Справа №591/3541/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.
Номер провадження 22-ц/816/269/22 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І.
Категорія - 68
про повернення апеляційної скарги
12 січня 2022 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), Собини О. І. , Левченко Т. А.
розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника Семена Валерійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини,
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Стаднику С.В. у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
Представник відповідача з вказаною ухвалою не погодився та подав апеляційну скаргу.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст. 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження у справі.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, вона не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).
Таким чином, право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, а не переглядатись в апеляційному порядку.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 через свого адвоката Стадника С.В., оскаржив до апеляційного суду ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті спору, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття апеляційної скарги та наявність відповідних підстав для її повернення заявнику.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на помилкове роз'яснення у резолютивній частині ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року права на її апеляційне оскарження, що у свою чергу призводить до неправильного розуміння учасниками справи вимог ст. 353 ЦПК України та прямого порушення вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України щодо своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту прав сторін.
Доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановленої місцевим судом ухвали, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується апеляційний суд.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника С.В. на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження апеляційним судом до розгляду не приймається і підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у прийнятті до розгляду і повернути апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника Семена Валерійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Суддя-доповідач - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
Т. А. Левченко