10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/100/21
адміністративне провадження № К/9901/46242/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Національної академії Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року в справі за позовом Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Національна академія Національної гвардії України та Міністерство внутрішніх справ України звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили:
? стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 27.07.2019 по 09.12.2020 року, у розмірі 227940,04 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
? стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 27.07.2019 по 09.12.2020, у розмірі 46 392,49 грн;
? в іншій частині позовних вимог відмовлено.
17 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної академії Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) у Національній гвардії України.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, вказуючи, що під час на розгляду та вирішення подібних спорів не існує єдиної судової практики, у зв'язку з чим необхідний правовий висновок Верховного Суду, який стане орієнтиром для інших судів.
Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі, що була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
На обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження скаржник посилається підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки внаслідок відсутності висновку Верховного Суду стосовно правової природи грошового забезпечення військовослужбовця та витрат, пов'язаних з грошовим забезпеченням курсанта, правової природи вартості навчання (освіти) згідно з Порядком та умовами надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975, та вартості утримання у закладі вищої освіти згідно з Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, в судій практиці існує протиріччя та правова невизначеність, що призводить до суперечності судових рішень та свідчить про необхідність вирішення Верховним Судом питання права, яке має фундаментальне значення з метою уніфікованого розуміння та застосування права не лише сторонами справи, а й іншими військовими закладами вищої освіти.
Суд зазначає, що відповідно до вимог підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 328 КАС України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого, підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Зазначені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати Суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.
Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, що справа становить має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки неможливість перегляду касаційним судом незаконних рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі призведе до значних подальших втрат з Державнотго бюджету України та позбавить Академію можливості захистити економічні інтереси держави, Суд зазначає, що вказані доводи не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі, а тому в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що безпосередньо ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б обгрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішенню не підлягає.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Національної академії Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року в справі № 160/100/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова