Справа № 202/3201/20
Провадження № 2/202/283/2021
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
22 вересня 2021 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки на піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, -
У червні 2020 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що з 06 вересня 2013 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2015 року шлюб між ними був розірваний.
Дитина перебуває на її утриманні та вихованні. Відповідач не проявляє жодного інтересу до дитини, не відвідує її та не спілкується з нею, не займається її вихованням, аліменти не сплачує, не приймає участі в утриманні дитини.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2015 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).
З березня 2019 року відповідач злісно ухиляється від утримання дитини. У зв'язку з чим нею була подана до поліції заява про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України (злісне ухилення від сплати аліментів).
На даний час син потребує значно більшого матеріального забезпечення.
Так, з 2016 року він перебуває на диспансерному обліку у ортопеда з діагнозом плосковальгусні стопи, вальгусна деформація голені. З 2017 року на обліку у сімейного лікаря як страждаючий на рекурентні респіраторні інфекції. З 2018 року на обліку у психоневролога з діагнозом розлади експресивної мови. У зв'язку із зазначеними розладами дитина неодноразово лікувалася в логопедичному санаторії, отримувала устілки, взуття, проводилися масажі, оздоровчі процедури. Крім того, на даний час дитина відвідує КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 1 комбінованого типу» Дніпровської міської ради.
За цих підстав позивач просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, а також позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03.12.2020 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
При цьому ухвалою суду від 26 січня 2021 року було замінено первісну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на його правонаступника - орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, а ухвалою від 22 вересня 2021 року на нового правонаступника - орган опіки на піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали на наполягали на його задоволенні в повному обсязі. Звертали увагу, що відрахування аліментів з відповідача було припинено з 01.05.2019 року у зв'язку із зміною місця проживання (виїздом до іншої області). Аліменти не нараховувалися до часу подання позовної заяви про позбавлення відповідача батьківських прав. При цьому відповідач був обізнаний про свій обов'язок щодо сплати аліментів. Крім того, відсутність у відповідача будь-якого інтересу до виховання дитини та спілкування з нею підтверджується, на їх думку, актами сусідів, характеристиками з місця проживання та дошкільного закладу. Відповідач своїм правом на відвідування сина не користується, не спілкується з ним, дитина його не пам'ятає та не має до нього ніяких почуттів. З її боку відповідачу ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні з дитиною.
В свою чергу, відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що його вини у виникненні заборгованості по аліментам немає, так як з його пенсії проводилося стягнення аліментів. Кошти зберігаються на депозитному рахунку державної виконавчої служби через відсутність даних розрахункового рахунку позивача. Доказів на підтвердження додаткових витрат на дитину та необхідності збільшення розміру аліментів позивач не надала. Зазначили, що він є внутрішньо переміщеною особою, має скрутний матеріальний стан, незадовільний стан здоров'я. Крім того, має батьків похилого віку, які потребують допомоги та опіки. Батько ОСОБА_6 страждає на слабозоркість. Мати ОСОБА_7 онкохвора, у зв'язку з чим потрібні значні кошти на проходження курсу лікування. У 2019-2020 року перебував у батьків. Вважали, що сімейний стан позивача змінився, так як вона вийшла заміж. Позивач та її чоловік фізично здорові, працевлаштовані, мають постійний заробіток. Відтак, на їх думку, підстави для збільшення розміру аліментів відсутні. Крім того, зазначили, що позивач створює йому перешкоди у спілкуванні з сином, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до органу опіки та піклування, а також до поліції з приводу встановлення місця перебування дитини. Позивач ігнорує встановлені йому способи участі у вихованні сина, не відповідає на його дзвінки. Коли він приїжджав, щоб побачитися з дитиною, відповідач пояснювала, що син на заняттях. Хвороба батьків та проживання в іншому місці впливає на його можливість відвідувати дитину. У зв'язку з викладеним просили в задоволенні позову відмовити.
Представник органу опіки та піклування Молочко А.В. у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що працює у дитячому садку, який з 2017 року відвідує ОСОБА_5 . До дитячого садка з'являється лише його мати та вітчим.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працює адміністратором модульного містечка, в якому проживає позивач. Відповідача бачив три рази. 25.07.2015 року відповідач приїхав на територію модульного містечка. Кричав у бік ОСОБА_1 . Його було видворено з території. Після цього в 2021 року відповідач приїхав, шукав ОСОБА_1 , розпитував, де її знайти. Приблизно через місяць відповідач знову з'явився, просив, щоб ОСОБА_1 відчинила двері, кричав, була викликана поліція та відповідача видворили з території містечка.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що в травні 2021 року зі своїм знайомим ОСОБА_3 приїжджав до модульного містечка, щоб зустрітися з дитиною. ОСОБА_12 розповідав, що в нього конфлікт з колишньою дружиною. В модульному містечку двері будинку їм не відчиняли. Згодом вийшов новий чоловік ОСОБА_1 , сказав, що її немає.
Суд, заслухавши сторін та їх представників, представника органу опіки та піклування, свідків, з'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав:
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2013 року.
Мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони проживали однією сім'єю в місті Горлівка Донецької області.
У липні 2014 року сторони припинили шлюбні відносини, дитина залишилася проживати з матір'ю.
Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 16 липня 2014 року № 566 ОСОБА_3 був встановлений спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , а саме встановлено години зустрічі з малолітнім ОСОБА_5 кожного понеділка, середи та неділі з 15 години до 18 години в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
З 2015 року позивач разом із сином проживає в модульному містечку для переселенців за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2015 року шлюб між сторонами був розірваний.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 серпня 2015 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).
В червні 2016 року позивач зверталася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, але ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року її позов було залишено без розгляду за її заявою.
При цьому в липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування рішення органу опіки та піклування та визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 16 липня 2014 року № 566 про встановлення способу участі відповідача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 було скасовано та визначено ОСОБА_3 дні та години спілкування з сином в присутності матері: першу та третю суботу кожного місяця з 10-00 год. до 12-00 год. та другу і четверту неділю кожного місяця з 10-00 год. до 12-00 год.
20 червня 2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_14 , створивши нову сім'ю.
На час розгляду справи відповідач зареєстрований в смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, але фактично проживає в місті Кам'янське Дніпропетровської області. Відповідач є інвалідом третьої групи, отримує пенсію по інвалідності.
Між сторонами наявний спір щодо виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, у тому числі утримання дитини.
Органом опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради був наданий висновок від 25.11.2020 року про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Звертаючись із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, позивач послалася на те, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не сплачує аліменти на утримання дитини.
Разом із тим, суд вважає, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків позивачем не доведений.
Суд бере до уваги, що після припинення шлюбних відносин сторони проживають окремо в різних містах. Місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено за домовленістю між сторонами разом із матір'ю ОСОБА_1 . Відповідачу визначено порядок участі у вихованні сина, зокрема дні та час побачень з дитиною. При цьому позивач уклала новий шлюб, тим самим створивши нову сім'ю, в якій і проживає спільна дитина сторін, що з огляду на її малолітній вік та проживання сторін в різних містах ускладнює виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо сина.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та вважає його необґрунтованим.
Так, при наданні висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав орган опіки та піклування виходив з того, що місце мешкання ОСОБА_3 не встановлено, останній з приводу стану здоров'я та розвитку дитини до лікаря та дошкільного закладу не звертався, має заборгованість зі сплати аліментів.
Суд вважає, що такий висновок органу опіки та піклування не відповідає фактичним обставинам справи.
Сам по собі факт не відвідування відповідачем закладів, в яких виховується, навчається та періодично отримує лікування дитина, не свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків з огляду на те, що місце проживання дитини визначено з матір'ю, батько проживає в іншій місцевості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходи щодо зустрічі з сином, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Південного відділу ДВС м. Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 02.02.2016 року з пенсії відповідача стягувалися аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини. Відповідно до п. 2 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» відрахування аліментів з 01.05.2019 року було припинено у зв'язку зі зміною місця проживання (виїздом в іншу область). Згідно з листом Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське державним виконавцем 18.02.2020 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, яка надіслана для виконання до бухгалтерії Волноваського об'єднаного Управління ПФУ у Донецькій області, звідки з 01.01.2021 року щомісячно надходять грошові кошти на депозитний рахунок відділу та після надходження банківських реквізитів стягувача буде здійснено перерахування аліментних платежів.
Окрім того, суд звертає увагу, що кримінальне провадження за фактом злісного ухилення відповідача від сплати аліментів було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 травня 2020 рокупо справі № 753/2025/19, «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вонине піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування,медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаєтьсяз одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, колице суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьківабо їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
Отже, суд ураховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи недоведено.
Належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , позивачем не надано.
На переконання суду, позбавлення відповідача батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини та порушуватиме права відповідача.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини, суд виходить з того, що статтею 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має врахувати: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десяти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд бере до уваги, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 серпня 2015 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).
Позивачем не надано об'єктивних доказів зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них чи виникнення інших обставин, які б виправдовували збільшення розміру раніше присуджених аліментів на утримання сина з 1/4 частини до 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача.
Суд вважає, що раніше визначений судом розмір аліментів відповідає матеріальному та сімейному стану сторін, є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), які можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Тож у разі понесення позивачем додаткових витрат на дитину, що пов'язані з її лікуванням, розвитком здібностей, позивач вправі ставити питання щодо стягнення половини таких витрат з відповідача, а не збільшення розміру аліментів.
Враховуючи наведене, суд не вбачає законних підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , 2014 року народження.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в позові відповідно до статті 141 ЦПК України понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки на піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Ю. Марченко