про повернення позовної заяви
м. Вінниця
11 січня 2022 р. Справа № 120/19633/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до виконувача обов'язків начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Наталії Ахмад про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконувача обов'язків начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Наталії Ахмад про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 04.01.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- додання до позовної заяви документу про сплату судового збору або документів, які свідчать про відсутність інших джерел доходів для сплати судового збору;
- додання доказу надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами відповідачу.
06.01.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2022 року, в адресу Вінницького окружного адміністративного суду позивачем направлено заяву про усунення недоліків, до якої долучено довідку з Пенсійного фонду за формою ОК-5.
Разом з тим, позивач не додав до заяви інших документів які б свідчили про відсутність інших джерел доходів для сплати судового збору та/або документ про сплату судового збору. При цьому, вказав на хибність позиції суду, що додані позивачем документи не можуть бути безумовними самостійними доказами підтвердження незадовільного майнового стану позивача, оскільки не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів.
За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Конструкція даної норми вказує на те, що суд може, однак не зобов'язаний, своєю ухвалою звільнити позивача від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд, звертає увагу, що вказане питання вирішується враховуючи майновий стан сторони, який підлягає оцінці в повній мірі та не обмежується лише відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
Пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" беззаперечно вказує, що визначальним для вирішення питання щодо відстрочення, розстрочення та звільнення від сплати судового збору є оцінка майнового стану сторони, оскільки законодавець чітко вказав у даній нормі на передумову - це враховуючи майновий стан сторони.
Слід зауважити, що пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", на який посилається позивач, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору без додаткової оцінки майнового стану сторони.
Досліджуючи питання щодо усунення недоліків позовної заяви, суд враховує висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду №160/139/20 від 05 січня 2022 року та зазначає наступне.
Для звільнення від сплати судового збору позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
При цьому, докази надані позивачем в підтвердження незадовільного матеріального становища, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року, акт обстеження житлових умов від 25 січня 2021 року, довідка про склад сім'ї №301 від 28 травня 2021 року, довідка Вінницького міського центру зайнятості №02-18/3174 від 01.12.2021 року, медична довідка №378 від 28 січня 2021 року, довідка з Пенсійного фонду за формою ОК-5 не можуть бути розцінені як належні докази на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки вони не можуть в повній мірі відобразити майновий стан, за якого неможливо сплатити судовий збір станом на день подання даного адміністративного позову (29 грудня 2021 року).
Суд вважає за необхідне вказати, що:
- акт обстеження житлових умов від 25 січня 2021 року не свідчить про те, що житлові умови ОСОБА_1 не задовільні та потребують поліпшення станом на грудень 2021 року;
- медична довідка №378 від 28 січня 2021 року не свідчить про погіршений стан здоров'я позивача станом на грудень 2021 року;
- відсутні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 1 - 3 квартал 2021 року;
- довідка з Пенсійного фонду за формою ОК-5 не містить відомостей за 2021 рік.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд звертав увагу позивача на необхідність надання інформації про суми отриманих грошових коштів, переказів, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2021 року, акту обстеження житлових умов станом на грудень 2021 року або січень 2022 року, медичні довідки та довідку про склад сім'ї станом на грудень 2021 року або січень 2022 року.
Однак, позивачем не виконано вимог ухвали суду від 04.01.2022 року про залишення позовної заяви без руху та таких доказів суду не надано.
Окрім того, в ухвалі від 04.01.2022 року про залишення позовної заяви без руху зазначено, що позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом додання доказу надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами відповідачу.
Проте, позивачем до заяви на виконання вимог ухвали суду не долучено доказу надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами відповідачу.
Отже, вимоги ухвали суду від 04.01.2022 року про залишення позовної заяви без руху у цій частині позивачем також не виконані.
Суд вважає за необхідне вказати, що статтями 8, 55 Конституції України регламентовано кожній особі право на захист її прав та законних інтересів, також гарантовано право на судовий захист, вказані норми - принципи вказують на гарантоване державою право особи, яке вона може реалізувати якщо порушені її права та охоронювані законом інтереси.
В свою чергу, відповідно до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У той же час, питання щодо справляння судового збору в Україні регламентовано спеціальними нормами права, зокрема нормами КАС України та Законом України "Про судовий збір".
За приписами частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Суд зазначає, що обов'язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
Для застосування судом положень частини 1 статті 133 КАС України та Закону України "Про судовий збір" повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
З огляду на вищевикладене, слід констатувати, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху залишились не виконаними.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 04.01.2022 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви особі, яка її подала.
Згідно частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 133, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконувача обов'язків начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Наталії Ахмад про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Свентух Віталій Михайлович