Справа № 758/16903/21
09 грудня 2021 року суддя Подільського районного суду м.Києва Головчак М. М. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Середня загальноосвітня школа №6» Подільського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі з відновленням трудового стажу, виплати заробітної плати за час відсторонення від роботи,-
До Подільського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Середня загальноосвітня школа №6» Подільського району м. Києва, в якому просила скасувати наказ в.о. директора Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Середня загальноосвітня школа №6» Подільського району м. Києва №183/1-к від 11.11.2021 року «Про організаційні заходи щодо запобігання поширенню інфекційної хвороби Covid-19 в СЗШ № 6» та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного відсторонення від роботи.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позовна заява за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Так, у позовній заяві позивач посилається, як на підставу звільнення від сплати судового збору, на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Варто зазначити, що за відсутності наказу про звільнення, відсторонення від виконання посадових обов'язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати.
За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів ним оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивач не звільнений, а лише відсторонений.
Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов'язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.
В своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Із позовної заяви вбачається, що позивачем оспорюється наказ відповідача про відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, тобто фактично порушується питання про допуск до виконання своїх трудових обов'язків, адже позивача не було звільнено із займаної посади, а лише відсторонено.
Оскільки, предметом позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання трудових обов'язків, а не звільненням із займаної посади, тому посилання позивача про наявність пільг при зверненні до суду з підстав, наведених у позові, суд вважає безпідставними.
В позовних вимогах про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивач розраховую середній заробіток з дня звільнення по день пред'явлення позову, який складає 18039,84 грн.
Таким чином, за подання позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає сплаті судовий збір відповідно до пункту 1.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, позивачем оспорюється наказ № 183/1-к від 11.11.2021 року про відсторонення від роботи працівників університету у зв'язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короно вірусної хвороби (COVID-19) в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Отже, позовна заява одночасно має вимогу майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн., що також підлягає сплаті при зверненні до суду з даним позовом за вимогу немайнового характеру.
Крім того, умовами статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому, згідно з пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставлення нижче реквізиту.
Всупереч вищевказаним вимогам позивач не засвідчила належним чином копії поданих до позову документів.
Враховуючи, що подані до позову документи належним чином не завірені, а саме не містять: відмітки З оригіналом згідно; не містять особистого підпису особи, яка засвідчує копії; ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу, а у разі відсутності у позивача оригіналів таких документів - зазначити про наявність у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено/має бути долучено до позовної заяви.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту позову є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись Законом України "Про судовий збір", ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Середня загальноосвітня школа №6» Подільського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі з відновленням трудового стажу, виплати заробітної плати за час відсторонення від роботи- залишити без руху.
Надати позивачу строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/sud1715/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
СуддяМ. М. Головчак