11 січня 2022 року м. Дніпросправа № 3213вр-21/160
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»
про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, -
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису № 5709 від 04.12.2020, виданого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-172042 від 22.02.2019 з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», що складається з: суми заборгованості за кредитом - 30222,83 грн.; суми заборгованості за відсотками - 8601,46 грн.; суми заборгованості за комісіями - 0,00 грн.; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, а всього 38824,29 грн., Акціонерне товариство «Кредобанк», його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання про заміну сторони у виконавчому провадженні № 58600623 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов'язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у означеному виконавчому провадженні підлягає вирішенню на підставі вимог ст.446 Цивільного процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини 1-2 статті 15 Закону).
Частиною 5 статті 15 цього Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 під час розгляду аналогічних правовідносин дійшла наступних висновків:
«Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом.
Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 181 КАС України (ст. 287 КАС України у чинній редакції).
Нормами ЦПК України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства, тоді як судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.
Аналізуючи в сукупності норми ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 264 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства».
Така ж позиція висловлена й у постановах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7981/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що питання стосовно заміни сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Зазначене також підтверджується усталеною судовою практикою, згідно з якою заява про заміну сторони виконавчого провадження подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, не розглядається в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 372/715/21).
З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження з розгляду заяви, невірно застосував норми процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 3213вр-21/160 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з 11 січня 2022 року та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 11 січня 2022 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова