11.01.22
22-ц/812/113/22
Провадження №22-ц/812/113/22
Іменем України
11 січня 2022 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,
за участі: позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Рехлецького Р.В., відповідачки ОСОБА_2 , її представника - адвоката Малиновської Н.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-2757/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення, яке постановив Корабельний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Селіщевої Лариси Іванівни у приміщенні цього суду 11 листопада 2020 року, повний текст якого виготовлений 14 грудня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку,
У листопаді 2011 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . Цей будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 1400 кв.м, яка була надана позивачці за рішенням Виконкому Жовтневої міської Ради депутатів трудящих № 76 від 27 березня 1969 року. Рішенням Миколаївської міськради від 22 січня 2010 року за № 43/30 із земельної ділянки, загальною площею 1400 кв.м позивачці було надано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 1000 кв.м, а земельну ділянку площею 400 кв.м було запропоновано передати їй в оренду з оформленням відповідного договору оренди. В подальшому ОСОБА_4 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м за вищевказаною адресою. На земельну ділянку площею 400 кв.м, яка запланована для оренди, позивачка не змогла оформити договір оренди через те, що відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 самовільно захопили частину як приватизованої земельної ділянки, так і тієї, що запланована для оренди, та відмовляються її звільнити. Позивачка вважає вказані дії відповідачів неправомірними.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 відповідно до земельно-кадастрової документації, а також зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняті ними земельні ділянки та перенести огорожі на лінію відновленої межі.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2012 року, постановленою протокольно у судовому засіданні, до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_6 .
У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що пунктом 20 рішення відповідача за № 41/4 від 07 грудня 2009 року їй було надано дозвіл для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа (державного акту) на земельну ділянку площею 1000 кв.м із домоволодіння загальною площею 1308 кв.м для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 . Пунктом 20.1 цього рішення міська рада зобов'язала її виготовити технічну документацію із землеустрою щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, орієнтовною площею 308 кв.м за цією ж адресою. Пунктом 39 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року позивачці затверджено технічну документацію щодо складання державного акту на земельну ділянку площею 1000 кв.м за рахунок земель міста, ненаданих у власність чи користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Пунктом 39.1 цього рішення позивачці було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення позивачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183. Власником сусідньої земельної ділянки площею 1000 кв.м по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міської ради № 43/30 від 22 січня 2010 року та виданого на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 802606. Позивачка зазначала, що рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 і виданий на його підставі державний акт серії ЯК № 802606 є незаконними, оскільки відповідачем був порушений порядок передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , зокрема, не було погоджено меж земельних ділянок, внаслідок чого сталося накладання частин земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у бік її земельної ділянки: по фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині - на 1,33 м
Посилаючись на вказане, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 , а також визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯК № 802606, який був виданий ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2014 року була проведена заміна позивачки ОСОБА_4 на її правонаступника - ОСОБА_7 , який уточнивши первісний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, остаточно просив суд відновити межі земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до даних земельно-кадастрової документації, а саме: зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 перенести огорожу, розташовану на спільній межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в бік земельної ділянки № НОМЕР_1 у фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині - на 1,33 м по усій довжині - 41,13 м межі суміжного землекористування; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перенести огорожу, розташовану на спільній межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 в бік земельної ділянки АДРЕСА_3 по задній торцевій меже, яка підлягає оренді, довжиною 2,0 м, шириною - 12,32 м.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2017 року була проведена заміна позивача ОСОБА_7 на його правонаступника - ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , а спадщину, належну їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 , отримав відповідач по даній справі - ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2017 року.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2017 року у зв'язку зі зміною власника житлового будинку АДРЕСА_3 була проведена заміна відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача - ОСОБА_3 .
В процесі розгляду справи № 488/5077/13-ц ОСОБА_2 була залучена до участі в якості співвідповідача.
У грудні 2014 року відповідачкою ОСОБА_2 у справі № 488/5077/13-ц був поданий зустрічний позов до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 про поновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення права.
Позов мотивовано тим, що пунктом 82 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року їй було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вказаною адресою. Пунктом 39 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 43/30 від 22 січня 2010 року ОСОБА_4 , правонаступником якої на даний час є ОСОБА_1 , було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вказаною адресою. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що вказані положення рішення Миколаївської міськради та державний акт на земельну ділянку, на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , є незаконними через порушення міською радою земельного законодавства, зокрема, ОСОБА_2 посилалась на те, що користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_4 у власність, до 22 січня 2010 року не було оформлено, у неї були відсутні правовстановлювальні документи. У проектній документації щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 відсутня заява ОСОБА_2 про відсутність спору щодо межі та згода на приватизацію ОСОБА_4 земельної ділянки. Наявне, на думку ОСОБА_7 , накладання земельних ділянок відбулося у зв'язку із тим, що у виданому на ім'я ОСОБА_4 державному акті зазначені розміри земельної ділянки, які фактично ніколи не перебували у її користуванні. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд поновити стан земельної ділянки АДРЕСА_2 , який існував до порушення прав - до 22 січня 2010 року.
У травні 2019 року ОСОБА_2 подала оновлену зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просила визнати недійсним та скасувати пункт 39 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року, а також визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183, посилаючись на те, що координати земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 , накладаються на належну позивачці земельну ділянку, якою багато років поспіль користувалися власники домоволодіння по АДРЕСА_4 , що підтверджується планом кадастрової зйомки, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.
У запереченнях на зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 просив у задоволенні цього позову відмовити, посилаючись на те, що факт затвердження одним рішення органу місцевого самоврядування технічної документації земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не свідчить про законність усього рішення. Між тим факт порушення вказаним рішення саме його права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року, відповідно до яких передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка частково накладається на надану їй земельну ділянку: у бік земельної ділянки № НОМЕР_2 по фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині - на 1,33 м. Також ОСОБА_7 вказував на безпідставність тверджень зустрічного позову про ОСОБА_4 не мала правовстановлюючих документів на прав користування земельною ділянкою та посилався на пропуск ОСОБА_2 позовної давності, що є окремою підставою для відмови у позові.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 був прийнятий та об'єднаний в одне провадження із позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міськради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення та державного акту на право власності, для їх спільного розгляду.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2017 р. цивільні справи № 2-2757/2011 та № 488/5077/13-ц були об'єднані в одне провадження, і об'єднаній цивільній справі був присвоєний єдиний номер № 2-2757/2011.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали свої позови у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечували через необґрунтованість та безпідставність.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні підтримали зустрічний позов та заперечували проти позовів ОСОБА_1 через їх безпідставність та необґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо порушення межі та зобов'язання її відновити визнала у частині, що стосується меж між земельною ділянкою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та земельною ділянкою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ). Представник відповідача також пояснила, що попередній власник житлового будинку - ОСОБА_6 , у якого він купив будинок по АДРЕСА_3 , не повідомив його про наявність спору щодо межі суміжних земельних ділянок.
Представник відповідача Миколаївської міськради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений неодноразово, своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення міськради та державного акту на право власності на земельну ділянку. У запереченнях представник Миколаївської ради заперечував проти позову та вказав, що рішення міськради, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на відповідну земельну ділянку, було прийнято повноважним органом та відповідно до діючого на той час законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову як по суті, так і за пропуском позовної давності.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено.
Постановлено відновити межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , шляхом зобов'язання:
- ОСОБА_2 перенести огорожу, що розташована між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , у сторону земельної ділянки № НОМЕР_1 в фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині на 1,33 м, по всій довжині на 41,13 м межі суміжного землекористування;
- ОСОБА_3 перенести огорожу, що розташована між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , у сторону земельної ділянки АДРЕСА_3 по задній торцевій межі земельної ділянки, яка підлягає оренді, довжиною на 2,0 м. та шириною на 12,32 м.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі - по 1047 грн. 05 коп. із кожного.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міськради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали державні акти на право власності на землю, на підставі рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року, яке було прийнято компетентним органом, в межах його повноважень та відповідно до діючого на той час законодавства. Тому підстав для визнання його незаконним та скасування суд не вбачав та вважав за необхідне відмовити у задоволенні таких вимог як за позовом ОСОБА_1 так і за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Також суд не вбачав підстав для визнання недійсними та скасування державних актів, виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міськради№ 43/30 від 22 січня 2010 року, оскільки ці вимоги є похідними від попередньої вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення меж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд дійшов висновку про їх доведеність та задовольнив.
При цьому суд виходив з того, що із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року вбачається, що фактичні розміри лінійних меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають розмірам, визначеним в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183 від 26 лютого 2010 року, який був виданий ОСОБА_4 , зокрема:
-по фасадній межі зі сторони АДРЕСА_2 по прямій - 22,83 м, в менший бік - на 0,59 м;
-по задній торцевій межі зі сторони АДРЕСА_3 по прямій - 21,95 м, в менший бік - на 1,33 м;
-по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій - 41,13 м, в менший бік - на 0,79 м;
-по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння
АДРЕСА_5 земельної ділянки АДРЕСА_1 , становить 961 кв.м, що на 39 кв.м менше визначених в державному акті на право власності на земельну ділянку 1000 кв.м.
Крім цього, фактичні розміри земельної ділянки, що визначені рішенням Миколаївської міськради № 41/4 від 07 грудня 2009 року як така, що підлягає передачі в оренду у розмірі 308 кв.м, також є меншими, зокрема:
-по межі з городом по прямій - 21,95 м;
-по задній межі зі сторони АДРЕСА_3 - по ломаній із прямих - 9,48 м, поворот донизу довжиною 2,0 м., поворот вліво довжиною 12,32 м, = 21,8 м.;
-по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій - 12,17 м;
-по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння
АДРЕСА_6 , що підлягає оренді, становить 206,0 кв.м, замість належної 308,0 кв.м.
Висновком експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року встановлено порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 як з боку земельної ділянки № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_2 , так і з боку землекористувача земельної ділянки по АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 .
Так, розходження між розміром фасадної межі земельної ділянки АДРЕСА_2 за даними схематичного плану поквартальної зйомки станом на 20 листопада 1963 року - 25,36 м і розміром, вказаним у державному акті, виданому ОСОБА_2 31 березня 2010 року - 25,77 м, в більшу сторону - 0,41 м. Розходження між розміром фасадної межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 за даними технічного паспорту від 19 грудня 1962 року на житловий будинок за цією адресою, і розміром, вказаним у державному акті від 31 грудня 2010 р., - 25,77 м і розходження в бік збільшення становить - 0,62 м.
Експертизою також встановлено зміна конфігурації і розмірів лінійних меж земельної ділянки АДРЕСА_3 по прямій - 14,85 м, розходження в бік зменшення - 0,15 м: по задній торцевій межі з боку АДРЕСА_1 - по ломаній із прямих - 9,48 м, поворот догори довжиною - 2,0 м., поворот праворч довжиною - 12,32 м= 21,8 м, розходження в бік збільшення - 6,8 м.
З урахуванням того, що доказів, які б спростовували висновок експерта, судом не здобуто, а ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, не надала доказів, які б доводили її заперечення, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення меж та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою у спосіб, запропонований у вказаному висновку експерта.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно встановлені обставини щодо розміру земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 (раніше - АДРЕСА_4 ), які перебували у користуванні відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та підстави такого користування. Суд не звернув увагу на те, що, на думку відповідачки, загальний розмір земельної ділянки № 59 становив відповідно до рішення № 82 Виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих від 13 березня 1964 року «Про результати обміру будівельного кварталу № АДРЕСА_11» 2042 кв.м, а межі цієї земельної ділянки не змінювались з 1970 року. Суд безпідставно двічі проігнорував клопотання ОСОБА_2 (усне та письмове) про призначення додаткової експертизи, що призвело до порушення процесуальних прав відповідачки, тоді як призначення такої експертизи є необхідним для правильного вирішення спору.
Також ОСОБА_2 посилалась на кадастрову зйомку інженера-геодезиста ОСОБА_9 , згідно із якою координати земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_4 , накладаються на належну ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_4 , а також висновок обстеження земельних ділянок сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_10 , відповідно до якого земельна ділянка № НОМЕР_3 накладається на земельну ділянку за № НОМЕР_2 , а земельна ділянка № НОМЕР_2 на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , і земельна ділянка за № НОМЕР_1 накладається на земельну ділянку за АДРЕСА_7 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рехлецький Р.В. просить залишити її без задоволення та відмовити у задоволенні заявлених в ній клопотань.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 впродовж тривалого розгляду даної цивільної справи зловживала своїми процесуальними правами, зокрема, без поважних причин періодично не з'являлась у судові засідання. Щодо документів на право користування земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , з яких виходив суд, то їхні копії знаходяться у матеріалах справи. Щодо фактичних площ вказаних земельних ділянок, то згідно досліджених судом першої інстанції доказів, площа земельної ділянки АДРЕСА_1 складає 961,00 кв.м., відхилення в меншу сторону складає 39,00 кв.м; відхилення між розміром фасадної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 за даними схематичного плану поквартальної зйомки станом на 20 листопада 1963 року складає 25,36 м. і розміром, вказаним у державному акті на право власності на земельну ділянку від 31 березня 2010 року - 25.77 м, складає в більшу сторону на 0,41м.
Відхилення між розміром фасадної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 за даними технічного паспорту МБТІ від 19 грудня 1962 року - 25,15 м і розміром, зазначеним в державному акті на право власності від 31 березня 2010 року - 25,77 м складає в більшу сторону 0,62 м.
Намагаючись спростувати висновки судової земельно-технічної експертизи, апелянт посилається на висновок сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_10 , відповідно до якого межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 з 1970 року не змінювались, земельна ділянка № НОМЕР_3 накладається на земельну ділянку за № НОМЕР_2 , а земельна ділянка № НОМЕР_2 на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , і земельна ділянка за № НОМЕР_1 накладається на земельну ділянку за НОМЕР_7.
Також, посилалась на кадастрову зйомку інженера геодезиста ОСОБА_9 відповідно до якої координати земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_4 , накладаються на належну ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_4 .
На думку представника позивачки за первісним позовом, це є недопустимими доказами в розумінні статті 78 ЦПК України, тому що їх було виготовлено після ухвалення рішення суду та демонтажу відповідачем спільної огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Висновок інженера-землевпорядника ОСОБА_10 взагалі не містить дати виготовлення зйомки, розмірів меж, не зазначені площі земельних ділянок. Для здійснення вимірів меж земельних ділянок АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , останній повинен був потрапити на територію вказаних земельних ділянок. Однак, вказаний спеціаліст на території вказаних земельних ділянок ніколи не перебував і вимірів меж земельних ділянок не проводив. Більш того, до апеляційної скарги долучений договір підряду, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_10 № 5 від 10 березня 2021 року. Відповідно до змісту вказаного договору ОСОБА_2 10 березня 2021 року замовила здійснення замірів лише однієї земельної ділянки АДРЕСА_4 . Здійснення замірів земельних ділянок АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_8 вказаним договором не передбачено.
У порушення вимог частини 3 статті 83 ЦПК України відповідачем не були подані вказані докази під час підготовчого судового засідання або разом з відзивом. При цьому відповідач користувалась правовою допомогою і це право їй неодноразово роз'яснювалось.
З огляду на зміст доводів та вимог апеляційної скарги рішення суду в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та до Миколаївської міськради про визнання незаконним, ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку, а також в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржувалось, а тому предметом апеляційного перегляду не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, земельна ділянки, якими користуються позивачка ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_4 (№ НОМЕР_2 , кадастровий номер 4810136600:07:079:0006), та ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею ОСОБА_8 , (№ НОМЕР_1 , кадастровий номер 4810136600:07:079:0005), розташовані на АДРЕСА_4 (раніше - АДРЕСА_1 , і є сусідніми, мають спільну межу.
Рішенням Виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих № 67 від 27 березня 1969 року вилучено з користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 546 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та залишено у її користуванні земельну ділянку площею 1400 кв.м (том 1, а.с. 7).
13 грудня 1990 року Виконкомом Корабельної районної ради народних депутатів ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за вищевказаною адресою на підставі рішення виконкому Жовтневої міської Ради трудящих № 143 від 29 липня 1962 року (том 1, а.с. 8).
Згідно копії технічного паспорту на цей житловий будинок, виготовленого Миколаївським МБТІ станом на 18 вересня 1990 року, фактична площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок разом із господарськими та побутовими будівлями і спорудами, становить 1308 кв.м (том 1, а.с. 9-12).
Пунктами 39, 39.1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року затверджено технічну документацію щодо складання державного акта на земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування з віднесенням їх до земель житлової забудови, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 та надано ОСОБА_4 вказану земельну ділянку у власність (том 4, а.с. 27).
На підставі цього рішення Миколаївської міської ради ОСОБА_4 отримала 26 лютого 2010 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183 площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810136600:07:079:0006 (том 1, а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (том 1, а.с. 157). Після її смерті належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:079:0006 успадкував її син - ОСОБА_7 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 червня 2014 року, видане державним нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-601. Крім цього, ОСОБА_7 успадкував житловий будинок АДРЕСА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 серпня 2014 року, видане державним нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-657 (том 1, а.с. 185, 186).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (том 2, а.с. 2). Після його смерті належні йому житловий будинок та земельну ділянку успадкувала його дочка ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року та від 04 серпня 2016 року, видані державним нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори (том 2, а.с. 20-23).
Рішенням виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих № 357 від 11 листопада 1971 року ОСОБА_11 для будівництва індивідуального житлового будинку була надана земельна ділянка площею 435 кв.м. по АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 23).
06 грудня 1971 року між Відділом комунального господарства виконкому районної ради депутатів м. Жовтневого та ОСОБА_11 був укладений договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою площею 435 кв.м за вищевказаною адресою, для будівництва індивідуального житлового будинку (том 1, а.с. 67-68).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 помер (том 1, а.с. 25). Після його смерті належний йому житловий будинок АДРЕСА_3 успадкували його дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_6 , які отримали свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2012 року за реєстр. № 1-1447 та № 1-1450 відповідно. Згідно вказаних правовстановлюючих документів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали співвласниками цього будинку, де кожному із них належало по 1/2 частині будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 успадкував її син - ОСОБА_6 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 березня 2017 року, видане нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-158 (том 2, а.с. 180-182).
Викладене підтверджується матеріалами спадкових справ № 128/2011 та № 259/2016, заведених П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлих ОСОБА_11 та ОСОБА_5 (том 1, а.с.50-72; том 2, а.с. 107-175)
23 березня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І. за реєстр. № 343, згідно якого ОСОБА_3 став власником будинку АДРЕСА_9 , а.с. 180-182). Даних щодо приватизації земельної ділянки за цією адресою матеріали справи не містять.
13 березня 1962 року Виконкомом міської ради депутатів трудящих були затверджені результати обміру земель будівельного кварталу № 21 пос. Балабановка та вирішено зареєструвати за землекористувачами земельні ділянки, зокрема, по АДРЕСА_4 - 910 кв.м, 1132 кв.м підлягало вилученню із зарахуванням до держземфонду, але було залишено у тимчасовому користуванні (том 1, а.с. 27).
Рішенням Виконкому Жовтневої міськради № 53 від 11 березня 1969 року із користування ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), було вилучено земельну ділянку площею 771 кв.м і залишено в його користуванні земельну ділянку площею 1000 кв.м (том 1, а.с. 73).
Власником житлового будинку АДРЕСА_4 був ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер (том 1, а.с. 29). Після його смерті власником вказаного будинку стала його донька, відповідачка по даній справі - ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 лютого 2008 року, видане нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 2-220 (том 3, а.с. 108).
Пунктами 82, 82.1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року затверджено технічну документацію щодо складання державного акта на земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування з віднесенням їх до земель житлової забудови, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 та надано ОСОБА_2 вказану земельну ділянку у власність. На підставі цього рішення ОСОБА_2 31 березня 2010 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 802606 площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:079:0005 (т.1, а.с. 35, 36).
Між власниками земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 існує спір щодо межі. Зокрема, позивачка за первісним позовом стверджує, що власник сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_4 зайняв частину земельної ділянки по АДРЕСА_4 .
Суд першої інстанції, задовольнивши частково первісний позов, вважав доведеними такі обставини. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів, віднесено, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до вимог статей 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Особливості захисту прав на землю визначені ЗК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами, які є належними, допустимими і достатніми, доведено порушення прав власника земельної ділянки по АДРЕСА_4 власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_4 внаслідок зайняття останнім частини земельної ділянки АДРЕСА_4 .
Так, по справі двічі проводились експертизи: будівельно-технічна експертиза (висновок судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року, далі - висновок № 125-086 від 10 вересня 2013 року ( том 1, а.с. 92-106) і додаткова судова земельно-технічна та експертиза з питань землеустрою (висновок експерта № 21-444/445 за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 15 грудня 2021 року, далі - висновок № 21-444/445 від 15 грудня 2021 року (т. 5, а.с. 17-33)).
Згідно вказаних висновків шляхом дослідження земельних ділянок сторін на місцевості, технічної документації на їхні земельні ділянки, матеріалів інвентарних справ № 414 та № 98 Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації встановлено наступне.
У висновку № 125-086 від 10 вересня 2013 року експерт зазначив, що фактичні розміри лінійних меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають розмірам, визначеним в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183 від 26 лютого 2010 року, який був виданий ОСОБА_4 , зокрема: по фасадній межі зі сторони АДРЕСА_2 по прямій - 22,83 м, в менший бік - на 0,59 м; по задній торцевій межі зі сторони АДРЕСА_3 по прямій - 21,95 м, в менший бік - на 1,33 м; по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій - 41,13 м, в менший бік - на 0,79 м; по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння
АДРЕСА_5 земельної ділянки АДРЕСА_1 , становить 961 кв.м, що на 39 кв.м менше визначених в державному акті на право власності на земельну ділянку 1000 кв.м.
Крім цього, фактичні розміри земельної ділянки, що визначені рішенням Миколаївської міськради № 41/4 від 07 грудня 2009 року як така, що підлягає передачі в оренду у розмірі 308 кв.м, також є меншими, зокрема: по межі з городом по прямій - 21,95 м; по задній межі зі сторони АДРЕСА_3 по ломаній із прямих - 9,48 м, поворот донизу довжиною 2,0 м., поворот вліво довжиною 12,32 м, = 21,8 м.; по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій - 12,17 м; по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння
АДРЕСА_6 , що підлягає оренді, становить 206,0 кв.м, замість належної 308,0 кв.м.
Висновком експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року, таким чином, встановлено порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 ) з боку земельної ділянки № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_2 .
Після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, яка переглядається, як пояснили сторони в суді апеляційної інстанції на виконання рішення були проведені роботи з перенесення межі суміжних земельних ділянок сторін.
Згідно висновкуексперта № 21-444/445 від 15 грудня 2021 року додаткової судової експертизи, призначеної апеляційним судом, встановити фактичну площу, конфігурацію та лінійні проміри земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 (раніше АДРЕСА_1 ) та відповідність фактичної площі, конфігурації та лінійних промірів вказаних земельних ділянок станом до виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року у справі №2-2757/11 та межі між ними державним актам на право власності на земельні ділянки серії ЯК №798183, який виданий 26 лютого 2010 року, та серія ЯК №802606, який виданий 15 лютого 2010 року, не вбачається за можливе.
Також експерт дійшов висновку, що в межах наданих на дослідження матеріалів встановити накладання земельних ділянок № НОМЕР_2 (кадастровий номер 4810136600:07:079:0006) та №59 (4810136600:07:079:0005) по АДРЕСА_4 (раніше АДРЕСА_1 ), зокрема часткове, не вбачається за можливе, оскільки експертом за результатом співставлення координат поворотних точок меж досліджуваних земельних ділянок згідно правовстановлювальних документів та згідно їх фактичного використання встановлено, що такі не відповідають одне одному. Місцеположення земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136600:07:079:0006 та 4810136600:07:079:0005 згідно правовстановлювальних документів зміщені у північно-східному напрямі по відношенню до їх фактичного використання. Характер зміщення (див. Виноска з плану №1 та Виноска з плану №2 латку до висновку №5) вказує на те, що просторово-часові координати поворотних точок досліджуваних земельних ділянок були внесені до бази даних Державного земельного кадастру з наявними помилками (із зміщенням).
Встановити відповідність фактичної межі земельних ділянок № НОМЕР_2 (кадастровий номер 4810136600:07:079:0006) та №59 (4810136600:07:079:0005) по АДРЕСА_4 (раніше АДРЕСА_1 ) державним актам на право власності на земельні ділянки можливо після виправлення помилок та внесення відповідних змін у відомостях Державного земельного кадастру шляхом проведення інвентаризації досліджуваних земельних ділянок (питання детально описане у дослідницькій частині висновку).
Таким чином, при проведенні додаткової судової експертизи експертом встановлено, що місцеположення земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136600:07:079:0006 (власник ОСОБА_1 ) та 4810136600:07:079:0005 (власник ОСОБА_2 ) згідно правовстановлювальних документів зміщені у північно-східному напрямі по відношенню до їх фактичного використання (див. Виноска з плану №1 та Виноска з плану №2 на ситуаційній схемі на підставі вимірювань 13 вересня 2021 року), що підтверджує висновок первинної судової експертизи про встановлення факту порушення межі земельної ділянки АДРЕСА_1 ) з боку земельної ділянки № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_2 . При цьому згідно ситуаційної схеми, складеної на підставі вимірювань від 13 вересня 2021 року (том 4, а.с. 633; том5, а.с. 33), розмір ділянки, яка є частиною земельної ділянки АДРЕСА_4 , але якою фактично користується власник земельної ділянки АДРЕСА_4 (0,0043 га - 0,72 м по фасадній частині земельної ділянки, 1,65 м - у задній тиловій частині, по довжині - 41,91 м), є більшим порівняно з таким розміром відповідно до висновку експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року (39 кв. м - у фасадній частині 0,59 м, у задній торцевій частині - 1,33 м, по довжині - 41,13 м межі суміжного землекористування).
Доказів на спростування таких висновків відповідачка ОСОБА_2 не надала, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом.
Так, посилання на неповне встановлення судом фактичних даних стосовно розмірів земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 (раніше - АДРЕСА_1 ), які перебували у користуванні відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та підстави такого користування спростовуються наявними у справі, яка переглядається, а також інвентарних справах № 98 (на будинок по АДРЕСА_4 ) та АДРЕСА_10 ) письмовими доказами, на підставі яких суд встановлював фактичні обставини справи, а саме щодо площі та лінійних розмірів земельної ділянки по АДРЕСА_4 та земельної ділянки по АДРЕСА_4 - кадастровою зйомкою від 15 серпня 2013 року, яка виконана ТОВ «Український експертний центр з вимірів та оцінки» (том 1, а.с. 102), планом земельної ділянки за даними технічної інвентаризації станом на 13 вересня 1990 року (том 1, а.с. 10), схематичним планом поквартальної зйомки станом на 20 листопада 1963 року (том 1, а.с. 13, 106), викопіюванням зі схематичного плану кварталу станом на 19 грудня 1962 року (інвентарна справа № 98), рішенням виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих від 13 березня 1964 про затвердження результатів обміру земель (том 1, а.с. 27).
Саме на підставі відомостей, зазначених у вказаних документах, судом зроблений висновок про зменшення площі земельної ділянки позивачки у зв'язку із порушенням межі суміжного землекористування відповідачкою ОСОБА_2 . І таке спростовує аргументи відповідачки про незмінність спірної межі з 1970 року.
Доводи відповідачки про те, що координати земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_4 , накладаються на належну ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_4 , а також про необхідність внесення змін до координат усіх земельних ділянок по кварталу, в якому розміщені земельні ділянки сторін, які зареєстровані у реєстрі Державного земельного кадастру, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.
Оскільки рішення суду у справі, яка розглядається, в частині відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення міської ради щодо приватизації їх земельних ділянок та відповідних державних актів на право власності на земельні ділянки з визначенням меж цих ділянок не оскаржується ОСОБА_2 , тому апеляційним судом відповідно до вимог статті 367 ЦПК України оцінка законності проведення приватизації земельних ділянок сторін та визначення при цьому меж земельних ділянок не розглядається. Крім того, вирішення питання щодо необхідності внесення змін у Державний земельний кадастр з огляду на положення статті 13 ЦПК України щодо принципу диспозитивності та заявлені позовні вимоги у справі, знаходиться поза компетенцією суду. До того ж відповідачкою жодних дій щодо внесення зазначених нею змін до Державного земельного кадастру, принаймні щодо належної їй земельної ділянки, не вчинялось.
Щодо доводів ОСОБА_2 про непризначення судом першої інстанції додаткової експертизи, то таке порушення вимог процесуального закону виправлено апеляційним судом, яким по справі було призначено додаткову судову земельно-технічну та з питань землеустрою експертизу.
З урахуванням викладеного колегія суддів відповідно до положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке постановлено на підставі повно встановлених обставин справи, із належним застосуванням норм матеріального права.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат, які покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року залишити без змін.
Відновити виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року, яке було зупинено ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 12 січня 2022 року