11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6951/21 пров. № А/857/22277/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Сахарчук А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 22.10.2021р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
09.07.2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл.:
№ 0282691-2403-0307 від 20.04.2021р. про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 39088 грн. 14 коп.;
№ 0282692-2403-0307 від 20.04.2021р. про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 26385 грн. 63 коп.;
№ 0282690-2403-0370 від 20.04.2021р. про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 4167 грн. 24 коп.;
№ 0282689-2403-0307 від 20.04.2021р. про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 15176 грн. 77 коп.;
судові витрати по справі стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.1-9).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) (а.с.78 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2021р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській обл. № 0282691-2403-0307 від 20.04.2021р., № 0282692-2403-0307 від 20.04.2021р., № 0282690-2403-0370 від 20.04.2021р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн. (а.с.102-106).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволеного позову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити в повному обсязі (а.с.109-110).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що помилковим є покликання позивача на рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 40/3 від 27.02.2020р. «Про внесення змін до рішення сесії № 28/17 від 23.05.2019р. «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік», оскільки таке прийняте без дотримання вимог ст.12 Податкового кодексу /ПК/ України, через що його застосування в 2020 році слід вважати неправомірним.
Також покликання суду на те, що позивач є керівником Фермерського господарства /ФГ/ «Оберіг», є хибним, оскільки така обставина не надає права на пільгу зі сплати податку на нерухомість. Належні на праві власності об'єкти нерухомості не перебувають на балансі ФГ «Оберіг» і не можуть вважатися такими, що задіяні в сільськогосподарському виробництві.
Правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруд безпосередньо у господарській діяльності; платник податку є сільськогосподарським товаровиробником.
При цьому, в розумінні норм ПК України, сільськогосподарським товаровиробником виступає лише юридична особа, при цьому інших альтернатив податкове законодавство не передбачає.
Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.134-138, 141-145).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копій договору купівлі-продажу від 13.04.2012р., довідки сільського голови від 09.12.2004р., свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна від 26.02.2008р., договору купівлі-продажу від 29.08.2002р., фізична особа ОСОБА_1 є власником наступних об'єктів нерухомого майна:
1) «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 406,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) «ІНФОРМАЦІЯ_3 загальною площею 601,9 кв.м - літера «А-1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) « 38/100 частини приміщення автогаража площею 192 кв.м», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 233,70 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22-29, 75-76).
На підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України відповідачем ГУ ДПС у Волинській обл. прийняті 20.04.2021р. спірні податкові повідомлення-рішення №№ 0282691-2403-0307, 0282690-2403-0370, 0282692-2403-0307, 0282689-2403-0307, якими ОСОБА_1 визначено наступні грошові зобов'язання за 2020 рік (а.с.17-20) по вказаним об'єктам, а саме:
1) по приміщенню реммайстерні - в сумі 39088 грн. 14 коп.;
2) по приміщенню автогаражу - в сумі 4167 грн, 24 коп.;
3) по комплексному приймальному пункту - в сумі 26385 грн. 63 коп.;
4) по приміщенню магазину - в сумі 15176 грн. 77 коп. (а.с.21).
Окрім цього, ОСОБА_1 є засновником та керівником (головою) ФГ «Оберіг», яке зареєстроване як суб'єкт господарювання 10.12.2003р. Вказані обставини стверджуються копіями довідки серії АБ № 443679 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.38-41).
Видами діяльності ФГ «Оберіг» є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.38-41).
Господарська діяльність ФГ «Оберіг» із вирощування та реалізації зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (сої, пшениці та ін.) підтверджується розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік, копіями накладних (а.с.51-53).
У своїй діяльності ФГ «Оберіг» використовує орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до договору оренди землі від 22.12.2010р. та додаткової угоди до нього, укладеного із Локачинською районною державною адміністрацією (а.с.30-36).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, зокрема: реммайстерні, автогаражу та комплексного приймального пункту. Вказані об'єкти нерухомого майна відповідно до довідки сільського голови Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 362 від 12.05.2020р. позивач використовує у сільськогосподарській діяльності (а.с.42). Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності ФГ «Оберіг», засновником та керівником якого є позивач.
Доводи контролюючого органу про те, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, відтак на нього не поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, суд вважав безпідставними, оскільки визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України № 2238-ІІІ від 18.01.2001р. «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», згідно якої сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Встановлена підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників як юридичних осіб, так і фізичних, та направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
В розумінні вимог пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України позивач ОСОБА_1 , як засновник та керівник фермерського господарства, є сільськогосподарським товаровиробником.
Враховуючи встановлені обставини справи, спірні об'єкти нерухомого майна «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», « 38/100 частини приміщення автогаража», з огляду на їх використання у сільськогосподарській діяльності ФГ «Оберіг», відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
Отже, вказана нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення №№ 0282691-2403-0307, 0282690-2403-0370, 0282692-2403-0307 від 20.04.2021р., якими позивачу визначено грошові зобов'язання за 2020 рік: по приміщенню реммайстерні за 2020 рік - в сумі 39088 грн. 14 коп.; по приміщенню автогаража - у сумі 4167 грн. 24 коп.; по комплексному приймальному пункту - в сумі 26385 грн. 63 коп. відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0282689-2403-0307 від 20.04.2021р., яким позивачу визначено грошові зобов'язання за 2020 рік по приміщенню магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за 2020 рік у сумі 15176 грн. 77 коп., суд керувався тим, що доказів використання вказаного об'єкту нежитлової нерухомості у сільськогосподарській діяльності ФГ «Оберіг» позивачем не надано.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи протиправність нарахування грошового зобов'язання за 2020 рік по приміщенню магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у сумі 15176 грн. 77 коп., вказує, що контролюючий орган визначив суму податкового зобов'язання із врахуванням ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 1,5 відсотків замість 0,3 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування та не врахував рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 40/3 від 27.02.2020р.
Відтак, позивач погоджується, що об'єкт нерухомого майна - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 233,70 кв.м, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак не погоджується із розміром ставки податку на нерухоме майно.
Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області № 28/17 від 23.05.2019р. «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік» встановлено на території Затурцівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із додатком 1 якого, класифікація будівель та споруд - торговельні центри, універмаги, магазини установлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1,5 відсотків.
Згідно рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 40/3 від 27.02.2020р. «Про внесення змін до рішення сесії № 28/17 від 23.05.2019р. «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік» встановлено на території Затурцівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із додатком 1 якого, класифікація будівель та споруд - торговельні центри, універмаги, магазини установлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 0,3 відсотків.
З огляду на приписи п.12.3 ст.12 ПК України та встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку про правомірність застосування при визначенні розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по спірному об'єкту нерухомості - магазину - рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 28/17 від 23.05.2019р. «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік».
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення № 0282689-2403-0307 від 20.04.2021р. відповідає вимогам закону.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог (стосовно податкового повідомлення-рішення № 0282689-2403-0307 від 20.04.2021р.), тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Спірним у цій справі є питання правомірності визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлових приміщень, та можливість застосування положень пп.266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України в розглядуваному випадку.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.
Статтею 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019р.) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018р., який набрав чинності 01.01.2019р., внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналізуючи наведені приписи норми підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Залежно від періоду (до і після 01.01.2019р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000р., клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Як з'ясовано судом першої інстанції з наявних у справі матеріалів, об'єкти нерухомості - ІНФОРМАЦІЯ_3, автогаражу, комплексного приймального пункту, які належать позивачу на праві власності, й щодо яких контролюючим органом прийнято рішення про донарахування податкових зобов'язань, є будівлями, що можуть використовуватися у сільськогосподарській діяльності.
Разом з тим, під час розгляду справи не представлено будь-яких документів про те, що дійсно такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням не призначені для використання саме в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції.
Покликання на довідку сільського голови Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської обл. № 362 від 12.05.2020р., згідно якої позивач використовує вказані об'єкти у сільськогосподарській діяльності (а.с.42), є помилковим, оскільки на органи місцевого самоврядування не покладено повноваження щодо підтвердження використання об'єктів нерухомості в сільськогосподарській діяльності. Також зміст такої довідки не дає можливості визначити, яку саме сільськогосподарську діяльність здійснює ОСОБА_1 , вказана довідка видана станом на травень 2020 року, хоча звітним періодом є весь 2020 рік.
Окрім цього, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначав, що він є засновником та власником ФГ «Оберіг». Видами діяльності ФГ «Оберіг» є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
Тобто, позивач переконував, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену ним юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» № 2238-III від 18.01.2001р., під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Разом із тим, при вирішенні питання щодо наявності у позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів враховує, що позивачем не надано жодних доказів безпосереднього ним використання у сільськогосподарській діяльності вищезазначених об'єктів нерухомості.
Не надано також і доказів передачі таких об'єктів до складу майна ФГ «Оберіг» позивачем як засновником (власником) означеного фермерського господарства.
Водночас, аналіз представлених позивачем документів вказує на те, що такі стосуються відносин сільськогосподарського виробництва, що провадиться саме ФГ «Оберіг».
Зокрема, договір оренди землі від 22.12.2010р. укладений між ФГ «Оберіг» та Локачинською районною державною адміністрацією (а.с.30-37), розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2020 рік складений ФГ «Оберіг» (а.с.51), накладні №№ 98, 99 від 31.03.2021р. на придбання пшениці стосуються ФГ «Оберіг» (а.с.52, 53).
У вимірі наведених вище понять, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2019р. (справа № 0340/1905/18), не можуть застосовані до справи, яка розглядається, з огляду на відмінність фактичних обставин. Так, у справі № 0340/1905/18 суди установили, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником; основними видам її діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, оброблення насіння для відтворення, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; позивач є орендарем земельної ділянки (категорія - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), яка й використовується позивачем для сільськогосподарського товарного виробництва. Як наголошувалося вище, у справі, яка розглядається, позивачем не доведено факту належності до сільськогосподарських товаровиробників.
З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення №№ 0282691-2403-0307, 0282690-2403-0370, 0282692-2403-0307 від 20.04.2021р., якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2020 рік, прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує останню правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 16.12.2021р. у справі № 160/9061/20, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.
В силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цих вимог, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2021р. в адміністративній справі № 140/6951/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0282691-2403-0307, 0282690-2403-0370, 0282692-2403-0307 від 20.04.2021р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат, при цьому:
понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ;
суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складання повного тексту судового рішення: 12.01.2022р.