Справа № 521/22168/21
Провадження №2-о/521/53/22
про відмову у відкритті провадження
04 січня 2022 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Гранін В.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин, -
Заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин, згідно якому просить встановити, що вона є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цей факт необхідно встановити для оформлення її спадкових прав.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
У ч. 2 ст. 315 ЦПК України, йдеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК України. До таких умов віднесено:
1. Встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права;
2. Коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення;
3. Заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт;
4. Встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право.
Така заява не передбачена законодавством та може розглядатись в порядку цивільного судочинства. При тому, що в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо деяких спірних питань застосування норм цивільного процесуального права від 10.07.2012 р. вказано, що: «Дружина чи чоловік також мають право на спадкування у разі смерті одного з подружжя, однак такі члени сім'ї не перебувають у кровному спорідненні. Встановлення факту родинних відносин між такими особами чинним законодавством не передбачено, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках».
Заявник вказує, що в її документах допущені помилки в написанні прізвища, а саме в її паспорті та в свідоцтві про смерть її чоловіка. Тому, в даному випадку, заявнику необхідно звертатись в порядку позовного провадження про внесення змін до відповідних актових записів (наприклад свідоцтва про смерть).
В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» указано: при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
На підставі цієї Постанови в п.4 Листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі ч. 2 ст. 122 ЦПК ( ЦПК 2017 року - ст.186ч.1), а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній.
Така заява не передбачена законодавством та може розглядатись в порядку цивільного судочинства. При тому, що в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо деяких спірних питань застосування норм цивільного процесуального права від 10.07.2012 р. вказано, що: «Дружина чи чоловік також мають право на спадкування у разі смерті одного з подружжя, однак такі члени сім'ї не перебувають у кровному спорідненні. Встановлення факту родинних відносин між такими особами чинним законодавством не передбачено, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках».
Заявник вказує, що в її документах допущені помилки в написанні прізвища, а саме в її паспорті, та в свідоцтві про смерть її чоловіка. Тому в даному випадку заявнику необхідно звертатись в порядку позовного провадження про внесення змін до відповідних актових записів (наприклад свідоцтва про смерть) за захистом своїх прав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. При тому, що заявник сам фактично вказує в заяві про його порушене право, а також те, що ці правовідносини мають публічно - правовий характер.
На підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки з заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Частинами 1 і 2 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, а також що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зміст цих правових норм відповідає положенням ст. 293 ЦПК України, яка визначає поняття окремого провадження, як виду непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Тому внесення зміни до актового запису може бути тільки в позовному провадженні.
Системне тлумачення цих статей свідчить про те, що не підлягає розгляду в судовому порядку справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення.
Таким чином, законом встановлено інший порядок встановлення неправильності у актових записах і внесення в них змін після відповідної відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій, чи бездіяльності.
При цьому, ВП Верховного Суду України в своїй постанові від 14.11.2018 у справі№ 425/2737/17 вказала наступне. У висновках щодо застосування норм права ВП ВС роз'яснила, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату.
Натомість у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.
При цьому, ВП Верховного суду звернула увагу на те, що позивач зазначала, що дії відповідача законні та правомірні та оскільки немає первинних документів, відповідач не може зробити зміни в актовому записі (якщо би були первинні документи, і відповідач відмовився внести зміни, то тоді його дії треба було оскаржувати в порядку адміністративного судочинства). Таким чином в залежності від підстав відмови заявник може звернутись до суду в позовному провадженні в порядку адміністративного чи цивільного судочинства про внесення змін до актових записів.
Заявник не позбавлений можливості подати позов до суду в установленому законом порядку.
Тому заява про встановлення такого факту не підлягає розгляду в судах у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186, ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику про можливість подання відповідної позовної заяви.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин, у відкритті провадження.
Цю ухвалу невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя