Справа № 953/22781/21 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11/818/3785/21 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
30 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13.12.2021 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою, окрім інших, продовжено дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою до 10.02.2022 року, включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції встановив наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, яким неможливо запобігти більш м'яким запобіжним заходом.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наводить доказів на підтвердження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а також не доведено вину обвинуваченого, що на думку захисника спростовує можливість вчинення нового кримінального правопорушення. Вказує, що обвинувачений раніше не судимий. Вважає, що відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків не свідчить про його можливість вчинити нові правопорушення. Заперечує щодо обізнаності обвинуваченого про потерпілого та свідків, покази яких не свідчать про участь ОСОБА_10 у інкримінованому правопорушення.
Вважає, що сторона обвинувачення не доводить вину ОСОБА_10 , а спосіб та характер протиправного діяння не може бути обставиною на обґрунтування існування ризиків.
Вказує, що обвинувачений одружений з 2018 року та мешкає в м.Харкові разом зі своєю дружиною.
Також заперечує обставини щодо можливості обвинуваченого переховуватись, оскільки він має міцні соціальні зв'язки, навчається в університеті, здійснює волонтерську діяльність, зарекомендував себе виконавчим, порядною людиною, добрим і поважним.
В апеляційній скарзі захисник також заперечує щодо доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а також вважає їх неналежними та недопустимими.
Посилається на практику ЕСПЛ та зазначає, що лише тяжкість інкримінованого злочину не можу бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою.
Звертає увагу на те, що було порушено процесуальні права та не надано можливості висловити свою думку одо продовження строку тримання під вартою.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника обвинуваченого та його пропозицією розглядати справи без перекладача та за згодою сторін, позицію прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, чи вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.187 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, про що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.
Крім того, обвинувачений не працевлаштований, що свідчить про відсутність офіційного доходу, не має постійного місця проживання та є громадянином іншої країни, що також свідчить про існування ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України судом першої інстанції обґрунтовано встановлено з огляду на те, що обвинуваченому відомі анкетні дані потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню.
Висновки суду першої інстанції, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати є обґрунтованими, з огляну за зміст пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення згідно до якого, останній виконував роль пособника та вчинив дії щодо нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чип здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини злочину, який інкримінується ОСОБА_10 , вчинений проти власності із застосуванням насильства, групою осіб, передбачений ч.5 ст.27 ч.4 ст.187 КК України, який є злочином підвищеної небезпеки для суспільства, колегії суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає захисту.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти нові правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України з огляду на обставини інкримінованих правопорушень, а також беручи до уваги, що розгляд справи по даному кримінальному провадженні ще не розпочато.
Викладених вище обставини щодо ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не спростовано доводами апеляційної скарги захисника.
Сукупність всіх обставин свідчить про неможливість на даний час обрати до обвинуваченого інший більш м'який запобіжний захід, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи захисника щодо порушення процесуальних прав обвинуваченого та ненадання йому можливості висловити позицію щодо продовження строку тримання під вартою, колегія суддів оцінює критично з огляду на зміст оскаржуваної ухвали де зазначено, що обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, а також на те, що в судовому засіданні приймав участь його захисник, який здійснював захист його прав і свобод.
Колегія суддів не переглядає доводи апеляційної скарги щодо доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_10 , оскільки такі обставини не є предметом апеляційного розгляду.
Доводи про те, що обвинувачений одружений з 2018 року та мешкає в м.Харкові разом зі своєю дружиною у орендованому житлі, навчається в університеті, здійснює волонтерську діяльність, колегія суддів до уваги не бере, за умови того, що існування таких обставин не стали для обвинуваченого стримуючим фактором.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13.12.2021 року, в часині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.02.2022 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_3