іменем України
12 січня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/3791/21
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/281/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
секретар: Зіньковець О.О.
Заявник: ОСОБА_1
Суб'єкт оскарження: старший державний виконавець Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шакшуєва Ольга Володимирівна
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яке є правонаступником заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шакшуєвої Ольги Володимирівни щодо не зняття арешту з нерухомого майна (суддя Яременко І.В.), постановлену у м.Чернігів, повний текст ухвали складено 29 жовтня 2021 року,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шакшуєвої О.В. щодо не зняття арешту з нерухомого майна, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, серія та номер: 37260064 від 02.04.2013 міським відділом державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, неправомірними; зобов'язати старшого державного виконавця Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шакшуєву О.В. зняти арешт з нерухомого майна. Скарга мотивована тим, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 104765,68 грн, судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 100 грн. На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист №6-11126/12 від 02.11.2012 року, який перебував на виконанні міського відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції. Арешт на майно боржника накладався одночасно при відкритті виконавчого провадження. 30.03.2016 року державним виконавцем Шакшуєвою О.В. прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вказував, що 28 квітня 2021 року на рахунок Кам'янець-Подільського міського ВДВС було сплачено усі суми боргу, які рахувалися непогашеними згідно з виконавчими провадження №АСВП 60534521 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та №АСВП 62490154 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки). Старший державний виконавець Шакшуєва О.В. винесла в межах вказаних виконавчих проваджень постанови про закінчення виконавчих проваджень, в яких, зокрема зазначено у п.2 - «Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення». Відповідно до відповіді від 12.05.2021 року відсутні будь-які виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , в тому числі і виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №6-11126/12 від 02.11.2012, в межах якого накладено арешт постановою про арешт майна боржника №37260064 від 02.04.2013. Однак, як зазначила старший державний виконавець, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що по ОСОБА_1 внесено обтяження на нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, який станом на дату подання скарги, 21.05.2021 року, не знятий. За доводами заявника, на даний час на належне йому майно безпідставно накладено арешт, чим порушені його майнові права щодо розпорядження власністю.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника заінтересованої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2021 року скаргу задоволено частково; зобов'язано посадову особу Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений в рамках виконавчого провадження № 37260064 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, серія та номер: 37260064 від 02.04.2013; у задоволенні решти скарги відмовлено. Ухвалу мотивовано тим, що ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачала зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника, а тому посилання скаржника на незаконність дії державного виконавця Шакшуєвої О.В. в цій частині є безпідставною. Державний виконавець мав вирішити питання про закінчення виконавчого провадження після спливу строку на повторне пред'явлення виконавчого документа, однак таких дій всупереч нормам Закону не було вчинено під час звернення скаржника до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту від 29.04.2021 року.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» просить вказану ухвалу суду скасувати і ухвалити постанову про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що виконавче провадження №37260064, на підставі якого накладений арешт, не закінчено та не повернуто до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а направлено стягувачу (винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч.1 п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»). За доводами заінтересованої особи, виконавчий документ, на підставі якого накладено арешт, не визнано судом таким, що не підлягає виконанню, покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання перед кредитором не виконано. Також ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався з позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області і заочним рішенням у справі №676/726/20 ухвалено зняти арешт з належного йому майна, що накладений в межах виконавчих проваджень №36443114 та №37260064. Проте 11 березня 2021 року вказане рішення скасовано та позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що на виконанні Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби з 02.04.2013 по 30.03.2016 перебував виконавчий лист від 02.11.2012 №6-11126/12, виданий Новозаводським районним судом м.Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» боргу в сумі 104765,68 грн (ВП №37260064). 30 березня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника) (а.с.47-48).
Згідно з відповіддю Кам'янець-Подільського міського ВДВС на запит представника ОСОБА_1 - адвоката А.Шпака повідомлено, що станом на 12 травня 2021 року на виконанні у даному відділі відсутні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 (а.с.9-11). Проте, згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що по ОСОБА_1 внесено обтяження на нерухоме майно, зокрема на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, серія та номер: 37260064 від 02.04.2013 міським відділом державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції. Відомості про сплату заборгованостей згідно зазначених виконавчих документів до Кам'янець-Подільського міського ВДВС не надходили.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Спір у даній справі виник у зв'язку з оскарженням бездіяльності державного виконавця, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №37260064 щодо не зняття арешту з майна боржника під час повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Чинна на дату винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (ч.1 ст.50, ч.3-5 ст.60) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно послався на постанову Верховного Суду у справі №817/928/17 від 27 березня 2020 року, у якій викладено правовий висновок про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними.
За матеріалами справи встановлено, що ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа відмовлено.
Апеляційний суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання посадової особи Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений в рамках виконавчого провадження №37260064, оскільки в разі пропуску строку на повторне пред'явлення документу до виконання з боку стягувача настають наслідки закінчення виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги, що виконавче провадження №37260064, на підставі якого накладено арешт, не закінчено та не повернуто до суду або іншого органу (посадовій особі), а також, що виконавчий документ не визнано таким, що не підлягає виконанню, а покладені на боржника зобов'язання перед кредитором не виконано, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про зняття арешту, оскільки у даному випадку у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, непред'явлення його повторно на виконання, відмовою у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа, відсутні підстави для чинності арешту належного заявникові майна.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про зняття арешту.
Так, заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; ухвалено зняти арешт з майна, належного ОСОБА_1 , що накладений в межах виконавчих проваджень №36443114 та №37260064.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року вказане заочне рішення суду скасовано, а ухвалою від 21 квітня 2021 року - позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», третя особа - Кам'янець-Подільський міський відділ державної виконавчої служби, про звільнення майна з-під арешту залишено без розгляду.
Із вищевказаної ухвали суду встановлено, що підставою для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду стала повторна неявка позивача в судове засідання, а не відсутність підстав для скасування судового рішення про зняття арешту з майна боржника.
ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» не надало доказів, що заявник звернувся до суду із скаргою не для захисту своїх прав, а виключно для уникнення виконання покладених на нього зобов'язань.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яке є правонаступником заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: