ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/17924/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (м. Радивилів Рівненської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" (м. Київ)
про стягнення 344.270,39 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" про стягнення 344.270,39 грн, з яких: 326.223,06 грн основного боргу, 12.523,53 грн пені, 2.269,40 грн 3% річних, 3.254,40 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1803601 від 23.07.21. поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.21. відкрито провадження у справі №910/17924/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Означену ухвалу було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто на адресу суду з відміткою про "відсутність адресата за вказаною адресою".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/17924/21, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
23.07.21. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 1803601 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність Покупцю автомобільні запасні частини в асортименті та кількості згідно замовлень та виставлених рахунків (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар умовах даного Договору.
Договір укладено строком на 1 рік і набирає чинності з моменту підписання сторонами. Дія Договору автоматично продовжується щоразу, при настанні кінцевого строку Договору, на наступний рік, якщо будь-яка із сторін не надіслала іншій повідомлення про припинення Договору не пізніше ніж за місяць до його закінчення (пункт 6.1. Договору).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3.1. Договору кількість, асортимент і ціна Товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в рахунках на поставку кожної партії Товару.
Передача Товару Постачальником і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості й ціні здійснюється на підставі накладної (пункт 4.4. Договору).
За умовами п. 5.1. Договору Покупець зобов'язується здійснити попередню оплату кожної партії Товару на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку від Постачальника. Сторони можуть домовитися про відстрочку платежу за окремими партіями Товару, яка не може становити більше 30 календарних днів та зазначається у накладній.
За видатковою накладною № 762483 від 26.07.21. позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 208.289,76 грн з ПДВ, граничний термін оплати - 02.08.21. За видатковою накладною № 769787 від 27.07.21. було поставлено товар на суму 117 933,30 грн з ПДВ, граничний термін оплати - 03.08.21.
На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних від 27.07.21. та від 28.07.21.
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.
Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару на суму 326.223,06 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару на суму 326.223,06 грн в межах Договору здійснено належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, видатковими накладними про поставку товару встановлено строки оплати Товару - до 02.08.21. (накладна № 762483 від 26.07.21. на суму 208.289,76 грн) та до 03.08.21. (накладна № 769787 від 27.07.21. на суму 117 933,30 грн).
Крім того, гарантійним листом від 08.09.21. вих. № 255 відповідач взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 326.223,06 грн у строк до 30.09.21.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
13.10.21. позивач звернувся до відповідача з претензією № 299 про сплату заборгованості в зазначеному розмірі, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 326.223,06 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Бізнес Компані Груп" зазначеної суми.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 326.223,06 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 12.523,53 грн пені, 2.269,40 грн 3% річних, 3.254,40 грн інфляційних втрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе по оплаті товару за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь період прострочення виконання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 326.223,06 грн заборгованості, 12.523,53 грн пені, 2.269,40 грн 3% річних та 3.254,40 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" (04114, місто Київ, вулиця Макіївська, будинок 10, приміщення 7; ідентифікаційний код 39310886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, місто Радивилів, вулиця І.Франка, будинок 29Б; ідентифікаційний код 41160309) 326,223 (триста двадцять шість тисячі двісті двадцять три) грн 06 коп. основного боргу, 12.523 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн 53 коп. пені, 2.269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 40 коп. 3 % річних, 3.254 (три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 40 коп. інфляційних втрат та 5.164 (п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн 06 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко