11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 938/572/21 пров. № А/857/21673/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року (головуючий суддя: Джус Р.В., місце ухвалення селище Верховина, дата складення повного тексту рішення - 01.11.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, поліцейського 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Гудимяк Марії Миколаївни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
ОСОБА_1 , 13.09.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Гудимяк Марії Миколаївни серії ЕАО № 4736557 від 06.09.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням законодавства. Зазначив, що у вказаний в оскаржуваній постанові день та час він дійсно був зупинений працівниками поліції, яких було двоє. Один з працівників тримав в руках, ближче до грудей лазерний вимірювач швидкості та повідомив його, про те, що ним перевищено швидкість руху в населеному пункті. З вказаним він не погоджується, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, до місця зупинки його транспортного засобу жодних попереджувальних знаків про контроль швидкості руху не було. На маленькому дисплеї, вимірювального приладу поліцейський показав йому відеозапис, порушення ПДР, передбачених п. 12.4, однак він бачив лише зображення, що тремтіло, та цифри швидкості руху зі слів поліцейського - 80 км/год. Вказані твердження поліцейського він сприйняв критично, оскільки слідкував за спідометром під час руху транспортного засобу та рухався в межах до 70 км/год. Вважає, що вібрація приладу TruCam без стаціонарного закріплення дала похибку, більшу, аніж передбачено свідоцтвом про повірку. На місці зупинки транспортного засобу він не став з цього приводу заперечувати, тим більше, що поліцейська, яка винесла постанову не вимагала від нього ніяких пояснень. Свідків на місці зупинки не було, а поліцейські їх не залучали. У постанові не наведено жодного доказу його вини, а лише зазначено, що до постанови додається відео з TruCam 8397.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що вказане рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвали нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості. Водія, після зупинки його транспортного засобу, було ознайомлено з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювача швидкості TruCam, а також з фото,- відео фіксацією правопорушення. Крім цього, передбачені ст. 286 КУпАП права водію були роз'яснені. Лазерний вимірювач швидкості TruCam пройшов повірку та використовувався правомірно.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.09.2021 інспектором 1 батальйону 1 роти УПП в Івано-Франківській області рядовим поліції Гудимяк Марією Миколаївною винесено постанову серії ЕАО № 4736557, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.09.2021 в с. Старі Кривотули на автодорозі Н10, 123 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год. При цьому, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год. Швидкість вимірювалась приладом ТruСАМ LTI 20/20 серії № ТС 008397, чим порушив п. 12.4 ПДР- Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачами не надані суду належні та допустимі докази про порушення позивачем вимог ПДР України.
З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІІ LTI 20/20 «TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12, лазерний вимірювач швидкості «TruСАМ LTI 20/20» отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження цієї процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що міжповірочний інтервал для приладу «TruCam» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 № 193.
Відповідно до сертифікату відповідності виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 23.12.2020 № UA.TR.001 22 054-20, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС008397» відповідає затвердженому типу описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. (а. с. 36).
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним сертифікатом підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості «TruСАМ LT1 20/20 № ТС008397» до застосування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4736557, 06.09.2021 о 17 год 54 хв 23 сек у с. Старі Кривотули на автодорозі Н10, 123 км, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості «TruСАМ LTI20/20 № ТС008397».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи додано фотознімок, здійснений приладом «TruCam LTІ 20/20 № ТС008397», та зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 80 км/год.
Крім цього, згідно з координатами на фотознімках приладу TruСАМ, зокрема, географічною широтою « 48°47'37.94"N» та географічною довготою « 24°51'36.15"E» (а. с. 38), водій керував транспортним засобом на автодорозі Н10 у с. Старі Кривотули Івано-Франківської області, тобто в межах населеного пункту (вказане підтверджується відомостями із сайту https://www.google.com.ua/maps/place/48%C2%B047'37.9%22N+24%C2%B051'36.2%22E/@48.7874449,24.8493671,14.5z/data=!4m5!3m4!1s0x0:0x7805c623408e3231!8m2!3d48.7938722!4d24.8600417).
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 з порушенням п. 12.4 ПДР України, оскільки у населеному пункті Старі Кривотули керував транспортним засобом з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більше як на 20 км/год, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведене, за встановлених обставин справи, які підтверджуються матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що не має жодного ідентифікуючого елемента, який би прив'язав керування позивачем автомобілем саме у населеному пункті, зокрема - Старі Кривотули.
Щодо твердження суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів щодо способу використання, закріплення приладу «TruСАМ», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України.
Стаття 40 Закон України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів.
Відповідно до ст. 40 цього Закону (в редакції статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Аналіз вищенаведеної статті надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що такою не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов'язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом. Отже, твердження суду першої інстанції, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо покликання суду першої інстанції стосовно невідповідності часу, який зафіксовано пристреєм TruCam LTI 20-20 серії № ТС008397, з часом, вчинення адміністративного правопорушення, який вказаний в оскаржуваній постанові, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно оскаржуваної постанови, час вчинення позивачем адміністративного правопорушення 17 год 54 хв 23 сек, а згідно фотознімку, який здійснений приладом «TruCam LTІ 20/20 № ТС008397», на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 80 км/год, вказано 17 год 53 хв 46 сек, тобто розбіжність у часі фіксування правопорушення та зазначення часу вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові, становить незначну похибку, що у свою чергу, жодним чином не впливає на факт вчинення правопорушення та на процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не заперечує, що у вказаний час, він дійсно рухався транспортним засобом марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Н10 та в подальшому був зупинений працівниками поліції.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року у справі № 938/572/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш