11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 380/11019/20
адміністративне провадження № К/9901/48006/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Восьмого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення суддівської винагороди,
28 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Восьмого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, у якому просила:
стягнути з Восьмого апеляційного адміністративного суду на користь позивача, судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року на підставі частин другої, третьої, четвертої, п'ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, з врахуванням регіонального коефіцієнту 1, 2 доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук - 15 відсотків посадового окладу та 40 відсотків посадового окладу за вислугу років, у загальній сумі 472 600,13 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Восьмого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 заборгованість по суддівській винагороді за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 472 600, 13 грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Восьмому апеляційному адміністративному суду кошти для виплати позивачу заборгованості по суддівській винагороді на суму 472 600, 13 грн.
02 березня 2021 року позивач звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 195 486 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Рішення суду від 24 лютого 2021 року у справі №380/11019/20 в частині стягнення з Восьмого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць на суму 94520,03 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, допущено до негайного виконання.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та прийнято нову постанову.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 грошову суму у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 472 600, 13 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
В задоволенні позову в іншій частині, а саме в частині стягнення з Восьмого апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 заборгованості по суддівській винагороді - відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Скаржник вказав, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у справах №340/1916/20, №260/3598/20, №340/1727/20, №520/13014/2020, №340/1901/20, №120/5243/20-а, №160/15370/20 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник обмежився цитуванням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказанням переліку справ, які були розглянуті Верховним Судом у подібних правовідносинах. Між тим, формальне зазначення вказаної підстави касаційного оскарження, суд відхиляє, оскільки самого лише зазначення постанов Верховного Суду недостатньо, скаржник повинен зазначити щодо застосування якої норми права в ній викладено висновок, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів та окремих абзаців постанов Верховного Суду, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, які є загальними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, позивач не довів подібність правовідносин та тотожність обставин цієї справи із справами №340/1916/20, №260/3598/20, №340/1727/20, №520/13014/2020, №340/1901/20, №120/5243/20-а, №160/15370/20.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Восьмого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення суддівської винагороди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич