Справа №760/4108/18
2/760/116/21
06 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Кушнір С.І.
за участю секретаря - Каліш С.В.,Федоренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про повернення безпідставно набутого майна,-
Позивач ОСОБА_1 12.02.2018 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно отриманих коштів в сумі 2 225 448,07 грн.;
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути майно: стіл письмовий - 1 шт., стіл обідній - 1 шт., скатертина 2,0x1,5 м - 1 шт., 500 грн., шафи канцелярські - 2 шт., стільці офісні металеві - 2 шт., коврики напільні 2,0x1,2 м та 1,5x1,0 м - 2 шт., сейф-металева шафа - 1 шт., сервант від з німецького меблевого набору «Хельга» - 1 шт., шафи одежні - 2 шт., штори (тюль) 3,0x2,0 - 1 шт., люстра - 1 шт., вішалки настінні для одягу - 3 шт., аптечка - 1 шт., шкафчик настінний для ванни - 1 шт., шкафчик навісний кухонний - 2 шт., тумба-шкафчик кухонний - 1 шт., стіл кухонний - 1 шт., жалюзі на вікно - 1 шт., стілець розкладний - 1 шт., замок ригельний - 1 шт., вставка замка типу «мультилок» - 1 шт.;
- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Посилається в позові на те, що 11.09.2007 р. між сторонами було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до п. 4 якого відповідач зобов'язувалась в термін, вказаний для посвідчення основного договору, звільнити від речей зазначену квартиру та передати її позивачу.
18.09.2007 р. відповідач зазначене зобов'язання виконала після передачі їй позивачем 20000 доларів США та сплати ним 4765,73 доларів США авансового платежу кредиту. При цьому, зобов'язання, передбачене п. 6 попереднього договору щодо підготовки документів, необхідних для посвідченні договору купівлі-продажу квартири відповідач не виконала, оскільки після підписання попереднього договору виявилось, що зазначена квартира перебуває у заставі за договором іпотеки у порядку забезпечення виконання умов кредитного договору № 032/29-053К від 06.03.2007 р., укладеного відповідачем із Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» 06.03.2007 р. на суму 85000 доларів США із погашенням до 06.03.2032 р.
Посилається на те, що в подальшому сторони погодили, що позивач сплачує гроші за квартиру, а відповідач розраховується з банком за кредитом і після цього отримає документи на оформлення основного договору купівлі-продажу квартири.
Позивач зазначає, що після спливу строку попереднього договору 30.12.2007 р. та неможливістю відповідача виконати його умови щодо оформлення основного договору, а також повернення позивачу попередньо отримані кошти у подвійному розмірі, сторони домовились про продовження дії умов попереднього договору у такий спосіб: позивач продовжує користуватися спірною квартирою, за яку відповідач вже отримала частину її вартості, сплачувати комунальні послуги та здійснювати погашення кредиту за відповідача.
Зазначає, що за період з 18.09.2007 р. до лютого 2015 року відповідач отримала від позивача у вигляді погашення її кредитних зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанком» грошові кошти за квартиру АДРЕСА_1 у сумі: 42569,06 доларів США та 3087,53 грн., що за курсом НБУ станом на 09.02.2018 р. становить 1157560,43 грн., також позивачем сплачено комунальних послуг за квартиру у сумі: 15 035,64 грн.
18.02.2015 р. на прийомі у дільничного інспектора міліції ОСОБА_3 йому стало відомо, що групою з п'яти осіб на чолі з відповідачем було самоправно зламано замки та захоплено квартиру АДРЕСА_1 , передану йому в 2007 році відповідачем. В зазначеній квартирі залишились його особисті документи та речі, а також поліпшення квартири на суму 46700 грн., якими відповідач заволоділа.
