12.01.22
22-ц/812/61/22
Справа №477/537/21 Головуючий суду першої інстанції - Саукова А. А.
Провадження №22-ц/812/61/22 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
12 січня 2022 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Кредобанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду вищевказаний позов, який обґрунтовував наступним.
Позивач зазначав, що 19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Барбуляк Х. В. вчинено виконавчий напис №3536 про звернення стягнення на належний йому транспортний засіб марки Peugeot номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку із наявністю у нього заборгованості за кредитним договором від 07.03.2018 перед акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк» або Банк) на суму 496 039,11 грн, що включає в себе і 2000 грн плати нотаріусу за вчинення виконавчого напису.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Баришніковим А. Д. 12 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження №60870504.
Позивач зазначав, що видача виконавчого напису нотаріусом можлива лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, однак, угода між ним та банком нотаріально не посвідчувалась. Крім того, позивач вказував, що нотаріусом не було встановлено безспірність заявленої Банком заборгованості, оскільки ним не перевірено факт отримання боржником письмової вимоги кредитора, а суми боргу вказані у вимозі кредитора та заяві Банку до нотаріуса різняться.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №3536, вчинений приватним нотаріусом Барбуляк Х. М. 19 листопада 2019 року.
Приватний нотаріус Барбуляк Х. М. проти задоволення позову заперечувала та зазначала, що виконавчий напис було вчинено на підставі відомостей наданих Банком, які підтверджували безспірність боргу, а нотаріальні дії здійснено з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат». З огляду на зазначене просила у задоволенні позову відмовити.
Банк у своєму відзиві вказував на безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, у зв'язку з чим просив у задоволенні його позову відмовити.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3536, вчинений 19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , на користь АТ «Кредобанк». Розподілено судові витрати.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що досліджені докази вказують на порушення Банком та нотаріусом вимог законодавства, що регламентують порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом, а саме ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про порушення зобов'язання, забезпеченого заставою, а також не було підтверджено безспірності боргового зобов'язання, оскільки сума боргу у досудовій вимозі Банку та його заяві до нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави різняться.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Кредобанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Банк вказував, що ним було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення ОСОБА_1 про невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. ОСОБА_1 у суді не було спростовано розмір заборгованості, заявленої під час звернення до нотаріуса. При вчиненні виконавчого напису нотаріус дотримався процедур, передбачених законодавством.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 березня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15937/2018, за умовами якого позивач отримав у борг 542 827,80 грн на строк до 06 березня 2025 року зі сплатою змінюваної процентної ставки. Первинна процентна ставка становила 14,49 відсотків річних.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором того ж дня між сторонами укладено договір застави, за умовами якого позивачем передано у заставу Банку транспортний засіб Peugeot 2008, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 580 000 грн. Заставна вартість предмета застави визначена сторонами у сумі 464 000 грн.
Пункти 4.7, 4.8 кредитного договору визначають, що Банк у випадках, передбачених п.2.10 цього кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. У випадку несвоєчасної сплати позичальником процентів, комісій, інших платежів та/або повернення кредиту (частини кредиту) право Банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим кредитним договором виникає у разі прострочення сплати процентів, комісій, інших платежівта/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць.
Позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення Банку усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку.
07 жовтня 2019 року АТ «Кредобанк» внесло до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про звернення стягнення на предмет застави та склало на ім'я ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій зазначено, що позивач станом на 07.10.2019 має прострочену заборгованість за кредитним договором від 07.03.2018 в сумі 485 489,43 грн, яка складається з заборгованості по основному боргу в сумі 458 922,43 грн, в тому числі прострочена в сумі 9 381,76 грн; прострочених процентів за користування кредитом в сумі 10 837,65 грн; нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 5 535,78 грн; пені в сумі 959,47 грн та штрафу за невиконання не грошових зобов'язань в сумі 9 234,50. Також Банком вказано, що оскільки у випадку несвоєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у кредитора є право на дострокове повернення кредиту, він це право використовує і вимагає, щоб ОСОБА_1 протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 днів з моменту надсилання даної вимоги достроково повернув кредит у повній непогашеній сумі та сплатив всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а також штрафні санкції. У випадку невиконання вимоги Банк звернеться до суду з метою стягнення існуючої заборгованості або здійснить звернення стягнення на предмет застави одним із способів, визначених договором застави.
Зазначену досудову вимогу Банк направив ОСОБА_1 на адресу зазначену у кредитному договорі, а саме АДРЕСА_1 .
Однак, вказана вимога ОСОБА_1 отримана не була, про що свідчить довідка Укрпошти, у якій вказано, що причинами її повернення є: за закінченням встановленого строку зберігання та інші причини, що не дали змоги виконати обов'язку щодо пересилання поштового відправлення (а.с.79-81).
18 листопада 2019 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. із заявою про видачу виконавчого напису.
У заяві АТ «Кредобанк» вказав, що термін погашення кредиту настав 13.11.2019. Він звертався до ОСОБА_1 із досудовою вимогою, однак він заборгованість за кредитом не сплатив. Станом на 18 листопада 2019 року заборгованість за період з 07 серпня по 18 листопада 2019 року становила 492 090,26 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в сумі 458 922,43 грн, прострочених відсотків в сумі 22 097,64 грн та штрафу в сумі 11 070,19 грн. Заборгованість з пені за період з 08.04.2019 до 18.07.2019 становила 1 948,85 грн.
У зв'язку з цим, Банк просив приватного нотаріуса звернути стягнення на заставне майно, а саме транспортний засіб шляхом вчинення виконавчого напису на вищезазначену суму кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 свідчить, що він розраховувався Банком станом на 18 листопада 2019 року
19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Барбуляк Х. М. на підставі вказаної заяви Банку вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на транспортний засіб Peugeot 2008, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Банку за період з 08 квітня по 18 листопада 2019 року на загальну суму 496 039,11 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту в сумі 458 922,43 грн, прострочених відсотків в сумі 22 097,64 грн, штрафу за невиконання не грошових зобов'язань в сумі 11 070,19 грн, пені в сумі 1948,85 грн (за період з 08.04.2019 до 18.07.2019) та плати нотаріусу за вчинення виконавчого напису в сумі 2000 грн (а.с.68).
12 грудня 2019 року приватним виконавцем Баришніковим А. Д. відкрито виконавче провадження №60870504 про примусове виконання вказаного виконавчого напису.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення вказаної нотаріальної дії визначається Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (у редакціях на час виникнення спірних правовідносин).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19).
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання йому кредитором письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 та від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17.
Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису.
Процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з вимогами ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги.
Посилання відповідача на те, що він направляв позивачу вимогу, але він її не отримав з власної вини, про що свідчить відмітка Укрпошти, що вимогу було повернуто, оскільки закінчився строк її зберігання, на правильність висновків суду не впливають.
Відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився з вимогами його пунктів, в тому числі п.4.7, 4.8, які передбачають необхідність отримання позичальником письмової вимоги та обрахування всіх складових кредитної заборгованості максимально станом на 30 календарний день з моменту отримання вимоги.
У своїй заяві до нотаріуса Банк у порушення вимог кредитного договору зазначив, що термін погашення кредиту настав 13.11.2019 року, хоча дані про отримання позивачем досудової вимоги у Банку були відсутні, а всі обрахування складових заборгованості здійснив станом на 18 листопада 2019 року, що також, крім викладеного, свідчить про відсутність безспірної заборгованості.
Беручи до уваги все наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки викладені у ньому висновки відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді С. Ю. Колосовський
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.