31 грудня 2021року м. Київ
Справа № 756/6698/21
Провадження № 22-ц/824/15605/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у складі судді Тихої О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення аліментів за минулий час,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
28 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення аліментів за минулий час.
Позов мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним батьком. Шлюб між матір'ю позивачки та ОСОБА_2 був розірваний у 2005 році. ОСОБА_1 мешкає разом з матір'ю, навчається у КПІ ім. Ігоря Сікорського на факультеті соціології та права на денній формі навчання, термін навчання до 30 червня 2022 року, у зв'язку з чим не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання.
Вказувала, що відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча має можливість надавати грошову допомогу на її утримання, оскільки працює офіційно та має постійний заробіток.
ОСОБА_1 просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі ј частки з усіх видів його доходу до досягнення позивачкою 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частки з усіх видів його доходу за минулий період, з 01 лютого 2020 року до 01 квітня 2021 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд цієї справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Додаткові аргументи сторін щодо заявлених позовних вимог
05 липня 2021 року ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що після вступу ОСОБА_1 до КПІ ім. Ігоря Сікорського ним надавалась матеріальна допомога на оплату навчання позивача. Пізніше ним було зібрано повний пакет документів для переведення позивача з контрактної форми навчання на бюджетну, в результаті чого
14 січня 2020 року ОСОБА_1 було переведено на навчання за кошти державного бюджету, що забезпечило фактичну щорічну економію коштів позивача у сумі
29000,00 грн. На думку відповідача, позивач не надала жодного підтвердження необхідності надання їй матеріальної допомоги, не зазначила, на які саме витрати пов'язані із навчанням вона потребує грошової допомоги, а також не надано відомостей про здійсненням матір'ю позивача витрат, пов'язаних з утриманням останньої. При цьому, ОСОБА_1 отримує стипендію, про що остання не зазначає у своєму позові, як і відомостей щодо здійснення її матір'ю витрат, пов'язаних з навчанням позивача. Вказував, що, всупереч доводам позивача, ОСОБА_1 раніше, зокрема, починаючи з лютого 2020 року, за наданням їй матеріальної допомоги до нього не зверталась. Лише у квітні 2021 року під час телефонної розмови позивач повідомила, що їй необхідні грошові кошти на придбання палива для автомобіля, яким вона користується, та сплату комунальних платежів. Додатково зазначив, що він має ще двох дітей від іншого шлюбу, на утримання яких рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 03 червня 2021 року з нього було стягнуто аліменти у розмірі Ѕ частини його заробітку (доходу). Крім того, його малолітні діти мають захворювання, у зв'язку з чим потребують додаткового лікування, а отже додаткових коштів. Відповідач зазначив, що має батьків похилого віку, які також потребують його матеріальної допомоги. В свою чергу, позивач, як донька особи зі статусом учасника бойових дій, має право на державну цільову підтримку. Щодо стягнення аліментів за минулий час відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів вживання заходів щодо одержання від нього аліментів.
09 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що, дійсно, у 2019 році відповідач надав їй необхідний пакет документів для переведення на навчання за рахунок державного бюджету. Вказала, що на час подання позовної заяви їй не були відомі факти, на які посилається відповідач, проте обставини щодо сплати аліментів на утримання дітей від другого шлюбу виникли вже після подання нею вказаного позову. Її мати офіційно не працює, однак має неофіційні джерела доходу, а тому надати документи щодо отримання вказаних доходів не є можливим, крім того, остання також має на утриманні дитину від другого шлюбу - тринадцятирічного брата позивача, у власності матері позивача перебуває квартира, а також автомобіль. Вважає, що доводи відповідача не підтверджені жодними об'єктивними доказами, а обставини, на які посилається ОСОБА_2 є досить сумнівними. При цьому, необхідність отримання грошової допомоги від батька пов'язана саме з її навчанням, а не необхідністю лікування вітчима, як на те вказує відповідач, та не в необґрунтованому бажанні отримувати грошові кошти від останнього. Посилання відповідача на необхідність його лікування та пов'язані з цим витрати, на думку позивача, є недоречними, оскільки ОСОБА_2 є учасником бойових дій та відповідно до діючого законодавства повинен отримувати медичну допомогу на безоплатній основі. Крім того, позивач також має проблеми зі здоров'ям, на що витрачаються додаткові грошові кошти. Додатково пояснила, що отримує стипендію, яка має змінний характер у сумі від 1 180,00 грн до 1 892,00 грн, точну суму витрат, пов'язаних з навчанням, вказати не може, проте вони включають: витрати на проїзд близько 640,00 грн/міс, харчування - 3000,00 грн/міс, придбання нового ноутбуку
5000,00 грн - 8000,00 грн.
20 липня 2021 року відповідачем на адресу суду надіслані заперечення, в яких ОСОБА_2 зазначає, що доводи позивача, наведені у відповіді на відзив є надуманими та необґрунтованими, оскільки позивачем не надані докази звернення до відповідача з проханням надати матеріальну допомогу, надані позивачем документи не підтверджують ані її матеріального становища, ані її матері.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення аліментів за минулий час задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 аліменти на період навчання у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 28 квітня 2021 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2022 року, але не більш, ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів на період навчання, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання, виходячи з матеріального становища сторін, враховуючи рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, а також те, що відповідач є працездатним та ним не надано суду доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, у той же час беручи до уваги, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей, приймаючи до уваги фактичну суму грошових коштів, які залишаються у відповідача після здійснення всіх необхідних відрахувань, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 28 квітня 2021 року і до закінчення
ОСОБА_1 навчання, тобто до 30 червня 2022 року, але не більш, ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
Відмовляючи в позові в частині стягнення аліментів за минулий час за період з
01 лютого 2020 року по 01 квітня 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надано доказів, що вона вживала до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача з 01 лютого 2020 року, а отже не надано доказів ухилення останнього від сплати аліментів, про що чітко зазначено в частині другій статті 191 СК України.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від
16 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано доказів та не доведено наявності у неї потреби на отримання аліментів на період навчання. Судом не враховано практику Верховного Суду та не надано обґрунтованості визначення розміру аліментів, які підлягають до стягнення.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 18 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення аліментів за минулий час.
Витребувано з Оболонського районного суду міста Києва цивільну справу
№ 756/6698/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
02 листопада2021 року матеріали цивільної справи № 756/6698/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки предметом спору є стягнення аліментів, тобто справа в силу закону є малозначною (пункт 3 частина шоста стаття 19 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року оскаржується в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на період навчання.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час заявником не оскаржується, а тому згідно правил частини першої статті 367 ЦПК України, Київський апеляційний суд оскаржуване судове рішення в неоскарженій частині в апеляційному порядку не перевіряє.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від
14 червня 2000 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
З Довідки № 3010/191 від 23 квітня 2021 року, виданої Факультетом соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», вбачається, що 01 вересня 2018 року ОСОБА_1 була зарахована до складу студентів 1 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання за договором за рахунок коштів фізичних осіб та з 14 січня
2020 року ОСОБА_1 переведена на навчання за кошти державного бюджету.
Згідно з довідкою Факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» № 2032 від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 навчається на третьому курсі денної форми навчання на факультеті соціології і права, термін закінчення навчання - 30 червня
2022 року.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 8029-81432-2016 від 29 червня 2016 року, ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить її матері - ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 26142219 від 28 серпня 2014 року.
Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у власності матері позивача - ОСОБА_3 перебуває транспортний засіб KIA Sportage, 2016 року.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 23 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зареєстровано шлюб.
Відповідач має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії
НОМЕР_3 від 12 лютого 2008 року, та доньку - ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії
НОМЕР_4 від 27 грудня 2016 року.
Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 03 червня 2021 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь останньої аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2021 року до досягнення дітьми повноліття.
ОСОБА_2 має батька - ОСОБА_7 , 1948 року народження, та матір -
ОСОБА_8 , 1950 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 08 червня 1974 року, які на сьогоднішній день є пенсіонерами, про що свідчать відповідні посвідчення.
Згідно з Довідкою Служби судової охорони територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області №17 від 18 червня 2021 року, ОСОБА_2 з квітня 2021 року відраховує аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 50% від грошового забезпечення на користь ОСОБА_9 та 25% від грошового забезпечення на утримання матері ОСОБА_8 . Після усіх відрахувань сума грошового забезпечення ОСОБА_2 складає 11109,19 грн.
Крім того, відповідачем надано ряд медичних документів, зокрема: медичної характеристики, свідоцтва про хворобу №52 від 16 липня 2019 року, довідки №21 від
16 червня 2021 року, виданої КП «Центр Первинної медико-санітарної допомоги №1 Полтавської міської ради», про наявні в нього захворювання.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, Київський апеляційний суд виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
У частині третій статті 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Таким чином, з указаного вбачається, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Аналогічні роз'яснення містяться й у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошові сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Суд зауважує, що обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 січня
2019 року в справі № 346/103/17, дитина, яка навчається на денній формі, не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Врахувавши те, що повнолітня дочка навчається на третьому курсі денної форми навчання на факультеті соціології і права, термін закінчення навчання - 30 червня
2022 року, не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання, виходячи з матеріального становища сторін, враховуючи рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, а також те, що відповідач є працездатним та ним не надано суду доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, у той же час беручи до уваги, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей, приймаючи до уваги фактичну суму грошових коштів, які залишаються у відповідача після здійснення всіх необхідних відрахувань, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, з урахуванням вимог розумності і справедливості, Київський апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з
28 квітня 2021 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, тобто до 30 червня
2022 року, але не більш, ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 760/17457/16-ц (провадження № 61-34814св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 212/6120/18 (провадження № 61-16034св19) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 310/1881/20 (провадження № 61-11448св21).
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20травня 2020 року у справі
№ 635/1139/17 (провадження № 61-350св17), постанові Верховного Суду від 23 січня
2019 року у справі № 346/103/17 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшов суд під час розгляду цієї справи.
Також є безпідставними аргументи заявника про те, що судом не було обґрунтовано свою позицію щодо визначення розміру аліментів (1/8 частка) яка підлягає до стягнення, оскільки під час вирішення цього питання, судом першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду справи, судами було досліджено та перевірено елементи, які відповідно до частини першої статті 182 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від
16 вересня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна