номер провадження справи 32/141/21
21.12.2021 Справа № 908/2479/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі Новасардовій І.В., розглянувши матеріали
за позовом: В.о. керівника Бердянської окружної прокуратури (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т Перемоги, буд. 4) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
1. Комунальне підприємство "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74)
2. Приморська міська рада Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7)
до відповідача: Приватного підприємства "Мірабель 2007" (69006, м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд. 12-А)
про визнання недійсним в частині п. 2.1 Договору № 106 від 23.12.2020 та стягнення 71664 грн.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення № 058619 від 14.12.2020
від позивача 1, 2: не з'явився
від відповідача: Єлисеєв С.С., ордер серія АР № 1065461 від 12.10.2021
28.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява в.о. керівника Бердянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та Приморської міської ради Приморського району Запорізької області до Приватного підприємства "Мірабель 2007" про визнання недійсним п. 2.1 договору № 106 від 23.12.2020, укладеного між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та ПП "Мірабель 2007" в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 71664 грн., та про стягнення 71664 грн. коштів, які сплачені за договором від 23.12.2020 № 106, як набуті без достатньої правової підстави.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2021 справу № 908/2479/21 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі № 908/2479/21 позовну заяву залишено без руху, прокурору надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2479/21. Присвоєно справі номер провадження 32/141/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.10.2021.
Ухвалою суду від 12.10.2021 відкладено підготовче засідання на 10.11.2021.
Ухвалою суду від 10.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи відкладено на 24.11.2021.
Ухвалою суду від 24.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.11.2021.
Ухвалою суду від 29.11.2021 розгляд справи по суті відкладено на 21.12.2021.
Представники позивачів 1 і 2 в жодне судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи № 908/2479/21 позивачі 1 і 2 повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Від Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області надійшло клопотання (вх. № 22673/08-08/21) про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги прокуратури підтримує у повному обсязі.
Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 21.12.2021 за відсутністю позивачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 21.12.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 203, 215, 216, 235, 1212, 1213 ЦК України, п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, положення постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020. Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що з метою забезпечення захисту інтересів держави у бюджетній сфері при використанні бюджетних коштів під час здійснення закупівель, товарів, робіт чи послуг, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), Бердянською окружною прокуратурою проведено вивчення інформації на веб-порталі Уповноваженого орану з питань закупівель системи "Рrozorro" та встановлено, що 23.12.2020 Комунальним підприємством «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області (замовник, позивач 1) та Приватним підприємством «Мірабель» (постачальник, відповідач) укладений договір № 106, за умовами якого замовник замовляє на необхідні для потреб установи ДК 021:2015-44610000-9 цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску, НК 024:2019-47225 балон для кисню, УКТЗЕД -731100 ємкості для стиснених або скраплених газів (кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі (надалі -товар) та зобов'язується прийняти від постачальника товари та оплатити їх вартість в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно специфікації до договору № 106 від 23.12.2020, що є його невід'ємною частиною, предмет договору - кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі, у кількості 3 компл., ціна за одиницю -119440 грн., загальна вартість з ПДВ становить 429984,00 грн. (у тому числі ПДВ 20% 71664 грн.). Відповідно до п. 1.2 договору № 106 від 23.12.2020 постачання товару виконується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" зі змінами, Постанови КМУ від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на мтрну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» зі змінами. Як встановлено прокуратурою, на виконання умов договору покупцем (позивачем 1) 28.12.2020 на рахунок постачальника (відповідача) перераховано 429984 грн., в тому числі 71664 грн. ПДВ, за кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі, тим самим сплачено всю ціну за договором № 106 від 23.12.2020 (підтверджується інформацією, отриманою з загальнодоступного джерела - даних сайту speding.gov.ua, рахунком на оплату № 5 від 23.12.2020, видатковою накладною від 23.12.2020 № 5 та платіжним дорученням від 24.12.2020 № 3). Однак, за результатами вивчення спірного договору прокуратурою встановлено, що даний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України. Водночас, у п. 2.1 договору при визначенні ціни договору всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в який внесено зміни Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 (в редакції, чинній на час укладення договору) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)", включено розмір ПДВ в сумі 71664 грн. в ціну договору, що також відображено у додатку № 1 до договору "Специфікація на поставку товару". Таким чином, на момент укладення договору № 106 від 23.12.2020 закупівля вказаного товару з націнкою у вигляді податку на додану вартість поряд із звільненням від такого оподаткування зумовлює безпідставне завищення ціни, що в свою чергу призодить до зайвих витрат замовника та безпідставного їх набуття постачальником. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір поставки № 106 від 23.12.2020 в частині врахування до загальної суми договору 71664 грн. ПДВ грн. підлягає визнанню недійсним, а сума фактично сплаченого ПДВ в розмірі 71664 грн. підлягає поверненню позивачу 1. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
29.09.2021 до господарського суду Запорізької області від Приватного підприємства «Мірабель» надійшов відзив (вх. № 20181/08-08/21), в якому останній просить в позові відмовити. Посилаючись на ті обставини, що прокурором не доведено існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогою про визнання недійсним п. 2.1 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у наведеній сумі, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції купівлі-продажу товарів за договором від опадуткування податком на додану вартіть в силу приписів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Крім того, чинним законодавством України не передбачений порядок повернення товариствам- продавцям перерахованих ними до Державного бюджету сум ПДВ за проведені операції з продажу товарів, звільнених від спадкування податком на додану вартість, з урахуванням чого задоволення цього позову призведе до покладення на відповідача, як товариства - продавця, обов'язку повернути позивачу спірну суму ПДВ у розмірі 71664,00 грн. з власних грошових коштів, чим буде порушено один з основних принципів господарювання, закріплених у ст. 6 Господарського кодексу України, що полягає у забезпеченні рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання.
Прокуратура надіслала відповідь на відзив, вважає що лист Міністерства охорони здоров'я № 24-04/22256/2-21 від 28.07.2021 року який був наданий на запит прокуратури є тим самим повідомленням про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, а тому поставлений товар відноситься до зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість. Також, представник прокуратури посилається на постанову ВС від 13.06.2021 року у справі № 916/2478/20 в частині можливості застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 21615/08-08/21), відповідно до яких зазначив, що прокурором не надано жодного доказу віднесення товарів, передбачених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та нандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд
Позов прокурора по даній справі мотивовано тим, що Комунальним підприємством «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Запорізькорї області на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення закупівлі за UA-2020-12-23-021477-c та відомості про укладення договору № 106 від 23.12.2020.
23.12.2020 Комунальним підприємством «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області (замовник, позивач 1) та Приватним підприємством «Мірабель» (постачальник, відповідач) укладений договір № 106, за умовами якого замовник замовляє на необхідні для потреб установи ДК 021:2015-44610000-9 цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску, НК 024:2019-47225 балон для кисню, УКТЗЕД -731100 ємкості для стиснених або скраплених газів (кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі (надалі -товар) та зобов'язується прийняти від постачальника товари та оплатити їх вартість в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 1.2 Договору постачання товару виконується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" зі змінами, Постанови КМУ від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» зі змінами.
За умовами п. 1.3. Договору, кількість товару, асортимент та ціни зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору і є невідємною його частиною.
Відповідно до 2 розділу Договору, ціна договору, в цілому визначається в гривнях України і становить 429984,00 грн. (чотириста двадцять девять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн.00 коп.), в тому числі ПДВ 20% 71664,00 грн. (2.1.)
Розділом 5 "Поставка товару" Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється впродовж 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору відповідно до специфікації (додаток № 1 до Договору) з можливістю дострокової поставки (5.1.). Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його розрахунок (5.2). Місце поставки товарів: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 74 (5.3). Приймання- передача товару по кількості та асортименту проводиться замовником (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами замовника та постачальника, видаткової накладної.
Розділом 4 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на користь постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару, згідно рахунку та видаткової накладної (п.4.1.). Замовник здійснює оплату отриманого товару згідно договору та по цінах зазначених в специфікації (4.2). Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні в безготівковій формі (4.3.). В ціну на товар включається вартість товару та обов'язкових платежів (4.4.).
Відповідно до п. 6.1.1. договору, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Відповідно до п., п. 7.1 Договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2020 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору сторонами складена і підписана Специфікація на поставку товару (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої предмет договору - УКТЗЕД -731100 ємкості для стиснених або скраплених газів (кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі (надалі -товар), у кількості 3 комплектів за ціною 429984,00 грн. з ПДВ. (ПДВ - 71664 грн.).
Відповідачем був виставлений позивачу-1 рахунок № СФ-5 від 23.12.2020 на суму 429984 грн., у тому числі ПДВ - 71664 грн.
Сума 429984 грн., у тому числі ПДВ - 71664 грн., була перерахована позивачем-1 на банківський рахунок відповідача згідно з платіжним дорученням № 3 від 24.12.2020.
Зазначений вище товар на суму 429984 грн. був поставлений відповідачем позивачу-1 на підставі видаткової накладної № 5 від 23.12.2020.
Як вбачається з матеріалів справи 28.05.2021 прокурор звернувся до Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області та до Приморської міської ради з листами № 50-1519вих.-21, № 50-1520вих.21 в якому просив у строк до 04.06.2021 надати інформацію щодо підстав включення до ціни договору про закупівлю податку на додану вартість, а також повідомити чи вживались заходи з метою повернення зайво сплаченого податку на додану вартість та навести причини, які перешкоджають зверненню із зазначеним позовом.
Позивач 1 листом від 03.06.2021 № 788 на адресу прокуратури надіслав відповідь на запит прокурора, в якій повідомив, що включення до ціни договору № 106 від 23.12.2020 про закупівлю кріогенного циліндра DP 210/2.0 з рукавом подачі між КП «Приморська ЦРЛ» та ПП «Мірабель 2007» податку на додану вартість було проведено на підставі складеному ПП «Мірабель 2007» договору та виставленого рахунку. Також позивач 1 інформував прокурора, що не звертався до суду з позовом про повернення сплаченої за договором суми ПДВ та не має такої можливості у звязку з відсутністю коштів на ці витрати, що перешкоджать зверненню до суду безпосередньо лікарнею.
Позивач 2 листом № 03-35/4621 від 07.06.2021 повідомив прокурора, що не є стороною за договором від 23.12.2020 № 106, укладеного між КП «Приморська центральна районна лікарня» та ПП «Мірабель 2007» про закупівлю товарів, а тому згідно чинного законодавства міська рада не в праві пред'явити претензію за вищевказаним договором.
11.08.2021 листом 50-3567 вих21 керівник Бердянської окружної прокуратури повідомив Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та Приморську міську раду Запорізької області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді за позовом щодо визнання недійсним в частині п. 2.1 договру № 106 від 23.12.2020 та стягнення з відповідача коштів.
28.08.2021 в.о керівника Бердянської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та Приморської міської ради Запорізької області до Приватного підприємства «Мірабель» про визнання недійсним п. 2.1 Договору поставки № 106 від 23.12.2020 в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість та про стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 71664 грн., сплачену за Договором поставки № 106 від 23.12.2020.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Прокурор посилається, що у ході звірки щодо надісланих на розгляд матеріалів ревізії установлено, що у період з 14.06.2021 по 17.06.2021 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено перевірку закупівель Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області. За результатами якої складено акт № 040831-20/12 від 17.06.2021. Первіркою установлено, що під час проведення закупівлі за ідентифікатором UA-2020-12-23-021477-c на придбання кріогенного циліндру DP 210/2.0 з рукавом подачі (ДК 021:2015-44610000-9 Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску) порушено п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та здійснено незаконні витрати на суму 71664 грн, що призвело до збитків районного бюджету на вказану суму.
Рішенням Приморської міської ради Запорізької області № 8 від 10.11.2020 передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, м. Приморськ Приморського району Запорізької області у Комунальну власність Приморської міської ради Приморського району Запорізької області Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської рапйоннної ради Запорізької області.
Відповідно до рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької област № 23 від 04.12.2020 змінено назву Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області на комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області.
Відповідно до Статуту комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, затвердженого рішенням Приморської міської ради Запорізькоїї області № 23 від 04.12.2020, лікарня є закладом охорони здоров'я -неприбутковим некомерційним підприємством, що забезпечує медичне обслуговування населення, на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних працівників. Лікарня заснована на базі майна, що знаходиться у власності територіальної громади в особі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області.
Пунктом 5.6. Статуту визначено, що розпорядником коштів є Приморська міська рада Запорізької області. Лікарня є одержувачем бюджетних коштів.
Прокурор посилається серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що порушення вимог законодавства призвели до фактичних втрат бюджетних коштів, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері. КП «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області не вжито достатніх заходів для повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених ПП «Мірабель» в рахунок податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області, якими не вжито заходів щодо оспорення умов договору та повернення коштів на підставі спірного договору.
На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надання ним позивачу-1 листів від 08.06.2021, від 12.06.2021від 09.07.2021, , від 28.07.2021 вих. № 50-3164вих-21 та позивачу-2 від 28.05.2021 щодо порушення законодавства.
Також у матеріалах справи міститься повідомлення від 11.08.2021 вих. № 50-3567вих-21, адресоване позивачам, щодо пред'явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.
Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивачів.
Предметом позову у справі є вимоги прокурора до відповідача про визнання недійсним п. 2.1 договору № 106 від 23.12.2020, укладеного між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та ПП "Мірабель 2007" в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 71664 грн., та про стягнення 71664 грн. коштів, які сплачені за договором від 23.12.2020 № 106, як набуті без достатньої правової підстави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до вартості закуповуваного товару ПДВ у розмірі 71664 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість від 20.03.2020 № 224 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 224; Перелік № 224), що за твердженням прокурора є підставою для визнання Договору недійсним у частині включення до договірної ціни ПДВ та стягнення безпідставно отриманих Товариством коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно до Специфікації на поставку товару (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої предмет договору - УКТЗЕД -731100 ємкості для стиснених або скраплених газів (кріогенний циліндр DP 210/2.0 з рукавом подачі (надалі -товар), у кількості 3 комплектів за ціною 429984,00 грн. з ПДВ. (ПДВ - 71664 грн.).
Пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - постанова КМУ № 224 від 20.03.2020) для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст.3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);
або подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Отже постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.
Відповідно до п.п. 1, 2 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1184 від 30.12.2015 Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг.
Відповідно до п. 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов'язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов'язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов'язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Відповідно до п. 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 02.10.2013, виробник, який під своїм найменуванням вводить в обіг вироби, повідомляє Держлікслужбі:
своє місцезнаходження;
відомості про реагенти, реагентні продукти, калібратори, контрольні матеріали та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг;
щодо виробів, зазначених у додатку 2, та виробів для самоконтролю - дані, що необхідні для ідентифікації таких виробів, аналітичні та в разі потреби діагностичні параметри відповідно до пункту 3 додатка 1, результати оцінки характеристик згідно з додатком 8, інформацію про видані сертифікати та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг.
У разі коли виробник, який вводить в обіг вироби під своїм найменуванням, не є резидентом України, інформація подається Держлікслужбі уповноваженим представником, якого він призначає.
Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.
Тобто, декларація про відповідність, в якій не зазначено про відповідність об'єкта декларації одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, не є декларацією про відповідність в розумінні положень примітки 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 244 від 20.03.2020, наявність якої є підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п 9 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.
Пунктами 15-19 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, передбачене проведення виробником процедур оцінки відповідності медичного виробу, за результатами яких складаються декларації відповідності або видаються сертифікати про перевірку.
Відповідач не є виробником товару, а є його постачальником, тоді як саме на виробника покладений обов'язок проведення певної процедури для введення в обіг медичних виробів.
В матеріалах справи наявні запити Прокуратури до Головного лікаря КП «Приморська центральна районна лікарня» стосовно надання інформації із дорученням підтверджуючих документів до окружної прокуратури щодо результатів перемовин з постачальником та наявності або відсутності даних про відповідність вказаного медичного обладнання вимогам, передбаченим приміткою постанови КМУ №224.
Листом № 991 від 14.07.2021 року лікарнею було надано відповідь, що окреслена декларація разом з товаром не надавалась, у звязку з її відсутністю.
Таким чином, відсутність декларації про відповідність, в якій зазначено про відповідність об'єкта декларації одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенту щодо медичних виробів. Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту та повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на поставлений товар у відповідності до положень примітки 3 до Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з поставки даного товару від оподаткування податком на додану вартість.
На думку прокуратури лист Міністерства охорони здоров'я №24-04/22256/2-21 від 28.07.2021 року щодо надання відповіді на запит прокуратури є належним доказом віднесення закупленого товару КП «Приморська центральна районна лікарня» до товарів, наведених у переліку, затвердженому постановою КМУ №224, оскільки вважає, що зазначений лист є тим самим повідомленням Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Відповідач заперечив проти даного факту та вважає, що наведений лист має лише припущення, а також сам по собі такий лист не може вважатись джерелом права.
Крім того, з зазначеного листа вбачається, що у МОЗ відсутні повноваження видавати повідомлення про введення в обіг та експлуатацію медичних виробів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів на товар «кріогенний циліндр з рукавом подачі».
Відповідач зауважив, що форма повідомлення затверджена наказом МОЗ від 29.10.2020 № 2462 «Про затвердження Порядку введення в обіг та експлуатацію окремих медичних виробів, медичних виробів для діагностики in vitro та активних медичних виробів, які імплантують, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров'я». Ця форма є додатком №1 до нього Порядку, має установлену форму та підписується міністром МОЗ.
З вищевикладеного суд погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що наданий лист МОЗ №24-04/22256/2-21 від 28.07.2021 року не є повідомленням про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
В матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем за вказаною вище накладною відповідно відповідачем було правомірно включено суму ПДВ до вартості даного товару.
Приміткою 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року визначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до товарів, операції по яких звільняються від оподаткування ПДВ, повинно бути подано декларацію про відповідність або повідомлення Міністерства охорони здоров'я.
Відповідно, умова примітки 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року про необхідність подання декларації про відповідність або повідомлення Міністерства охорони здоров'я для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, стосується виключно товарів з даного розділу та не стосується товарів, зазначених у інших розділах Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року.
Товар, поставлений позивачу відповідачем по Договору, відсутній у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року.
Відповідно до примітки 1 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
З вищевикладеного вбачається, що прокурором не надано належних доказів віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на .митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість не надано ані декларації, ані повідомлення МОЗ.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор не надав суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
Суд дійшов до висновку, що прокуратурою не доведено належними засобами доказування, що договір № 106 від 23.12.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість суперечить закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 71664 грн. суд зазначає, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання частково недійним договору, і відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 06.01.2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій