Справа № 727/11470/21
Провадження № 2/727/3050/21
31 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: головуючого-судді: Танасійчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Коломієць Віталій Кирилович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломієць Віталія Кириловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №56741, яким стягнуто з нього на користь ТОВ ««Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» заборгованість у розмірі 9585 грн. 50 коп.
Постановою приватного виконавця Коломієць В.К. від 27.10.2021 року за вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження.
Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.
Зокрема зазначив, що у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відноситься до переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів.
Окрім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив фактів наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Сума боргу, вказана у виконавчому написі, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може вважатися безспірною, оскільки не визнається позивачем.
Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі №56741.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.11.2021 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.
У статті 190 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу, одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів та з додержанням вимог частини 5 статті 128 цього Кодексу.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, cторони до суду не подавали.
Відповідачу було надіслано ухвалу суду від 26.11.2021 року та позовну заяву з додатками та встановлено строк для подання відзиву на позов.
29.12.2021 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що 03 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та ТОВ ФК ЄАПБ укладено договір відступлення прав вимоги № 20190103, у відповідності до умов якого правонаступником усіх прав та обов'язків "ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ ФК ЄАПБ в тому числі і за кредитним договором №835995540 від 13 грудня 2018 року. Таким чином, твердження позивача, що він не має фінансових зобов'язань перед ТОВ ФК ЄАПБ, оскільки ним укладались цивільно правові угоди з відповідачем, є хибними, надуманими та необрунтованими, тому що заміна кредитора у зобов'язанні прямо передбачена законодавством, не впливає на характер, обсяг і порядок виконання позивачем своїх обов'язків, не погіршує становище позивача, не зачіпає його інтересів та здійснюється без його згоди. Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог за позовною заявою позивача до ТОВ ФК ЄАПБ про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
Суд вважає, що сторони по справі про розгляд справи були повідомлені належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою Укрпошти, форма 20.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуються судом і роз'яснення, наведені в рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Згідно з частиною 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було встановлено наступні фактичні обставини справи та спірні правовідносини.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Так, 13.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №835995540.
Відповідно до умов кредитного договору Товариством з обмеженою відповідповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 8040 гривень. Строк дії договору 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,62 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.19-20).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №56741, яким стягнуто з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №835995540 від 13.12.2018 року, на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» заборгованість за період з 28.05.2020 року по 13.12.2020 року. Сума заборгованості складає 9585 грн. 50 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8040 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 1495 грн. 50 коп.;
За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Коломійцем В.К. 27.10.2021 року було відкрито виконавче провадження №67294134.
Позивач із вказаним виконавчим написом не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», а також Законом України «Про захист прав споживачів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
Зокрема, за змістом ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
За результатами аналізу вище наведених норм права можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна існувати та бути безспірною.
Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин.
Проаналізувавши наведені вище роз'яснення, а також надані суду письмові докази в їх сукупності, суд зауважує, що при вчиненні виконавчого напису 24.05.2021 року нотаріус не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача.
Зокрема, нотаріусом не було витребувано розрахунку заборгованості за відсотками, штрафом та пенею. При цьому, періодом заборгованості нотаріусом зазначено з 28.05.2020 року по 30.04.2021 року.
Окрім того, суд також враховує, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»;
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Саме до таких висновків про застосування зазначеної норми права дійшов Верховний суд у постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18.
Як було встановлено судом, серед документів наданих Товариством нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися безспірному порядку, відсутній.
Кредитний договір №835995540 від 13.12.2018 року не посвідчений нотаріально, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Проаналізувавши вище наведене, а також надані суду письмові докази в їх сукупності, суд зауважує, що при вчиненні виконавчого напису 24.05.2021 року нотаріус не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даному випадку, суд вважає, що представник відповідача не надав суду доказів того, що сума боргового зобов'язання на час звернення про вчинення виконавчого напису була безспірною.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заборгованість боржника на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною, а нотаріус належним чином не виконав вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та не пересвідчився у безспірності заборгованості, що унеможливлює видачу виконавчого напису, а отже надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають змогу суду дійти до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.18 ЦК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р.,ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №56741 від 24.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» заборгованість в розмірі 9585,50.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп., Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Танасійчук Н.М.: