10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/10540/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. (суддя Врона О.В.) в справі № 160/10540/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 27.05.2021 р. № 282646 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що відповідачем помилково встановлено позивача як особу, яка несе відповідальність за правопорушення, оскільки позивач не є перевізником у розумінні законодавства в галузі перевезень. Позивач є лише власником транспортного засобу, проте цей транспортний засіб передано у оренду відповідно до договору оренди транспортних засобів № 01/02 від 02.12.2019 р. ТОВ «Енергія-Росту» для перевезення сипучих матеріалів. Після передачі транспортного засобу в оренду позивач автомобілем не користувався, водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом під час вчинення правопорушення, не перебуває в трудових правовідносинах з позивачем, а є робітником ТОВ «Енергія-Росту», що підтверджено відповідними доказами.
Зазначає про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності факту оформлення і видачі тимчасового реєстраційного документу на період дії договору оренди, а також про те, що при проведенні перевірки не надавався договір оренди транспортного засобу та документи на підтвердження його виконання, адже судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем процедури притягнення до відповідальності в тій частині, що справа розглянута за відсутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, суб'єкт господарювання не повідомлявся про розгляд справи.
Судом першої інстанції в рішенні безпідставно зазначено, що водієм транспортного засобу надано дорожній лист, що належить позивачу, адже матеріали справи не містять такого дорожнього листа.
На думку апелянта, саме до обов'язку орендаря належить питання отримання тимчасового реєстраційного талону, посилаючись з цього питання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 09.08.2019 р. в справі № 806/1450/16.
Також апелянт просив здійснити розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2021 на 264 км а/д М-18 старшими державними інспекторами Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу FORD, номерний знак НОМЕР_1 .
Представниками Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 30.03.2021 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №027089, в п. 8 якого вказано, що повна маса, тонн нормативно допустима 40т, тоді як фактична - 41,25 т. Крім того, за результатами габаритного контролю транспортного засобу складена 30.03.2021 відповідна довідка за №045589.
Результати перевірки оформлені актом №260877, в якому встановлено перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом, передбачених абз. 16 ч. 1 ст. 60, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевірці вантажу без відповідного дозволу. Перевищення склало 79,38%.
Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи №35504/3.1/24-21 від 14.05.2021, в якому зазначалося про необхідність явки до Управління для розгляду справи на 20.05.2021.
Докази направлення такого повідомлення в матеріалах відсутні, проте позивач факт отримання повідомлення не заперечує.
Начальник Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Дніпропром-М», враховуючи, що підприємством було допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №260877 від 30.03.2021, постановив стягнути з ТОВ «Дніпропром-М» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.
Результати розгляду справи оформлені постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.05.2021 за №282646.
Також судом першої інстанції встановлено, що водієм транспортного засобу, який здійснював дане перевезення, надані документи: посвідчення водія від 17.06.2020, дорожній лист, що належить ТОВ «Дніпропром-М», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс №АР/4070813 від 04.092020.
Документів, які б підтверджували право позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів, а саме дозвілу, водієм надано не було, не було також внесено плату за проїзд великовоговим (великогабаритним) транспортом.
02.12.2019 р. за №01/02 між ТОВ «Дніпропром-М» (орендодавець) і ТОВ «Енергія-Росту» (орендар) укладений договір оренди транспортних засобів, у порядку і на умовах якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у п. 1.2. договору. До переліку транспортних засобів, переданих в оренду, входить і FORD CARGO, номерний знак НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб разом з іншими був переданий орендарю 02.12.2019 за актом приймання-передачі транспортних засобів до договору оренди, підписаному сторонами договору.
Врахувавши положення абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якими передбачено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також положення п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, суд першої інстанції вважав, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі на підставі договору оренди транспортного засобу у межах господарських відносин одна із його сторін повинна була звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Також судом першої інстанції зазначено, що під час прийняття спірної постанови Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті не мало підстав для звільнення від відповідальності товариства, яке є власником транспортного засобу, що перевірявся, оскільки при проведенні перевірки та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовим особам Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу та документи в підтвердження його виконання.
Приведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд визнає приведені висновки суду першої інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Дніпропром-М» є власником транспортного засобу - загального вантажного самоскиду марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 .
На підставі договору оренди транспортних засобів № 01/02 від 02.12.2019 р., укладеному між ТОВ «Дніпропром-М» як орендодавцем та ТОВ «Енергія-Росту» як орендарем, акту приймання-передачі транспортних засобів від 02.12.2019 р. ТОВ «Дніпропром-М» передано ТОВ «Енергія-Росту» у строкове платне користування транспортні засобу, в тому числі й загальний вантажний самоскид марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що 30.03.2021 р. Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки в ході рейдової перевірки на 264 км автодороги М-18, проведено зважування транспортного засобу - вантажний самоскид марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .
Водій ОСОБА_1 працює на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «Енергія-Росту» з 23.07.2020 р. (а.с. 31-34).
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.03.2021 р. № 045589 під час проходження габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу встановлено наступне навантаження на осі (тонн): 1) 6,29; 2) 6,26; 3) 14,15; 4) 14,55; повна маса транспортного засобу - 41,25 т (а.с. 55зв.)
Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 30.03.2021 р. складено акт № 027089 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого загальна вага транспортного засобу складає 41,25 т при нормативно допустимому 40 т, фактичне навантаження на осі складає 6,29, 6,26, 14,15, 14,55 (а.с. 55).
Актом № 260877 від 30.03.2021 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60, ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевищення встановлених законодавстввом габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення склало 79,38% (а.с. 54 зв.)
Постановою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27.05.2021 р. № 282646 з ТОВ «Дніпропром-М» стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 34 000 грн. (а.с. 56 зв.).
Спірним під час апеляційного перегляду справи є наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
Отже, територіальним органам Укратрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Не є спірним питання доведеності факту перевищення вагових норм при перевезенні вантажів 30.03.2021 р. автомобілем марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 , за відсутності відповідного дозволу.
Спірним є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За змістом частини першої статті 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Вище зазначено, що позивачем за договором оренди автомобіль марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 , передано в оренду ТОВ «Енергія-Росту».
За змістом абзацу 4 пункту 16 Порядку
державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 23 грудня 2009 р. № 1371) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11.08.2010 р. № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.11.2011 р. за № 123/18861, передбачено, що якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___________".
Таким чином, звернення до сервісних центрів МВС з питання отримання тимчасового реєстраційного талону при передачі транспортного засобу в оренду є правом власника транспортного засобу або особи, якій такий транспортний засіб передано у тимчасове користування.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 16 частини першої 60 Закону № 2344-ІІІ).
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.
У розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 800 Цивільного кодексу України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Відтак, оскільки транспортний засіб передано позивачем в оренду ТОВ «Енергія-Росту», договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, водій, який здійснював перевезення вантажу перебуває в трудових відносинах саме з орендарем (наймачем) транспортного засобу, то саме наймач ТОВ «Енергія-Росту» є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ е межах спірних правовідносин, а не позивач.
Тобто, в межах спірних правовідносин позивач не мав статусу автомобільного перевізника, тому не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Аналогічного правозастосування дотримується Верховний Суд в постанові від 09.08.2019 р. в справі № 806/1450/16.
Доводи відповідача, підтримані судом першої інстанції, про відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ТОВ «Енергія-Росту», спростовані приведеними вище висновками суду.
Також суд визнає необґрунтованим такий довід суду першої інстанції, що слугував підставою для відмови у задоволенні позову, як відсутність у відповідача підстав для звільнення від відповідальності позивача як власника транспортного засобу, оскільки при проведенні перевірки та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовим особам Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу та документи в підтвердження його виконання.
З цього питання суд зазначає, що оскільки автомобіль на час проведення рейдової перевірки перебував у користуванні ТОВ «Енергія-Росту» на законних підставах, то саме до цього підприємства як автомобільного перевізника та безпосередньо водія належить обов'язок надання відповідних документів, зокрема, документів, що засвідчують використання транспортного засобу на законних підставах, як це передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути уваги, що позивач взагалі був позбавлений можливості надавати будь-які пояснення та документи на підтвердження того, що не є автомобільним перевізником у контексті спірних правовідносин, позаяк не був повідомлений відповідачем про розгляд справи.
Пунктом 26 Порядку № 1567 чітко передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідачем не надано жодних доказів направлення позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та отримання такого повідомлення позивачем, а посилання суду першої інстанції, що позивач не заперечував отримання такого повідомлення є незмістовними, адже в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивачем категорично заперечується отримання такого повідомлення.
Крім того, є незмістовним посилання суду першої інстанції на надання в ході рейдової перевірки дорожнього листа, що належить позивачу, адже матеріали справи не містять такого дорожнього листа, а в товарно-транспортній накладній, яка міститься в матеріалах справи, автомобільним перевізником вказано підприємство «Автодор Сервіс».
Враховуючи зазначене, суд визнає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, які слугували підставою для відмови у задоволенні позову, а також власне висновок про відмову у задоволенні позову, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивачем поставлено питання про здійснення розподілу судових витрат, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., при поданні апеляційної скарги - судовий збір в розмірі 3 405,00 грн.
Оскільки позов судом задоволено в повному обсязі, суд стягує з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5 675,00 грн.
Крім того, позивач ставить питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджено наступним.
Позивачем ТОВ «Днірпопром-М» укладено з адвокатським бюро «Герман і партнери» договір про надання правової допомоги № 01-11-10/21 від 11.10.2021 р., за умовами якого адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання представлення інтересів позивача в Третьому апеляційному адміністративному суді при апеляційному перегляді цієї справи.
Адвокатським бюро «Герман і партнери» виставлено ТОВ «Дніпропром-М» рахунок-фактуру 118/21 від 11.1.2021 р. на суму 5 000,00 грн. (передоплата за договором № 01-11-10/21 від 11.10.2021 р. про надання правової допомоги).
Платіжним дорученням № 13 від 12.10.2021 р. ТОВ «Дніпропром-М» перераховано адвокатському бюро «Герман і партнери» передплата за договором № 01-11-10/21 від 11.10.2021 р. про надання правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором № 01-11-10/21 від 11.10.2021 р. про надання правової допомоги адвокатом надано позивачу наступні послуги: усні консультації (1 година - 100,00 грн.), аналіз рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/10540/21 (3 години - 300,00 грн.), складання апеляційній скарги (3 години - 4 500,00 грн.), наручне подання апеляційної скарги з додатками до Третього апеляційного адміністративного суду (1 година - 100,00 грн.), загалом - 5 000,00 грн.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 26.10.2021 р. сторонами договору засвідчено виконання умов договору.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 КАС).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом частини п'ятої статті 134 КАС України визначено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ця справа в силу частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду складає 5 000 грн., а власне правнича допомога полягає у наданні усної консультації, аналізу рішення суду першої інстанції, складанні апеляційної скарги, поданні апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.
Суд вважає за необхідне зазначати, що процес складання апеляційної скарги охоплює й правовий аналіз рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, а також консультування та наручне подання апеляційної скарги, тому заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеної, тому зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи в розмірі 5 000 грн., недоведеність відповідачем неспімірності розміру таких витрат зі складністю справи, суд доходить висновку, що підлягає стягненню сума, витрачена позивачем на правничу допомогу, в розмірі 4 500 грн. (складання апеляційної скарги).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/10540/21 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/10540/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу скасувати.
Ухвалити в справі № 160/10540/21 нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 282646 від 27.05.2021 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816854, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (код ЄДРПОУ 35204133, адреса місцезнаходження: 49082, м. Дніпро, вул. Передова, 671) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816854, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (код ЄДРПОУ 35204133, адреса місцезнаходження: 49082, м. Дніпро, вул. Передова, 671) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10.01.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 р.
Головуючий - суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко