Єдиний унікальний номер справи: 761/31423/19 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Номер провадження: 22-ц/824/2819/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
06 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурло Роман Павлович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів, -
У Шевченківський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення пені по сплаті аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що відповідно до рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року, на виконання якого, Голосіївським районним судом міста Києва від 24 липня 2017 року видано виконавчий лист (справа № 752/8294/14-ц) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Ѕ частці від заробітку (доходу) батька дітей, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою від 16 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, згідно виконавчого листа № 752/8294/14-ц (ВП № 54465710).
Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів, неодноразово попереджаючись про сплату аліментів та заборгованості по аліментах, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей. Відповідно до довідки-розрахунку від 15 липня 2019 року, виданої головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконавчому провадженню № 54465710, заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментах за період з квітня 2015 року по 01 липня 2019 року становить 221 239,83 грн.
Посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача ОСОБА_2 , просила суд на підставі статті 196 СК України стягнути на її користь неустойку (пеню) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що за період з квітня 2015 року по червень 2019 року складає загальну суму 65 951,82 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню по сплаті аліментів за період з квітня 2015 року по червень 2019 року включно у розмірі 65 951 грн. 82 коп.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 59-62, 66).
Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження (а.с.144).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року, постановленою ухвалою суду першої інстанції від 25 вересня 2020 року про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурло Роман Павлович, подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просила про скасування як рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року, так і ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, із залишенням без змін заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 січня 2020 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що поверхневий розрахунок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах органу виконавчої служби станом на 01 березня 2012 року, який враховує всі суми платежів, наведених в постанові Київського апеляційного суду (справа № 752/8294/14-ц) вбачається, що станом на кінець липня 2019 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 31 660,89 грн., а на момент ухвалення заочного рішення, заборгованість складала 35 167,89 грн. Таким чином, станом на 01 березня 2021 року сума пені в межах заявленого позивачем періоду з 09 квітня 2015 року по 31 червня 2019 року дорівнює 153 315,39 грн. відповідно до розрахунку проведеному в додатку 2 до цього позову, із застосуванням формули для розрахунку пені, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
Дані докази також спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність заборгованості, яка є обов'язковою умовою для стягнення пені.
Враховуючи викладене, вважає, що оскаржуване рішення від 18 травня 2021 року підлягає скасуванню із залишенням в силі ухваленого у цій справі заочного рішення 07 листопада 2019 року.
Включаючи заперечення до апеляційної скарги в частині постановленої судом першої інстанції ухвали від 25 вересня 2020 року про скасування заочного рішення від 07 листопада 2019 року зазначає, що відповідачем право на оскарження заочного рішення втрачено 28 січня 2020 року, оскільки матеріалами справи підтверджується ознайомлення та отримання копії судового рішення представником відповідача ОСОБА_5 08 січня 2020 року, однак така заява була подана до суду у липні 2020 року.
Стосовно не отримання відповідачем кореспонденції суду за адресою зазначеною у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) вказує, що відповідачем адреса фактичного місця проживання по АДРЕСА_2 зазначалась в апеляційній скарзі на судове рішення від 25 лютого 2019 року (справа 752/18741/18-ц). Оскільки обидві адреси обслуговуються одним поштовим відділенням 03083, тому, на думку позивача, не було перешкод в отриманні відповідачем кореспонденції суду у цій справі.
Вважає, що за наведених обставин, ухвала суду першої інстанції від 25 вересня 2020 року про скасування заочного рішення підлягає скасуванню, а заява відповідача про перегляд заочного рішення від 07 листопада 2019 року - залишенню без змін.
В апеляційній скарзі позивачем наведено попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правову допомогу із долученням товарного чеку № 17/06 від 17 червня 2021 року, акту про надані юридичні послуги адвокатом Шурло Романом Павловичем від 17 червня 2021 року та їх оплату позивачем в сумі 14 755,00 грн., вартість яких просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини, що мають значення для справи, висновки суду ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.
В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що позивач в порушення вимог статей 12, 76, 77, 83 ЦПК України не надала суду належних доказів на підтвердження обставин існування у відповідача заборгованості по аліментам у заявленому розмірі за період з квітня 2015 року по червень 2019 року, чіткої суми з якої можна здійснити розрахунок заборгованості по сплаті пені та доказів вини відповідача у її виникненні.
При цьому, долучені позивачем до апеляційної скарги письмові докази - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 09 квітня 2015 року по 31 червня 2019 року, розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 09 квітня 2015 року по 31 червня 2019 року, розрахунок державного виконавця від 19 березня 2021 року є новими доказами у справі, які не подавались позивачем до суду першої інстанції, та у доводах апеляційної скарги не міститься обґрунтувань про неможливість та причини їх неподання до суду першої інстанції.
Просив врахувати, що він не ухиляється від сплати аліментів та не відмовляється від утримання дітей, намагаючись виконувати рішення суду в добровільному порядку з перерахуванням коштів на утримання дітей за період з 2015 року по 2018 рік на картковий рахунок позивача, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду (справа № 752/8294/14-ц). З січня 2015 року по березень 2019 року він працював у ТОВ «Майстер і К Меблі», де за його заявою, а потім і за виконавчим листом, із його заробітної плати підприємством вираховувались аліменти на користь позивача, що підтверджується довідкою ТОВ «Майстер і К Меблі», а відтак вважає, що його вини у виникненні заборгованості по аліментах немає.
В частині заперечень позивача щодо постановленої ухвали суду першої інстанції від
25 вересня 2020 року про скасування заочного рішення від 07 листопада 2019 року просив врахувати, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження про отримання відповідачем заочного рішення, а тому неможливо встановити час вручення, з якого обраховується двадцятиденний строк подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення. Посилаючись на усталену судову практику, в якій визначено, що суди повинні уникати буквального формалізму під час вирішення процесуальних питань, у тому числі щодо його пропуску, вважає, що суд першої інстанції, врахувавши поважні причини неявки відповідача до суду та істотне значення наведених відповідачем доказів для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про скасування заочного рішення.
В частині заявлених позивачем судових витрат на професійну правову допомогу вважає, що сума витрат у розмірі 14 755,00 грн. не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До того ж, період надання юридичних послу з 09 лютого 2020 року по 21 травня 2021 року не відповідає періоду їх надання для захисту інтересів позивача в суді апеляційної інстанції. В суд першої інстанції розрахунок витрат, пов'язаний з правничою допомогою адвоката Шурло Романом Павловичем не надавався.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурло Роман Павлович, в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2021 року, якою скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2020 року, у відповідності до ст. 353 ЦПК України та ухвали Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційним судом не переглядалася.
Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечувалось, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2011 року. Від шлюбу мають малолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з позивачем ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні.
Рішенням Апеляційного суду міста Києві від 09 квітня 2015 року визначено розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Ѕ частці від заробітку (доходу) батька дітей, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на виконання якого, 24 липня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист (а.с. 11-14).
Постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 16 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 752/8294/14-ц (ВП № 54465710) (а.с. 15).
Відповідно до довідки-розрахунку від 15 липня 2019 року, виданої головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Л.М. по виконавчому провадженню № 54465710, з урахування довідки - розрахунку від 10 квітня 2019 року, виданої старшим державним виконавцем, Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренко М.В., заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментах, станом 01 липня 2019 року, за період з квітня 2015 року по червень 2019 року становить 221 239,83 грн. (а.с. 19-21, 22-23).
Вказаний розрахунок заборгованість зі сплати аліментів обраховувався, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідно до пункту 3 статті 195 СК України.
Із наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, судом першої інстанції та інформації, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_2 вбачається, що у період здійснення розрахунку заборгованості по аліментам, з квітня 2015 року по червень 2019 року відповідач отримував дохід у ТОВ «Майстер і К Меблі» та ТОВ «Карбон Грин Плюс» (а.с. 96-98).
Виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_2 , старшим державними виконавцями Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївський районний ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Галас Г.І., а також державними виконавцями Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Д.А. були складені довідка-розрахунок та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 54465710, а саме: станом на 31 березня 2020 року заборгованість по аліментах становила 27 886,18 грн. (а.с. 130-132), а станом на 01 серпня 2020 року - 26 001,12 грн. (а.с.152-153).
Із обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі № 752/8294/14-ц, яке набрало законної сили, судом першої інстанції з'ясовано, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року, залишену без змін постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, задоволено частково скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Галас Галини Іванівни та зобов'язано старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галину Іванівну здійснити перерахунок розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по аліментах у виконавчому провадженні № 54465710 з урахуванням наступних чеків про сплату аліментів: чеку від 20 грудня 2016 року про сплату 2 000 грн., чеку від 22 грудня 2016 року про сплату 2 000 грн., чеку від 29 вересня 2016 року про сплату 498 грн., чеку від 14 грудня 2016 року про сплату 5 427,14 грн., чеку від 19 січня 2017 року про сплату 2 000 грн., чеку від 24 січня 2017 року про сплату 2 010,50 грн., чеку від 20 лютого 2017 року про сплату 1 005,30 грн., чеку від 24 серпня 2017 року про сплату 502,51 грн., чеку від 26 вересня 2017 року про сплату 1 005,03 грн., чеку від 19 вересня 2017 року про сплату 1 000 грн., чеку від 04 вересня 2017 року про сплату 500 грн., чеку від 08 жовтня 2017 року про сплату 1 200 грн., чеку від 23 жовтня 2017 року про сплату 998 грн., чеку від 26 листопада 2017 року про сплату 1 198 грн., чеку від 11 листопада 2017 року про сплату 198 грн., чеку від 09 листопада 2017 року про сплату 965 грн., чеку від 30 грудня 2017 року про сплату 998 грн., чеку від 22 лютого 2018 року про сплату 1 996 грн., чеку від 01 березня 2018 року про сплату 603 грн., а всього на суму 29 107,51 грн. (а.с.196-201).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, не приймається судом до уваги, оскільки його обчислення проводилось виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, а не з урахування заробітної плати відповідача. При цьому, дійсної (актуальної) довідки про розмір заборгованості по аліментах, державним виконавцем за спірний період, у тому числі з урахуванням встановлених обставин у судовому рішенні у справі № 752/8294/14-ц, органом державної виконавчої служби, що підлягає видачі на вимогу стягувача за виконавчим документом, не складався і до матеріалів справи позивачем не долучено, що унеможливлює визначення пені за вимогами статті 196 СК України.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення пені по сплаті аліментів, що є її процесуальним обов'язком.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів, в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Приписи статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяють зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина перша та друга статті 614 ЦК України).
Положення вказаних норм свідчить про те, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з платника аліментів неустойки (пені) за прострочення спати аліментів, обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що з вини ОСОБА_2 , який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей з квітня 2015 року по 01 липня 2019 року у розмірі 221 239,83 грн.
На підтвердження позовних вимог, позивач надала довідки-розрахунки від 10 квітня 2019 року та від 15 липня 2019 року, видану старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренко М.В. та головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Л.М. по виконавчому провадженню № 54465710, про наявність у платника аліментів ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів, обраховану органом державної виконавчої служби, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідно до пункту 3 статті 195 СК України (а.с. 19-21, 22-23).
На підставі наданих відповідачем доказів, які були досліджені в судовому засіданні, судом першої інстанції встановлено, що у період здійснення органом державної виконавчої служби розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з квітня 2015 року по останнє число місяця червня 2019 року ОСОБА_2 був працевлаштований та отримував дохід у ТОВ «Майстер і К Меблі» та ТОВ «Карбон Грин Плюс», у зв'язку з чим, старшим державними виконавцями Голосіївського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Галас Г.І. в межах виконавчого провадження № 54465710, 29 квітня 2020 року було складено нову довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів за період з квітня 2015 року по 31 березня 2020 року, що складає розмір 27 886,18 грн., а 27 серпня 2020 року державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кушніренко Д.А. складено довідку про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів за період з 09 квітня 2015 року по липень 2020 року в сумі 26 001,12 грн., виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_2 (а.с. 130-132, 152-153).
Не погоджуючись із здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, у липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галини Іванівни, в якій просив: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галини Іванівни щодо складення довідок про розрахунок заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 54465710; скасувати довідку про розрахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 54465710, складену 29 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галиною Іванівною; зобов'язати старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галину Іванівну здійснити перерахунок розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 54465710 з урахуванням чеків про сплату аліментів за період з вересня 2016 року по березень 2018 року на загальну суму 29 107,51 грн. (цивільна справа №752/8294/14-ц).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року, залишену без змін постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, задоволено частково скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Галас Галини Іванівни та зобов'язано старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Галину Іванівну здійснити перерахунок розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по аліментах у виконавчому провадженні № 54465710 з урахуванням наступних чеків про сплату аліментів: чеку від 20 грудня 2016 року про сплату 2 000 грн., чеку від 22 грудня 2016 року про сплату 2 000 грн., чеку від 29 вересня 2016 року про сплату 498 грн., чеку від 14 грудня 2016 року про сплату 5 427,14 грн., чеку від 19 січня 2017 року про сплату 2 000 грн., чеку від 24 січня 2017 року про сплату 2 010,50 грн., чеку від 20 лютого 2017 року про сплату 1 005,30 грн., чеку від 24 серпня 2017 року про сплату 502,51 грн., чеку від 26 вересня 2017 року про сплату 1 005,03 грн., чеку від 19 вересня 2017 року про сплату 1 000 грн., чеку від 04 вересня 2017 року про сплату 500 грн., чеку від 08 жовтня 2017 року про сплату 1 200 грн., чеку від 23 жовтня 2017 року про сплату 998 грн., чеку від 26 листопада 2017 року про сплату 1 198 грн., чеку від 11 листопада 2017 року про сплату 198 грн., чеку від 09 листопада 2017 року про сплату 965 грн., чеку від 30 грудня 2017 року про сплату 998 грн., чеку від 22 лютого 2018 року про сплату 1 996 грн., чеку від 01 березня 2018 року про сплату 603 грн., а всього на суму 29 107,51 грн. (а.с. 196-201).
Із обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі № 752/8294/14-ц, що набрало законної, вбачається, що складена 29 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Галас Галиною Іванівною довідка (а.с. 130-132) про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 27 886,18 грн. не відображає здійснених ОСОБА_2 аліментних зобов'язань у 2016 - 2018 роках на загальну суму 29 107,51 грн., сплату яких за вказаний період та у відповідних сумах доведено ОСОБА_2 належними та допустимими доказами при розгляді даної скарги.
Обставини, що встановлені рішенням суду у цивільній справі № 752/8294/14, яке набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи, що і у справі, яка переглядається, є преюдиційними обставинами та відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не потребують доказування при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
Отже, у справі, яка переглядається, відповідачем спростовано як розмір заборгованості зі сплати аліментів в сумі 221 239,83 грн. станом на 01 липня 2019 року, за період з квітня 2015 року по червень 2019 року на основі якої позивачем розрахована неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів, так і підстави нарахування заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
При цьому, дійсної (актуальної) довідки про розмір заборгованості за спірний період, у тому числі з урахуванням встановлених обставин судовим рішенням у справі № 752/8294/14-ц, органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача за виконавчим документом ОСОБА_1 не складалось і до матеріалів справи позивачем не долучено.
До того ж, будучи присутніми в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , від імені якої здійснював повноваження в суді адвокат Шурло Роман Петрович, протягом розгляду справи не була позбавлена можливості доводити перед судом переконливість своїх вимог, у тому числі, заявляти клопотання про витребування таких доказів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурло Роман Павлович.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, тому, судові витрати за подання апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурло Роман Павлович, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар