печерський районний суд міста києва
Справа № 757/68307/21-к
05 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000002446,
24.12.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 07.10.2021, про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000002446.
Вказану постанову вважає незаконною та необгрунтованою, а тому з урахуванням доповнень до скарги просить скасувати рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000002446 та зобов'язати слідчого залучити ОСОБА_4 в якості потерпілої.
Особа, яка подала скаргу в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду скарги скаржник повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, жодних заяви чи клопотань на адресу суду не надходило.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 знаходиться кримінальне провадження № 62020100000002446 від 01.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК України.
Постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 07.10.2021 у визнанні потерпілим ОСОБА_4 відмовлено.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою та у строки, передбачені КПК України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення прокурора/слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, що прокурором було дотримано.
Так, в оскаржуваній постанові слідчий наводить обґрунтовані доводи, що є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 не завдано шкоди зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК. Таким чином, слідчий вважає, що на даній стадії досудового розслідування не отримано достатніх та об'єктивних даних які б свідчили про спричинення ОСОБА_4 якої-небудь шкоди.
При дослідженні оскаржуваної постанови слідчим суддею встановлено, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2. ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження та погоджується з висновками слідчого, враховуючи при цьому, обставини кримінального провадження та вважає, що викладені доводи представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 у скарзі не в повній мірі відповідають фактичним обставинам та одночасно не вказано, яка саме шкода завдана останньому та в якому розмірі.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти висновку про законність та обґрунтованість вимог скарги.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог скарги, з залишенням оскаржуваної постанови в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 26, 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000002446 - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1