ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 січня 2022 року м. Київ № 640/2393/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві по нарахуванню та виплаті пенсії відповідно до рішення суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок державної пенсії з урахуванням постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19.04.2011 та виплачувати її в повному обсязі;
- виплатити заборгованість по пенсії у зв'язку з безпідставним невиконанням постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19.04.2011 у розмірі, яка станом на 01.01.2019 складає 319 515,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно припинено нарахування та виплату пенсії на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 11 березня 2019 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що нарахування та виплата пенсії відповідно до зазначеного позивачем рішення суду здійснювалась до зміни умов пенсійного забезпечення та зміни (скасування) норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року закрито провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/2393/19 було визначено суддю Аверкову В.В.
Ухвалою від 21 вересня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Київською облдержадміністрацією.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримує пенсію як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, особа з інвалідністю 2 групи від захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2а-1290/11, з урахуванням ухвали від 16 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної та належної до виплати пенсії ОСОБА_1 з 24 серпня 2010 року по день винесення рішення: держаної пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вказує позивач в позовній заяві, після перерахунку пенсія позивача становила 6559,35 гривень та виплачувалася відповідачем по 31 жовтня 2011 року. Однак, починаючи з 01 листопада 2011 року розмір пенсії позивача з невідомих причин було зменшено до 3925,14 гривень.
На письмове звернення відповідач у листі від 14 травня 2012 року № 12971/12/Г-1593 повідомив, що причиною зменшення виплати пенсії у відповідності до рішення суду є відсутність коштів в Державному бюджеті України.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
У подальшому, відповідно до підпункту 12 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст статті 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Також згідно підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI частини третю і четверту статті 54 Закону №796-XII замінено чотирма частинами такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону № 107-VI.
Таким чином, з 22 травня 2008 року статті 50 та 54 Закону №796-XII діяли у редакції, яку мали до внесення до неї змін Законом № 107-VI.
Разом з тим, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), який набрав чинності 19.06.2011.
Пунктом 7 частини 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 3491-VI визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відтак, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 50, 54 Закону №796-XII розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України 06 липня 2011 року прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (чинної з 23.07.2011 року по 31.12.2011), пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII.
Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1210 (в редакції чинній станом на 01.01.2012) мінімальний розмір пенсії становить для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2012 і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012.
Також згідно Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI, установлено, що у 2012 норми і положення статті 50 та 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.012 № 5515-VI, установлено, що у 2013 норми і положення статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7, якими встановлено, що норми і положення, зокрема статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Крім того, підпунктами 9, 13 пункту 4 Закону України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) внесено зміни до Закону №796-ХІІ, відповідно до яких текст статті 50 вказаного Закону викладено у такій редакції особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України , а статтю 54 у такій: Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань .
Отже, із урахуванням змін внесених Законом № 76-VIII, нормами статті 54 Закону № 796-XII передбачалося, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти України, слід дійти висновку про те, що у спірний період діяла норма статті 54 Закону №796-XII, яка надавала право Кабінету Міністрів України встановлювати умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За вказаних обставин, відсутні підстави для виплати позивачу пенсії у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідач діяв правомірно, оскільки пенсія позивачу виплачувалася у відповідності із чинними нормами Закону № 796-XII.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя В.В. Аверкова