Справа № 752/12534/20
Провадження №: 1-кп/752/736/22
11.01.2022 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
під час проведення у приміщенні суду у місті Києві судового засідання у кримінальному провадженні №120201000100001352 відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 в вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, поєднаного зі зґвалтуванням, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.
11.01.2022 прокурор у справі заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Захисник та обвинувачений заперечень щодо розгляду у судовому засіданні клопотання прокурора не висловили, підтвердили свою готовність до його вирішення.
Розгляд клопотання проведено за відсутності потерпілої, яка належним чином та завчасно повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи одноособово головуючим суддею у справі ОСОБА_1 через об'єктивну неможливість прибуття в засідання решти суддів, які водять до колегії з розгляду цього кримінального провадження в порядку Закону України “Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI “Перехідні положення” Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
Під час розгляду зазначеного клопотання прокурор просив продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб та посилався в обґрунтування своїх вимог на наявність ризиків за п. 1, 2, 3 ст. 177 КПК України та пояснив неможливість застосування до обвинуваченого застави, особистого зобов'язання та поруки.
По суті заявленого клопотання захисник заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу та усно клопотав про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, вказуючи на невиправдану тривалість тримання ОСОБА_3 під вартою та недоведеність проголошених прокурором ризиків, неправильність кваліфікації кримінального правопорушення, недоведеність злочинного діяння, наявні позитивні характеристики обвинуваченого, а також на неналежну процесуальну поведінку потерпілої.
Обвинувачений повністю підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечив обставини затягування розгляду справи з боку потерпілої.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 11.01.2022 відносно обвинуваченого діє запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався (наразі до 14.01.2022).
Заслухавши мотивацію та обґрунтування сторін, суд вважає за належне на цей час продовжити тримання обвинуваченого під вартою та відхилити усне клопотання сторони захисту з огляду на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , що кваліфікується як особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі та відсутність достеменних відомостей про зменшення ризиків, на які вказує прокурор і які суд вважає існуючими і такими, що не зникли з огляду на поведінку обвинуваченого в момент події кримінального правопорушення, що йому інкримінується; особу обвинуваченого, стадію цього кримінального провадження, де ще не відбувся допит ані потерпілої, ані свідків. З огляду на вказані чинники, частина ризиків, на які вказав прокурор, а саме: переховування від суду та незаконний вплив на потерпілу і свідків видаються дійсними і такими, що не зникли.
Доводи захисника про неправильність кваліфікації кримінального правопорушення та недоведеність події наразі судом не приймаються до уваги через передчасність оцінки доказів та установлення фактичних обставин.
У своїй усталеній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”).
Щодо передумов для обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, суд зазначає, що аналогічним доводам сторони захисту вже надавалася оцінка в ухвалі від 16.11.2021. Станом на час проведення судового засідання 11.01.2022 нових обґрунтувань і фактичних даних не представлено.
Стосовно можливості обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, суд зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять фактичних даних, які б надали підстави застосувати до ОСОБА_3 застави та посилається на повноваження, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, де передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Також суд вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить на цей час за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, та не зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Отже, суд вважає за належне наразі продовжити раніше обраний запобіжний захід на 60 діб та залишити його без змін та без визначення альтернативного заходу, оскільки суду не було доведено обставин зменшення ризиків, та того, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.
З описаного вище мотивування відхилення клопотання сторони захисту суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд -
1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 від 11.01.2022 задовольнити.
2. Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: по 11.03.2022 включно без визначення альтернативного, більш м'якого виду запобіжного заходу.
3. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 11.01.2022.
4. У задоволенні усного клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, направити потерпілій та до Державної установи “Київський слідчий ізолятор”.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1