10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 580/2083/21
адміністративне провадження № К/9901/46898/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури про скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідача-1) та Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 №6 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №81к про звільнення позивача з посади заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області;
- поновити позивача на посаді заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області або іншій рівнозначній посаді з 15.03.2021;
- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2021 до моменту ухвалення рішення у цій справі.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів Офісу Генерального прокурора від 09.12.2020 №6 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";
- визнано протиправним та скасувовано наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №81к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області або іншій рівнозначній посаді з 16.03.2021;
- стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2021 по 17.11.2021 у розмірі 207425,50 грн 50 коп.;
- допущено постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць без відрахування податків та зборів;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
20 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 580/2083/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді прокурора; стягнення компенсації за вимушений прогул.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказує про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2020 по справі № 826/26007/15, що повноваження кадрових комісій є дискреційними та відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації, проведеної кадровою комісією.
Суд критично оцінює вказані доводи скаржника, оскільки обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас скаржник не вказує конкретну норму права, яку, на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2020 в справі №826/26007/15 не є релевантними в цій справі, оскільки у справі №826/26007/15 спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачами конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, який зареєстрований Міністерством юстиції України 31 липня 2015 року за №929/27374.
Отже, з наведеного випливає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду від 01.08.2020 в справі № 826/26007/15 ухвалена за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідній постанові Верховного Суду, є безпідставними.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави на касаційне оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, то Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас скаржником у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовано яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися. Наведені у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій.
Таким чином, підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.
Крім того, Суд зауважує, що одночасне посилається скаржника на такі підстави касаційного оскарження судового рішення, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є взаємовиключними обставинами.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення виконання судових рішень не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська