Справа № 580/5338/21
10 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, суддя Бабич А.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 11 (одинадцять) календарних років служби.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, чим допустив протиправну бездіяльність.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Разом з тим, 17 листопада 2021 року від Управління поліції охорони в Черкаській області надійшла заява про застосування строку позовної давності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних послужного списку позивача №0033082 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. На службу до відповідача прийнятий згідно з наказом від 07.11.2015 №1о/с.
08.11.2017 позивач подав відповідачу рапорт, в якому просив звільнити його зі служби за п.7 ч.1 ст.77 за власним бажанням відповідно до Закону України «Про національну поліцію». Додатково просив провести звільнення 23.11.2017 без його присутності на засіданні кадрової комісії.
Наказом від 23.11.2017 №852 о/с ОСОБА_1 , як старшого сержанта поліції, звільнено зі служби в поліції 23.11.2017 відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) на підставі його рапорту.
У вказаному наказі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення складала: в календарному обчисленні - 11 років 03 місяці 14 днів (ЗС - 01 рік 05 місяців 20 днів, в ОВС - 07 років 09 місяців 08 днів, в поліції - 02 роки 00 місяців 16 днів). Призначено виплатити компенсацію замість 1 доби невикористаної відпустки за 2017 рік.
Позивач отримав виплату заробітної плати за листопад 2017 року та виплату компенсації ПДФО за листопад 2017 року, що підтверджується відомостями за списками №838 та №839, кошти перераховані відповідачем 28.11.2017, що підтверджується платіжними дорученнями №3125 та №3126.
Вважаючи неповним розрахунок при звільненні, позивач 27 липня 2021 року звернувся в суд з даними адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У частинах першій, другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 123 КАС України в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як убачається із матеріалів справи, предметом спору в цій справі є одноразова грошова допомога при звільненні з публічної служби, яка не входить до складу грошового забезпечення та підлягає виплаті особі при її звільненні.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18, від 27.08.2020 № 804/871/16 та в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
Таким чином, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України і підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України відсутні.
Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
Враховуючи, що позивач був звільнений зі служби 23 листопада 2017 року та 28 листопада 2017 року з ним проведено розрахунки при звільненні, а з даним адміністративним позовом він звернувся до суду лише 27 липня 2021 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним спеціального місячного строку звернення з даним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Управління поліції охорони в Черкаській області підлягає частковому задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Черкаській області задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року скасувати та ухвали нове судове рішення, яким адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.