Справа № 761/11948/20
Провадження №1-кп/761/1447/2021
іменем України
11 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого:
судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 120 201 000 000 002 21 внесеного 02.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, працюючої ФОП « ОСОБА_3 » раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,
Обвинувачена ОСОБА_3 , порушила Правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть малолітньої потерпілої ОСОБА_12 за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 02.03.2020 року, приблизно о 08 годині 05 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Nissan AD Waron» д.р.н. НОМЕР_1 рухалась в межах першої (крайньої правої) смуги проїзної частини вул. Хрещатик у м. Києві, зі сторони бульвару Т. Шевченка в напрямку вул. Городецького, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2 «Зебра», дорожніми знаками 5.45.1-5.45.2 та пішохідними світлофорами Правил дорожнього руху України.
В цей час, в межах вказаного регульованого пішохідного переходу, справа наліво, відносно напрямку руху вищевказаного автомобіля, проїзну частину вул. Хрещатик почали перетинати пішоходи ОСОБА_9 та її малолітня дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для яких був увімкнений зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору.
Під час руху ОСОБА_3 допустила порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», п. 8.7.3. е); 8.10 ПДР України:
- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 8.7.3 «е»: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;
- п. 8.10: у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитись перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 (місце зупинки), якщо їх немає - не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів;
- п. 1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились в тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan AD Wagon» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в межах першої (крайньої правої) смуги проїзної частини вул. Хрещатик у м. Києві, маючи об'єктивну змогу спостерігати увімкнення червоного (забороняючого рух в її напрямку) сигналу світлофору, та як наслідок зупинити керований нею автомобіль перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволіклась від керування транспортним засобом, не виконала вимоги червоного (забороняючого рух) сигналу світлофору, внаслідок чого, створюючи небезпеку для руху та загрозу життю і здоров'ю громадян, виїхала на регульований пішохідний перехід, розташований навпроти будинку № 23 по вул. Хрещатик у м. Києві, на якому здійснила наїзд на малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для якої був увімкнений зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було спричинено наступні тілесні ушкодження:
садна на волосистій частині голови в лобно-тім'яній ділянці зліва з ознаками загоєння; забійні рани на обличчі з ознаками їх хірургічного ушивання; крововиливи в м'які тканини голови в лівій завушній ділянці, в лобно-тім'яній ділянці зліва, правій завушній ділянці; переломи кісток склепіння та основи черепу з умовними центрами на лусках обох скроневих кісток; розрив слухового ланцюгу правого вуха (за даними КТ головного мозку від 08.03.2020); перелом голівки виросткового відростку правої гілки нижньощелепної кістки (за даними КТ головного мозку від 07.03.2020) нерівномірно виражені обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи по всіх поверхнях обох півкуль великого мозку та мозочку; вогнища забоїв речовини головного мозку на базальних поверхнях обох лобних часток та правої скроневої частки; діапедезні крововиливи у підкоркових структурах лівої та правої півкуль, ділянки деструкції мозкової речовини мозолистого тіла, вторинні крововиливи в речовину стовбура головного мозку; синус-тромбоз; Б) синець на лівому плечі; В) синці та садна на обох ногах; переломи обох стегнових кісток; Д) ознаки оперативного втручання на м'яких тканинах шиї та трахеї (02.03.2020 року проведення операції трахеостомії); ознаки оперативного втручання на обох ногах (02.03.2020 проведення операції МОС обох стегнових кісток); ознаки оперативного втручання на м'яких тканинах грудей та правій плевральній порожнині (05.03.2020 дренування правої плевральної порожнини); ознаки оперативного втручання на м'яких тканинах голови та кістках черепу (07.03.2020 проведення операції двобічна декомпресивна трепанація).
З вказаними тілесними ушкодженнями малолітня ОСОБА_12 була доставлена у лікарню «Охматдит», де ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Ушкодження, спричинені ОСОБА_12 , 2009 р.н., мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки в речовину головного мозку, з розвитком синус- тромбозу, набряку-набухання головного мозку) та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_12 , 2009 р.н. настала від переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, з розвитком синус-тромбозу, набряку-набухання головного мозку.
Порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», п. 8.7.3. е); 8.10 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Отже ОСОБА_3 порушила правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.286 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала у повному обсязі предявленого їй обвинувачення.
Надала показання у яких зазначила, що 02.03.2020 приблизно о 8 годині ранку вона їхала на власному автомобілі, де на задньому сидінні у кріслі знаходилась її малолітня дитина. Під час руху по вул.Хрещатик, її донька, що сиділа на задньому пасажирському сидінні відволікла її, внаслідок чого вона не встигла відреагувати на те, що загорівся червоний сигнал світлофору та здійснила наїзд на пішохода - малолітню дитину, яка разом з матір'ю почали переходити вулицю на зелене світло. Вона одразу зупинилась, хтось викликав швидку, а вона залишилась чекати поліцію. Потім до неї приїхав її знайомий, якого вона попросила поїхати до лікарні, куди з травмами після ДТП доставили дівчинку.
Цивільний позов визнала частково, зазначила, що на даний час сплатила потерпілим 50 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. В подальшому також буде сплачувати на їх користь визначену судом суму на відшкодування моральних збитків. Зазначила, що розуміє, що сплата цих сум ніяким чином не може відвернути наслідки від втрати дитини, яка загинула з її вини.
У скоєному щиро покаялась, вибачилась перед потерпілими, усвідомлює свої провину перед батьками за позбавлення життя їх дитини, розуміючи невідворотність наслідків від своїх дій та глибину спричинених страждань. Вказала, що одна виховує дитину 2013 року народження, яка має вроджені вади серця. Потребує спеціального догляду та лікування, просила не позбавляти її свободи.
Враховуючи те, що обвинувачена не оспорює обставини справи і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності її позиції.
Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої, потерпілих - в частині заявленого цивільного позову, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу та підтверджують цивільний позов, визначивши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заявили цивільний позов у якому просили стягнути з обвинуваченої спричинену моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. кожному, посилаючись на те, що вони пережили фізичні та психологічні страждання за наслідком дій обвинуваченої. Зазначили, що вони втратили єдину дитину, яка була сенсом їх життя і ніякі кошти не можуть зменшити глибину їх страждань та повернути до життя дитину. Наполягали на реальній мірі покарання для обвинуваченої, вважаючи, що саме таке покарання для неї буде справедливим.
Отже суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу та підтверджують заявлений цивільний позов, доходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України повністю доведена.
За вчинення даного злочину обвинувачена підлягає покаранню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої є щире каяття, наявність у обвинуваченої малолітньої дитини, яка має вроджені вади серця та потребує спеціального догляду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.67 КК України обставин, судом не визнається обтяжуючою обставиною вчинення злочину щодо малолітньої дитини, з огляду на неумисну форму вини.
Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів; обставини вчинення злочину, неумисну форму вини, обставини, які пом'якшують її покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона працює, позитивно характеризується, не судима, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, а тому уважає за необхідне призначити покарання обвинуваченій за вчинений злочину в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи її критичне ставлення до вчиненого та усвідомлення власної протиправної поведінки, яку вона демонструвала протягом усього часу розгляду даної справи, висловлювала щире співчуття батькам загиблої дитини та усвідомлюючи невідворотні наслідки від своїх злочинних дій, частково у добровільному порядку відшкодувала спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 гривень. Враховуючи, що обвинувачена виховує дитину 2013 року народження, яка має вади серця, а отже потребує догляду, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів суд дійшов висновку, що основне покарання обвинуваченій можливо визначити з застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання з іспитовим строком, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, визначені ч.1 ст.76 КК України.
Застосовуючи ст.75 КК України суд уважає, що виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства з огляду на дані, що характеризують особу обвинуваченої, її поведінку після вчиненого, наявність малолітньої дитини, яка має серйозне захворювання та потребує у зв'язку з цим догляду матері. Зазначене у своїй сукупності свідчить про усвідомлення протиправності своїх дій з боку обвинуваченої та вказує на щире каяття.
Крім того, призначаючи покарання, яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства, суд враховує висновки Центру пробації, викладені у досудовій доповіді. Так, зазначена доповідь містить дані про те, що ОСОБА_3 є самотньою мамою, яка виховує дитину, позитивно характеризується, усвідомлює наслідки від вчиненого є відповідальною людиною, працює та позитивно характеризується за місцем роботи, отже остання не становить суспільної небезпеки.
І хоча суд розуміє глибину моральних та психічних страждань потерпілих, які втратили єдину дитину з вини обвинуваченої, втім при визначенні покарання суд повинен суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України, якою визначені загальні засади призначення покарання.
Розглядаючи цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоду у розмірі по 1 000 000 гривень на користь кожного з них, витрат на проведення експертних робіт у сумі 4723,00 грн., судового збору у розмірі по 840 грн. на користь кожного з них, суд уважає, що вказаний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, під час судового розгляду у якості цивільного відповідача судом було притягнуто АТ «СК «Інго» з якою у обвинуваченою укладено поліс АО № 000983501 з визначенням ліміту відшкодування за шкоду життю у 200 000 гривень та майну у розмірі 100 000 гривень.
За приписами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вимогами ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Станом на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 4723 грн., таким чином зі страхової компанії на користь потерпілих у рівних сумах належить стягнути 56676 гривень, тобто по 28338 гривень на кожного.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 суд уважає, що на користь потерпілих необхідно стягнути по 600 000 гривень на користь кожного з них. В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди суд відмовляє, з врахуванням принципу розумності, визначеному ст.23 ЦК України, а також з врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати та рівня доходів, які отримуються на території України.
Призначаючи до стягненню суму на відшкодування моральної шкоди, суд врахував глибину страждань, невідворотність наслідків у зв'язку з втратою єдиної дитини, яку неможливо оцінити та компенсувати будь-якими коштами, а також висновки, викладені у експертному дослідженні.
В частині стягнення витрат на сплату судового збору, то в цій частині суд відмовляє у задоволенні вказаного позову, з огляду на те, що потерпілі звільняються від сплати судового збору при розгляді кримінальних проваджень, а отже така сума помилково сплачена останніми та не підлягає відшкодуванню.
На підставі ст.124 КПК України з обвинуваченої на користь потерпілих належить стягнути витрати по 4723 грн., пов'язані з залученням експерта, які підтверджуються відповідними чеками та на користь держави у розмірі 1570,10 грн. та 1634,50 грн, а всього 3204,60 грн., що підтверджується відповідними довідками.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК.
Керуючись ст.349, ст.369-371КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (роки), з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 (два ) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки у відповідності до ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей же орган про зміну місця проживання та роботи.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, призначене ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України, підлягає окремому виконанню.
На підставі ст.124 КПК України з обвинуваченої на користь держави стягнути витрати, пов'язані з залученням експерта у сумі 3204,60 грн.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі по 600 000 (шістсот тисяч) гривень кожному та витрати у розмірі по 4723 грн. на кожного, пов'язані з залученням експерта.
Стягнути з АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 56 676 рівними частинами кожному по 28338 гривень.
Скасувати арешт з автомобіля «Nissan AD Wagon» д.н.з. НОМЕР_2 , що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2020 року.
Речовий доказ автомобіль «Nissan AD Wagon» д.н.з. НОМЕР_2 , переданий відповідно до розписки ОСОБА_3 передати власнику ОСОБА_13 .
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: