11 січня 2022 р. Справа № 520/2814/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.04.21 по справі № 520/2814/21
за позовом Інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльності ДПП щодо не нарахування та невиплати йому доплати за несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та сум індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 28.02.2018;
- зобов'язати ДПП здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова КМУ №988) нарахування та виплату йому доплату за несення ним службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відповідно до відпрацьованого нічного часу;
- зобов'язати ДПП здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 28.02.2018;
- зобов'язати ДПП здійснити відповідно до Закону України №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) нарахування йому компенсації втрати частини доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 по 28.02.2018 за період його невиплати;
- зобов'язати ДПП здійснити відповідно до Закону №2050-ІІІ нарахування та виплату йому компенсації втрати частини його доходу у вигляді індексації його грошового забезпечення з 07.11.2015 по 28.02.2018 за період його невиплати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДПП з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 - 28.02.2018 із розрахунку 826 год.
Зобов'язано ДПП нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 - 28.02.2018 із розрахунку 826 год.
Визнано протиправною бездіяльність ДПП з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017.
Зобов'язано ДПП нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017.
Зобов'язано ДПП нарахувати та здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у порядку у порядку Закону №2050-ІІІ ОСОБА_1 у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017 та у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 -28.02.2018 із розрахунку 826 год.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь ОСОБА_1 2.250 грн у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розрахунок нічного робочого часу, зменшивши його на 276 годин та помилково вирішивши, що позивачем було використано перериви під час нічних змін.
Апелянт також вказав , що йому безпідставно було зменшено суму компенсації на правничу допомогу.
Відповідач правом на подання відзиву не користався.
29.06.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
16.07.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 у період 07.11.2015 - 28.02.2018 проходив публічну службу в лавах Національної поліції України, обіймаючи штатну посаду у складі Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 19.07.2019 №168/29/2/01-2019 підтверджені обставини невиплати поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області доплати за службу в нічний час у період 07.11.2015 - 28.02.2018.
У ході розгляду справи ДПП визнано, що на указаний проміжок часу загалом припадає 138 нічних змін заявника, що складає 1102 години.
Не погодившись із повнотою оплати часу служби в Національній поліції України у період 07.11.2015 - 28.02.2018, заявник звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.11 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260 (далі - Порядок №260) з указаної кількості часу (1102 год.) у цілях оплати часу служби із кожного чергування уночі підлягає виключенню перерва - 2 години протягом кожної нічної зміни. Отже, оплаті підлягає час служби заявника уночі - 826год. (1102 год. - 276год)
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, в той час як позивач оскаржує рішення суду виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з ст. 94 Закону України № 580-VIII "Про Національну поліцію" від 02.07.2105 (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - постанова КМУ № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п.5 Постанови КМУ № 988 запроваджено такий платіж як доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
На реалізацію приписів ст.94 Закону № 580-VIII, Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (Порядок №260).
Згідно п.5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
За п.11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Враховуючи вищезазначені правові норми та обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що позивачу підлягає нарахуванню та виплаті доплата за несення служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 із розрахунку 1102 години.
Як наслідок, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для нарахування та виплаті доплати за 276 годин робочого часу, оскільки будь яких доказів віднесення їх до перерв під час нічних змін матеріали справи не містять та відповідачем не стверджувалося в заперечені на позов.
Отже рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зменшення суму компенсації на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За ч. 3 ст. 132 КАС України, до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Водночас, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.
Як убачається із заяви про відшкодування позивачу судових витрат, вартість професійної правничої допомоги адвоката підтверджується договором про надання правової допомоги від 29.01.2021.
Згідно п.2 вказаного договору послуги надаються Виконавцем Замовнику шляхом: - надання усних та письмових консультацій та юридичних висновків з будь-яких питань, що стосуються діяльності Замовника на державній службі;
-складання необхідних процесуальних документів: скарг, претензій та позовних заяв, листів, інших документів для звернення до суду та відновлення порушених прав;
-звернення до суду із позовами для захисту прав Замовника.
Згідно п.п. 4.1 п.4 вказаного договору, за надані послуги, передбачені п. 2.1 цього договору, замовник виплачує Виконавцеві плату в розмірі 500 грн за один робочий час.
Також, матеріали справи містять Акт надання послуг професійної правничої допомоги від 15.02.2021, відповідно до якого визначено, що на виконання умов Договору заявник прийняв послуги на суму 2500 грн.
Окрім цього, позивачем надано до суду дублікат квитанції про сплату 2500,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 29.01.2021.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. Як наслідок рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про навність підстав для скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат на правничу допомогу, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині та стягненні судових витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року по справі № 520/2814/21 - скасувати в частині:
визнання протиправною бездіяльність Департамену патрульної поліції з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 - 28.02.2018 із розрахунку 826 год.
зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 - 28.02.2018 із розрахунку 826 год.;
зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у порядку Закону №2050-ІІІ ОСОБА_1 у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 -28.02.2018 із розрахунку 826 год.;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 2.250 грн у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.
Ухвалити постанову, якою в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 із розрахунку 1102 годин..
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 - 28.02.2018 із розрахунку 1102 год.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у порядку у порядку Закону №2050-ІІІ ОСОБА_1 у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати за несення служби в нічний час за період 07.11.2015 -28.02.2018 із розрахунку 1102 год.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року по справі №520/2814/21 зилишити без змін в частині:
визнання протиправною бездіяльністі Департаменту патрульної поліції з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017.
зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017;
зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у порядку Закону №2050-ІІІ ОСОБА_1 у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015 - 31.10.2017
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 2 500 грн у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова