Іменем України
29.12.2021 Справа №607/23764/21 Провадження № 1-кс/607/7659/2021
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,
22.12.2021 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із вказаною скаргою, в якій просить скасувати постанову прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а також зобов'язати прокурора вирішити питання про проведення зазначених у клопотанні слідчих (розшукових) дій.
Скарга мотивована тим, що 18.11.2021 ОСОБА_3 звернувся до процесуального керівника з клопотанням про проведення за участю потерпілого слідчих дій та вирішення питання щодо призначення судово-медичної експертизи. Постановою прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 19.11.2021 у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 06.12.2021 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3 скасовано вказану постанову прокурора від 19.11.2021 та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.11.2021. Разом з тим за наслідками повторного розгляду у клопотанні ОСОБА_3 було відмовлено.
Скаржник зазначає, що з огляду на норми ст. 55 КПК України законом встановлено презумпцію набуття статусу потерпілого особою, яка подала заяву про кримінальне правопорушення або заяву про залучення до провадження як потерпілого. Для того, щоб спростувати презумпцію, слідчий або прокурор повинні мати очевидні та достатні підстави вважати, що такій особі не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, та навести їх у відповідній постанові, оскільки вона повинна бути вмотивованою. Також скаржник зазначає, що такі підстави можуть мати місце лише після проведення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, зокрема після проведення допиту потерпілого, проведення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості спричинених йому тілесних ушкоджень тощо.
ОСОБА_3 також зазначає, що прокурор при винесенні повторної постанови посилається на ті самі обставини, які уже визнані слідчим суддею неналежним обґрунтуванням попереднього тотожного рішення процесуального керівника. Скаржник зазначає, що вказане унеможливлює реалізацію ним передбачених ст. 56 КПК України прав, зокрема на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, а тому звернувся до слідчого судді із даною скаргою.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги та просив скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. Зазначив, що у задоволенні його клопотання про визнання потерпілим було повторно відмовлено. Вважає постанову прокурора невмотивованою та такою, що не відповідає вимогам КПК України. При цьому також зазначив, що вчиненим кримінальним правопорушення йому завдана фізична та моральна шкода.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 скаргу не визнав і просив у скарзі відмовити. Вважає, що постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та задоволенні клопотання є належним чином мотивована. Зазначив, що допитом свідка ОСОБА_5 встановлено відсутність спричинення ОСОБА_3 фізичної шкоди. Також вказав, що ОСОБА_3 неодноразово викликався до слідчого для проведення його допиту, однак на такі виклики не з'являвся.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, слідчий суддя встановив, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Відомості до ЄРДР про це кримінальне правопорушення внесені на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2021, якою зобов'язано внести відомості за заявою ОСОБА_3 щодо перевищення службових повноважень слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, який спричинив тілесні ушкодження заявнику.
18.11.2021 ОСОБА_3 звернувся до прокурора Тернопільської обласної прокуратури з клопотанням про проведення його допиту як потерпілого та допиту слідчого ОСОБА_5 за участю потерпілого, а також з метою встановлення ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень просив вирішити питання про призначення судово-медичної експертизи.
Постановою прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 19.11.2021 у клопотанні ОСОБА_3 відмовлено з тих підстав, що у матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували завдання ОСОБА_3 будь-якої шкоди, в тому числі тілесних ушкоджень.
06.12.2021 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду було скасовано вказану постанову прокурора та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.11.2021 з урахуванням висновків, викладених в ухвалі слідчого судді.
Постановою прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 у клопотанні ОСОБА_3 було повторно відмовлено з тих підстав, що вивченням матеріалів вказаного кримінального провадження не встановлено жодних даних, які б свідчили про завдання ОСОБА_3 будь-якої шкоди, в тому числі тілесних ушкоджень діями працівника правоохоронного органу, а тому на момент винесення постанови відсутні підстави для визнання його потерпілим у кримінальному провадженні та проведення слідчих та процесуальних дій в даному статусі.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені зокрема рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За змістом ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином умовою для прийняття слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, визначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. І саме на слідчого покладається обов'язок довести відсутність підстав для залучення особи до участі у кримінальному провадженні як потерпілого.
При цьому шкода є об'єктивною категорією, що являє собою ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення злочину.
В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди. Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення може бути: подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄРДР та служить передумовою для початку досудового розслідування; подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов'язковому прийняттю і реєстрації.
За таких підстав саме по собі подання ОСОБА_3 заяви про вчинення кримінального правопорушення, подання клопотання про його допит у кримінальному провадженні як потерпілого та проведення слідчих (розшукових) дій за його участю як потерпілого, свідчить про те, що він вважає себе такою особою та просить цей процесуальний статус закріпити шляхом визнання його потерпілим.
Так, положеннями ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя заслухавши учасників судового провадження, проаналізувавши зміст скарги та доданих до неї документів, приходить до переконання, що постанова прокурора про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання є передчасною, невмотивованою та такою, що позбавляє можливості ОСОБА_3 бути повною мірою поінформованим про хід розгляду кримінального провадження, в якому розслідуються обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а також позбавляє можливості ініціювати проведення слідчих дій та брати участь під час їх здійснення.
Відповідно до п. 33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України» та п. 44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності,яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Відтак права потерпілого визначають обсяг та межі його дозволеної і гарантованої поведінки у кримінальному провадженні і відповідно широкий обсяг прав, якими наділяється потерпілий, покликані забезпечити його активну участь у кримінальному провадженні, що у свою чергу, необхідне для повного виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, а гарантоване законом право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду покликане забезпечити його активну участь у доказуванні.
Крім цього, як встановлено у судовому засіданні з пояснень ОСОБА_3 , вчиненим кримінальним правопорушенням йому були завдані тілесні ушкодження та завдана моральна шкода, а тому з метою встановлення таких обставин і було подано клопотання про необхідність проведення його допиту в якості потерпілого, а також про необхідність проведення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості спричинених йому тілесних ушкоджень.
Відтак слідчий суддя приходить до переконання про відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не завдано будь-якої шкоди, а визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні гарантує повний та всебічний розгляд наведених скаржником фактів вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути мотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Разом з тим оскаржувана постанова від 20.12.2021 не містить належного посилання на докази, які наявні у матеріалах кримінального провадження та стали підставою прийняття цієї постанови, оскільки у межах даного кримінального провадження не проведені необхідні слідчі дії, які б давали підстави прийти до такого висновку, зокрема не встановлено відсутності тілесних ушкоджень, що мало б підтверджуватись відповідним висновком експерта, а також не проведений допит ОСОБА_3 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому слідчий суддя відхиляє доводи прокурора про те, що ОСОБА_3 неодноразово викликався до слідчого та не з'являвся на виклики, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами. Крім цього, в оскаржуваній постанові жодним чином не спростовано відсутність моральної шкоди, яка могла б бути завдана ОСОБА_3 внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
У зв'язку із викладеним постанова прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021 підлягає скасуванню.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування цього рішення та зобов'язання вчинити певну дію.
Враховуючи, що є усі підстави вважати, що права ОСОБА_3 порушені внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 або іншого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021, повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.11.2021. Відтак скарга ОСОБА_3 в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для зобов'язання прокурора вирішити питання про проведення зазначених у клопотанні слідчих, так як вказані слідчі дії здійснюються виключно на розсуд слідчого та прокурора. За таких підстав слідчий суддя вважає за необхідне у скарзі в цій частині відмовити.
Керуючись ст. 2, 9, 55, 303, 306, 307, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, задовольнити частково.
Скасувати постанову прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 20.12.2021 про відмову у визнанні потерпілим та задоволенні клопотання під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021.
Зобов'язати прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 або іншого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021210000000223 від 11.11.2021, повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.11.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1