606-XIV майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З наведеного вище випливає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту завдання майнової шкоди неправомірними діями, бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби, а отже, не доведено наявності всіх необхідних умов для застосування статті 1174 ЦК України.
Ухвала Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року (справа №360/325/17-ц), постановлена за наслідками здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, про визнання бездіяльності державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби щодо неповернення ОСОБА_1 належного їй на праві власності автомобіля HUNDAI GETZ, днз НОМЕР_1 , та зобов'язання повернути вказаний автомобіль його власнику, не може слугувати достатньою підставою для висновку про заподіяння такими діями (бездіяльністю) майнової шкоди та, відповідно, про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Невиконання рішення суду у вказаній частині не може напряму ототожнюватися із завданою позивачці майновою шкодою, оскільки доказів того, що можливість повернення належного їй майна остаточно втрачена, суду не надано.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для стягнення заявленої позивачем шкоди у розмірі 166 000 грн.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Оскільки ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року (справа №360/325/17-ц) встановлена бездіяльність державного виконавця Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби щодо неповернення ОСОБА_1 належного їй на праві власності автомобіля та зобов'язано повернути вказаний автомобіль його власнику, за відсутності доказів того, що державним виконавцем вчинялись дії на виконання вказаного судового рішення, що набуло законної сили, колегія суддів дійшла висновку про наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
Враховуючи тривалість невиконання судового рішення, з урахуванням вимог розумності і справедливості, характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби, колегія суддів вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10 000 грн.
Покладаючи відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на державу, суд зобов'язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві заявлено про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 30 720 грн, які складаються з вартості підготовки та подання скарги на бездіяльність державного виконавця, участь в судових засіданнях у Бородянському районному суді Київської області юриста ЮК «Касьяненко і партнери», підготовки та подання до Печерського районного суду м. Києва позову про відшкодування за рахунок Держави матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, вивчення матеріалів справи, надання консультації та формування комплекту документів.
До позовної заяви позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 16.01.2017 (а. с. 43-45 т. 1), акт наданих послуг від 16.06.2017 згідно договору про надання юридичних послуг від 16.01.2017 (а.с.46 т.1) та акт наданих послуг від 19.06.2017 згідно договору про надання юридичних послуг від 16.01.2017 (а.с.47 т.1), які містять назву послуги, кількість витрачених годин та їх вартість.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку про те, що розмір витрат, які сторона позивача має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи у суді, становить 10 240 грн (а.с.47 т.1).
Інші витрати в сумі 20 480 грн не відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, а тому не підлягають відшкодуванню за наслідками ухвалення судового рішення в даній справі.
Розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 10 240 грн відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Разом з тим, з огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги, розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5,7%), в сумі 583,68 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», вказані судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також відшкодуванні витрат на правову допомогу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та витрати на правничу допомогу в сумі 583,68 грн, всього на загальну суму 10 583,68 грн (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні шістдесят вісім копійок).
В решті рішення суду залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом справи, компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк