Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 640/9886/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
11 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України місті Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс) індивідуального коефіцієнта для обчислення), розмір якого складає 16,75978;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2018 року за весь фактично відпрацьований час у жовтні місяці, який складає 4 дні з урахуванням коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс) індивідуальний коефіцієнт), який складає 26.1893;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату нарахованої пенсії, починаючи з 01.04.2018 року з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
02 грудня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління) та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Позивач звертався до Управління із заявами щодо надання інформації про виконання рішення суду від 26 червня 2019 року №758/11590/16-а.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь, в якій зазначено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року № 758/11590/16-а та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі Довідки №5 від 16 січня 2018 року, виданої ПАТ "АТП 13060", починаючи з 01 квітня 2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідачем 11 грудня 2019 року зазначені рішення суду виконано, а саме розмір пенсії позивача після перерахунку склав із 01 квітня 2018 року - 11276,26 грн.
До розрахунку пенсії врахована заробітна плата за період з 01 жовтня 1986 по 31 жовтня 1986 року.
Індивідуальний коефіцієнт для обчислення складає - 16,75978*928,81 (середній заробіток за 2006 рік) = 15566,65 грн. (середньомісячний заробіток для обчислення)*70% (втрати працездатності) = 10896,66 грн. (основний розмір пенсії від середньомісячного заробітку) + 379,60 грн. (додаткова пенсія інвалідам 2 групи ліквідаторів ЧАЕС) = 11276,26 грн. (основний розмір пенсії з надбавками).
17 лютого 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо виконання рішення суду від 26 червня 2019 року №758/11590/16-а, а саме просив розрахувати пенсію відповідно до фактично відпрацьованого часу в зоні ураження, як це зазначено в рішенні суду.
Листом від 19 березня 2021 року №2600-0202-8/47547 відповідачем зазначено, що перерахунок пенсії здійснено на підставі та в межах чинного законодавства, а рішення Подільського районного суду міста Києва виконано у повному обсязі.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-XII передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Частиною третьою статті 54 Закону №796-XII визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок № 1210).
Пунктом 1 Порядку №1210 встановлено, що вказаний порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.
Згідно з підпунктом 4 пункту 3 даного Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи позивач працював у зоні ліквідації наслідків катастрофи ЧАЕС з 25 вересня 1986 року по 04 жовтня 1986 року, відтак для обчислення пенсії береться весь фактично відпрацьований час в одному із неповних календарних місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач пропрацював 5 повних днів у вересні 1986 року та 4 повні дні у жовтні 1986 року, в той же час, при проведенні розрахунку, який доданий до позовної заяви, враховано не весь фактично відпрацьований час позивача, а лише частина такого періоду.
При цьому, як вбачається з положень підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210, при використанні даного пункту повинен враховуватися весь фактично відпрацьований час у зоні відчуження, який складає менше місяця, а не окремі дні в неповному місяці.
Проте, відповідачем при розрахунку середньомісячного коефіцієнту заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії використано формулу для розрахунку за повний місяць, у зв'язку з чим розмір середньомісячного коефіцієнту заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії позивача зменшився, що призвело до порушення прав позивача, яке проявилось у зменшенні основного розміру пенсії, а тому позовна вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс) індивідуального коефіцієнта для обчислення), розмір якого складає 16,75978 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2018 року за весь фактично відпрацьований час у жовтні місяці, який складає 4 дні з урахуванням коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс) індивідуальний коефіцієнт), що складає 26.1893, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, для визначення індивідуального коефіцієнту на підставі підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210 повинен зараховуватись весь фактично відпрацьований час у зоні ураження, а не окремі дні у неповному календарному місяці.
Вирішення питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб'єкта владних повноважень, тобто, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при нарахуванні, чи обрахунку, чи зобов'язання врахувати, самостійно обраховані позивачем доходи, при обрахунку розміру пенсії позивача, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доцільно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача щодо здійснення перерахунку з урахуванням індивідуального коефіцієнту, враховуючи висновки суду, викладені у даному рішенні, та з обов'язковим врахуванням усього фактичного відпрацьованого часу в зоні ураження, з врахуванням положень підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.