Таким чином, на думку позивача саме 18.02.2015 р. він дізнався про порушення відповідачем його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, на думку позивача, повернувши собі квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 незаконно збагатилася без достатньої правової підстави на суму коштів які він надав в рахунок оплати за квартиру та погашення кредиту, вартості майна та поліпшень в квартирі та оплати комунальних послуг, і тому повинна їх повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.02.2018 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 24.05.2018 р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
03.09.2018 р. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, посилається на те, що 11.09.2007 р. між нею та позивачем був підписаний попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі договору-купівлі продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 06.03.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за №542у.
Відповідач вважає, що зазначений правочин було укладено з метою придбання позивачем спірної квартири, шляхом заміни поточного боржника за кредитним договором від 06.03.2007 р. № 032/29-053К.
Зазначає також, що оскільки після укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири між сторонами не було письмово узгоджено ніяких домовленостей, вищезазначений договір втратив юридичну силу.
Посилається на те, що відповідно до п. 2 попереднього договору сторони зобов'язуються в строк до 30.12.2007 р. укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, тому позивач мав можливість звернутися до суду за оскарженням зазначеного договору із 31.12.2007 р. до 30.12.2010 р. Тому на думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності.
Також зазначає, що позивачем кошти за кредитним договором укладеним з відповідачем не сплачувались.
30.01.2019 р. до суду подано відповідь на відзив, в якому позивач повністю заперечує проти доводів та аргументів відповідача, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Вважає, що відповідач не спростувала факту сплати ним коштів за квартиру, та зобов'язаннями відповідача за договором кредиту, а також обставину безпідставності отримання відповідачем коштів та заволодіння його речами.
Зазначає також те, що в день укладення попереднього договору 11.09.2007 р. та до 31.12.2007 р. у відповідача відсутні документи на квартиру АДРЕСА_1 , необхідні для укладення між ними основного договору купівлі-продажу зазначеної квартири.
Позивач вважає, що відповідачем не заперечується жодним чином та обставина, що вона передала йому квартиру, а також ту обставину, що вона її забрала разом із поліпшенням в квартирі та особистими речами.
19.06.2019 відповідач ОСОБА_2 подала заперечення на відповідь позивача, в яких зазначила, що договір купівлі-продажу квартири не був укладений, оскільки позивач не мав визначеної в попередньому договорі суми грошей. 03.02.2015 року відповідач не мала змоги потрапити до своєї квартири, так як замки були замінені. На момент вчинення правопорушення ключи від квартири мав позивач ОСОБА_4
16.01.2020 р. ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
02.06.2020 р. ухвалою суду замінено третю особу ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк».
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників процесу, врахувавши їх доводи, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 11.09.2007 р. між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник І.Р., зареєстрованого в реєстрі за № 211. Відповідно до п. 1 «Продавець» та «Покупець» домовились про продаж та про купівлю в майбутньому квартири АДРЕСА_1 за 565000 грн., що за курсом НБУ станом на 11.09.2007 р. еквівалентно 112000 доларів США.
Відповідно до п. 2 зазначеного попереднього договору сторони зобов'язувались у строк до 30.12.2007 р. укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу зазначеної квартири.
Згідно з п. 6 зазначеного попереднього договору, для укладення договору купівлі-продажу відповідач зобов'язувалась підготувати документи, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу квартири.
Відповідно до п. 8 зазначеного попереднього договору на виконання зобов'язань за цим договором відповідач отримала від позивача суму у розмірі 25250 грн., яка відповідно до 9 даного договору в разі порушення відповідачем його умов повертається нею позивачу у подвійному розмірі.
Відповідно до розписок встановлено, що за період з 23.08.2007 р. по 25.04.2008 р. відповідач отримала від позивача грошові кошти у розмірі 37100 доларів США.
Так, 23.08.2007 р. відповідач отримала від позивача 3000 доларів США як завдаток та зобов'язувалась їх повернути у разі відмови від укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
04.09.2007 р. відповідач отримала від позивача 2000 доларів США в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 .
17.09.2007 р. відповідач отримала від позивача 15000 доларів США в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 .
26.09.2007 р. відповідач отримала від позивача 5000 доларів США в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 .
05.10.2007 р. відповідач отримала від позивача 11800 доларів США в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 .
25.04.2008 р. відповідач отримала від позивача 300 доларів США в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що 06.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 032/29-053,за умовами п.п. 1.1 якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 85 000,00 дол. США зі сплатою 11,95% річних.
Відповідно до п.1.1 та кінцевим терміном погашення заборгованості є 06.03.2032 року.
В день укладення Договору кредиту між сторонами був укладений Іпотечний договір, за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Соломянського районного суду м.Києві від 16.12.2014 ро (справа № 17203/14-ц) відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішення мотивовано тим, що відповідачка перестала вносити щомісячні платежі на виконання умов укладеного з позивачем договору в листопаді 2008 року, позивач пропустив строк для звернення до суду.
Судом також встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 06.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. зареєстровано обтяження у виді заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер 4602176) на підставі іпотечного договору від 06.03.2007 р. № 545у, іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (правонаступник якого АТ «Альфа-Банк»).
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в строк визначений п. 2 попереднього договору (до 30.12.2007), так і на момент подання позову укладений не був, оскільки відповідачем не було виконано обов'язку, передбаченого п. 6 попереднього договору.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.
Судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладено.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У Постанові Верховного Суду 10.11.2021 р. у справі № 463/6208/16-ц (провадження № 61-12875св20) викладено правовий висновок, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Так, судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в строк визначений п. 2 попереднього договору (до 30.12.2007), так і на момент подання позову укладений не був, оскільки відповідачем не було виконано обов'язку, передбаченого п. 6 попереднього договору, тому на підставі ст. 635 ЦК України та пунктів 8, 9 попереднього договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25250 грн., які останній передав на виконання його умов, проте договір купівлі-продажу зазначеної квартири так укладений і не був.
Крім того, на підставі ст. 1212 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37100 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.12.2021 становить 1012830 грн., які вона отримала від позивача без достатньої правової підстави, оскільки їх сплата не була обумовлена попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , тобто сторони не були пов'язаними договірними правовідносинами.
Що стосується вимог позивача про витребування у відповідача майна, яке на його думку залишилось в квартирі АДРЕСА_1 , а також її поліпшень на суму 46700 грн., то вони не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не було доведено факту здійснення ним поліпшень зазначеної квартири, а також наявність майна зазначеного в позовній заяві..
Крім того, не підлягають до задоволення вимоги про стягнення з відповідача суми погашеного кредиту за договором № 032/29-05 та витрат на житлово-комунальні послуги, оскільки в судовому засіданні не було доведено факту здійснення таких платежів позивачем. Так, з копій квитанцій наданих позивачем вбачається, що платежі за кредитом були здійсненні відповідачем (в графі платник зазначено ОСОБА_2 ).
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суму сплачену ним на виконання умов попереднього договору у розмірі 25250 грн. та безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі 37100 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.12.2021 становить 1012830 грн.
Відповідно до норми ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.
Позивач у позовній заяві, поданій 12.02.2018 року, зазначає, що дізнався про порушення прав відповідачем 18.02.2015 року, коли відповідач змінила замки в квартирі. Після укладення попереднього договору купівлі-продажу відповідачка фактично передала йому квартиру, отримала частину вартості квартири та обіцяла після погашення кредиту оформити договір купівлі-продажу квартири. Оскільки позивач в повній мірі користувався квартирою, у нього не було сумнівів про виконання відповідачкою домовленостей.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Такими чином, вимоги позивачем заявлені в межах строку позовної давності.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8810 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 626, 628, 635, 570, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: акціонерне товариство «Альфа-Банк» про повернення безпідставно набутого майна задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошові кошти в розмірі 1038080 (один мільйон тридцять вісім тисяч вісімдесят) грн. та судовий збір в сумі 8810 ( вісім тисяч вісімсот десять) грн., а всього стягнути 1046890 (один мільйон сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кушнір С.І.