Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 січня 2022 року № 520/22611/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ, пенсійний орган, владний суб'єкт), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області викладене у формі листа від 08.09.2021 року № 11685-19183/К-02/8-2000/21 про відмову у перерахунку моєї пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції від 07.07.2014 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь сплачений судовій збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсія їй була призначена у 2014 році та розрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосований коефіцієнт стажу 1.35%. А саме частиною першою статті 25 Закону №1058 в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI, яка діяла з 01.01.2008р., було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одною року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідачем було перераховано пенсію позивача з урахуванням оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35%. В зв'язку з чим основний розмір пенсії позивача знизився.
Зазначає, що відповідно до п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058- IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вважає, що відповідач не повинен переглядатися з 1 жовтня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страховою стажу в розмірі 1 %.
13.08.2021 р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру пенсії.
Листом від 08.09.2021 року № 11685-19183/К-02/8-2000/21 «Про розгляд звернення» позивача повідомлено, що пенсія розрахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представник відповідача у відзиві заперечив проти позову та зазначив, що Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону (в редакції, що діє з 11.10.2017) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з рахуванням не менш як 24 місяця страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення з урахуванням страхового стажу після її призначення та заробітної плати, з якої призначено пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону з 01.04.2018 Позивачу проведено автоматичний перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 01.12.2014 по 31.12.2014, набутого після призначення пенсії.
З 01.04.2020 проведено наступний автоматичний перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 01.06.2018 по 29.02.2020, набутого після попереднього перерахунку пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» з 01.03.2021 проведено перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, та встановлено доплату до пенсії, що забезпечує пенсію на рівні 2200 грн.
Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 38 років 11 місяців 17 днів та заробітної плати, визначеної за період з 01.10.1984 по 30.09.1989 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 30.11.2014.
Відповідно до ст. 28 Закону за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Харківській області та з 2014 року отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 01.10.2017 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з врахуванням середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
19.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 відповідно до п. 4.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Листом від 08.09.2021 року № 11685-19183/К-02/8-2000/21 «Про розгляд звернення» ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивача про те, що:
«Розрахунок Вашої пенсії провадиться згідно статей 27 та 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закону). Страховий стаж обчислено відповідно до статті 24 Закону. Заробітну плату для обчислення пенсії визначено відповідно до статті 40 Закону. Розмір пенсії за віком визначається за формулою
П = Зп*Кс, де:
П - розмір пенсії у гривнях,
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, у гривнях,
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Так, станом на вересень 2021 року Вашу пенсію обчислено із середньомісячної заробітної плати 3555,51 грн. (із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої-сплачено страхові внески 5426,60 грн., обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки 3764,40 грн. збільшений на прогнозований коефіцієнт збільшення -1,17*1,11*1,11) (розрахунок надається) за період роботи з 01.10.1984 року по 30.09.1989 року (довідка міститься в матеріалах пенсійної справи) та з 01.07.2000 року по 30.11.2014 року за даними персоніфікованого обліку. Коефіцієнт заробітної - плати 0,65520. Загальний стаж складає 38 років 11 місяців - 17 днів.- Стаж зараховано по 29.02.2020 року. Виплата пенсії провадиться як працюючій особі. Розмір пенсії складає 2200,00 грн.
Розрахунок пенсії з 01.09.2021 року:
Середньомісячний заробіток для обчислення (5426,60*0,0,65520) - 3555, 51 грн.
Коефіцієнт стажу - 0,38917-467 міс.
Розмір пенсії за віком (3555,51*0,38917) - 1383, 70 грн.
Доплата до прожиткового мінімуму (1452,00 грн.) - 68, 30 грн.
Доплата за понаднормативний стаж (за 08 років)
(1383,70*8%) -110, 70 грн.
Зменшення за більш ранній вихід на пенсію (20,5%) - -320, 35 грн.
Доплата до 2200,00 грн. індексації ЗП - 346, 00 грн.
Доплата жінкам з достроковим виходом на пенсію - 611, 65 грн.
Загальний розмір пенсії за віком (1383,70+68,30+110,70+346,00+611,65) -320,35) - 2200, 00 грн.»
Також зазначено у вказаному листі, що пенсія розрахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Щодо строків звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Нормами статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.
Враховуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 9 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон України №1058-IV в редакції, станом на 11.10.2017) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України №1058-IV вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону України №1058-IV та передбачає, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України №1058-ІV в редакції Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яка діяла з 01.01.2008 року, передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
При цьому, положеннями частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058-IVпередбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З матеріалів справи вбачається, що пенсію призначено позивачу з 2014 року відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим, пенсія позивача, у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Водночас, згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Суд зазначає, що вказані норми не визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже, у відповідача відсутні підстави для їх не застосування.
При цьому, слід вказати, що аналогічної правової позиції з даного спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 05.02.2020 року по справі №822/3781/17.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до наведених норм, розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Таким чином, оскільки пенсія позивачеві була призначена до 01.10.2017, відповідач правомірно обчислив пенсію позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Судом також враховується позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Судом вказано, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Згідно зі статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" змінено порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу. При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
Судом встановлено, що прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.
Крім того, суд зауважує на тому, що згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами - учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, в Рішенні від 03.06.2014 (Заява №43331/12, справа "Валентина Великода проти України") Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12 січня 2022 року.
Суддя Бадюков Ю.В.