ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/9622/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецформат"
про стягнення 69 038,02 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники: без виклику.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецформат", мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 17.03.2014 №2014/6А та Додаткової угоди №3 до Договору оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 69 038,02 грн., з яких 52 147,67 грн. основного боргу (47 841, 63грн.заборгованість зі сплати орендної плати + 4 306,04грн. заборгованість зі сплати комунальних платежів), 3 182,53грн. інфляційних втрат, 1 453,92грн. -3% річних, 1824,37грн. пені за Договором від 17.03.2014 №2014/6А за період з грудня 2019 по листопад 2020 року та 10 429,53грн. штрафу у розмірі 20% відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 до Договору від 17.03.2014 №2014/6А.
Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Данилової М.В. від 16.06.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, у зв'язку зі звільненням судді Данилової М.В., проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого визначено суддю для розгляду справи № 910/9622/21 Борисенко І.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9622/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву позивачу.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139.
Проте, поштовий конверт № 0105481351991 було повернуто суду 02.12.2021 з відміткою пошти з вказівкою: "за закінченням строку зберігання".
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
17.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецформат" (Орендар) було укладено договір №2014/6А оренди нежитлового приміщення (надалі - договір).
Згідно умов Додаткової угоди №2 від 04.08.2017 до Договору, сторони змінили найменування Орендодавця в Договорі - на Приватне акціонерне товариство "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" (орендодавець).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (без права надання в суборенду), які є власністю Орендодавця, загальною площею 57,10 м.кв., розташовані за адресою: 03151, м. Київ, вул. Повітрофлотський пр-т, 94А, корпус В, 4 поверх, приміщення №13 кімната №40 та МЗК (приміщення, об'єкт).
Призначення використання приміщення: приміщення №13 кімната №40-44,6кв.м - під виробниче приміщення; МЗК -12,5-12,5 кв.м -місця загального користування (п.1.3 Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з дати підписання Сторонами акту передачі-приймання (п. 2.1 договору).
Відповідно до Акту передачі - приймання приміщення від 17.03.2014 орендодавець (Позивач) передав, а орендар (Відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 57,10 м.кв., розташовані за адресою: 03151, м. Київ, вул. Повітрофлотський пр-т, 94А, корпус В, 4 поверх, приміщення №13 кімната №40 та МЗК (приміщення, об'єкт), а саме: приміщення №13 кімната №40-44,6кв.м -під виробниче приміщення; МЗК -12,5-12,5 кв.м -місця загального користування. Технічний стан нежилого приміщення на момент здачі в оренду наступний- відповідають санітарним нормам та готові до експлуатації.
Строк договору укладено строком з 17.03.2014 до 16.03.2015 включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовжений на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( п. 3.2 договору).
Матеріали справи не місять заяв ні однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Суду доведено, що Договір оренди №2014/6А від 17.03.2014 був продовжений до 01 грудня 2020 року на тих самих умовах.
Так, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.12.2020р. до Договору оренди №2014/6А Сторони дійшли згоди припинити Договір, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, в частині користування Орендарем Приміщенням, з 01 грудня 2022року.
Відповідно до п. 2.2 Договору після припинення, у тому числі розірвання Договору Орендар у п'ятиденний строк повинен звільнити приміщення та підготувати його до передачі Орендодавцю.
Спору щодо звільнення приміщення матеріали справи не містять.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем наперед в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місяця.
Розмір орендної плати за один календарний місяць складає:
- за виробниче приміщення загальною площею 44,6 кв. м. складає: 1784,00грн., у тому числі ПДВ 20% -293,33грн., виходячі з вартості 40,00грн., у тому числі 20% -6,67 грн. за 1 кв.м.;
- за МЗК площею 12,5кв.м. складає: 223,00грн., у тому числі ПДВ 20% -37,17грн., виходячі з вартості 17,84грн., у тому числі ПДВ 20-% -2,97грн. за 1 кв.м.
Крім орендної плати, відповідно до п. 4.3 Договору Орендар зобов'язався відшкодовувати витрати на сплату комунальних платежів.
Також, відповідно до п. 4.11 Орендар зобов'язався компенсувати Орендодавцю витрати, що пов'язані з профілактичними роботами та технічним обслуговуванням вантажних ліфтів, які розташовані в корпусі №3 будівлі літера "В".
За умовами п. 4.1. договору оплата за користування приміщенням сплачується наперед в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 5.1.2 Орендодавець до 10 числа кожного місяця виставляти для оплати рахунок з розрахунком орендної плати та рахунок для сплати Орендарем комунальних платежів, та відповідний розрахунок. Обов'язок по отриманню рахунків покладається на Орендаря, при цьому Орендар не звільняється від обов'язку сплати платежів, в строки передбачені цим Договором та розмірі розрахованому згідно умов цього Договору, у разі не отримання рахунків.
Суду доведено, що Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на сплату орендних платежів, рахунки на оплату (компенсацію) комунальних послуг та витрат, що пов'язані з профілактичними роботами та технічним обслуговуванням вантажних ліфтів, які розташовані в корпусі №3 будівлі літера "В".
Відповідач в порушення зобов'язань за договором №2014/6А оренди нежитлового приміщення від 17.03.2014 не виконував зобов'язання щодо сплати грошових коштів за оренду приміщення, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за орендні платежі у розмірі 47 561,63грн., заборгованості з оплати (компенсації) комунальних послуг у розмірі 4 306,04грн. та 280,00грн. заборгованості за користування ліфтами за період з с грудня 2019 по листопад 2020.
Загальна сума заборгованості за Договором №2014/6А оренди нежитлового приміщення від 17.03.2014 за період з с грудня 2019 по листопад 2020 складає 52 147,67грн.
01.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору №2014/6А оренди нежитлового приміщення від 17.03.2014.
Згідно умов п.1 Додаткової угоди №3 Відповідач безвідклично підтверджує та визнає в повному обсязі свою заборгованість зі сплати орендних та комунальних платежів, загальний розмір яких становить 52 147,67грн. Зазначену заборгованість Відповідач зобов'язався сплатити до 28.02.2021р.
Проте, в узгодженні п.1 Додаткової угоди від 01.12.2020 №3 до Договору №2014/6А строки Відповідачем заборгованість сплачена не була.
У випадку не повної сплати та/або прострочення строку сплати заборгованості, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від розміру заборгованості, та передбачену п. 7.3 Договору неустойку за весь період прострочення.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі прострочення сплати орендної плати та/або строків оплати комунальних платежів, платежів передбачених п. 4.11 та п.п. 5.2.19 цього Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від суми заборгованості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №2014/6А оренди нежитлового приміщення від 17.03.2014 Приватне акціонерне товариство "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" є орендарем нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, вул. Повітрофлотський пр-т, 94А, корпус "В", 4 поверх, приміщення №13 кімната №40 та МЗК (приміщення, об'єкт), загальною площею 57,10 м.кв.
Так, відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором №2014/6А оренди нежитлового приміщення від 17.03.2014 нежитлові приміщення, що є власністю Позивача, загальною площею 57,10 м.кв., розташовані за адресою: 03151, м. Київ, вул. Повітрофлотський пр-т, 94А, корпус В, 4 поверх. Сторони підтвердили, що фактичне використання складського приміщення на підставі умов договору відбувається з 17.03.2014. Технічний стан нежилого приміщення на момент здачі в оренду наступний- відповідають санітарним нормам та готові до експлуатації.
Проте свої зобов'язання щодо сплати орендних, комунальних платежів за користування вказаним приміщенням відповідач належним чином не виконує, що призвело до виникнення 52 147,67грн. заборгованості за період з грудня 2019 листопад 2020.
За умовами пункта 4.1 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем наперед в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місяця.
Згідно умов п.1 Додаткової угоди №3 Відповідач визнає заборгованість у сумі 52 147,67грн. та зобов'язується сплатити зазначену заборгованість до 28.02.2021р.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.12.2020р. до Договору оренди №2014/6А Сторони дійшли згоди припинити Договір, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, в частині користування Орендарем Приміщенням, з 01 грудня 2020року.
В частині зобов'язань Орендаря, щодо погашення заборгованості Орендодавцю, Договір діє до повного погашення (повної сплати / стягнення) Заборгованості. Договір також діє в повному обсязі, до моменту погашення Орендарем заборгованості, в частині положень передбачених розділами 9 та 10 Договору.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач належними та допустимими доказами не спростував обставини, викладені позивачем у позовній заяві, розміру заборгованості не оспорив.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення орендної плати, компенсації по комунальним платежам та ліфту за Договором оренди від 01.02.2019 №1 є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 52 147,67грн. за період з грудня 2019 по листопад 2020 року.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 824,37грн. пені, 3 182,53грн. інфляційних втрат та 1 453,92 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди Договору оренди №2014/6А та 10 429,53грн. штрафу за п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.12.2020р. до Договору оренди №2014/6А.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ) ( ст. 610 ЦК України ).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено та визнано обґрунтованим, оскільки розрахунок не перевищує дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.
За встановлених обставин справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 182,53грн. інфляційних втрат та 1 453,92 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1 824,37грн. пені та 10 429,53грн. штрафу.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі прострочення сплати орендної плати та/або строків оплати комунальних платежів, платежів передбачених п. 4.11 та п.п. 5.2.19 цього Договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від суми заборгованості.
Згідно умов п.1 Додатковї угоди від 01.12.2020 №3 до Договору Орендар (Відповідач) зобов'язується сплатити заборгованість в повному обсязі до 28.02.2021.
Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем заборгованість у розмірі 52 147,67грн. до 28.02.2021.
У випадку не повної сплати та/або прострочення строку сплати заборгованості, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від розміру заборгованості, та передбачену п. 7.3 Договору неустойку за весь період прострочення.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Тож, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені на підставі п. 6.2 Договору.
Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 1 824,37грн. та 10 429,53 грн. штрафу (52 147,67грн. х 20%).
З огляду на зазначене, судом відповідно до наданих доказів, які знаходяться в матеріалах справи встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то судовий збір згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Приватного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецформат" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 14-А, код ЄДРПОУ 35592870) на користь Приватного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 94 А, код ЄДРПОУ 01128498) заборгованость за орендні платежі у розмірі 47 561(сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят одна)грн 63коп, заборгованості з оплати (компенсації) за комунальні послуги у розмірі 4 306 (чотири тисячі триста шість)грн.04коп., 280 (двісті вісімдесят)грн.00коп.заборгованості за користування ліфтами, 3 182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн.53коп. інфляційних втрат, 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три)грн.92коп. 3% річних, пені у розмірі 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири)грн. 37коп. та 10 429 штрафу (десять тисяч чотириста двадцять дев'ять)грн. 53 коп., та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко