04 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7233/21 пров. № А/857/19336/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (прийняте у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Кедик М. В.) в адміністративній справі № 380/7233/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) № 134250001032 від 22.03.2021 про відмову йому в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати йому до стажу державної служби періоди роботи на виборній посаді Нижньовисоцького сільського голови з 28.03.1990 по 01.05.2016 та час проходження військової служби у Збройних Силах у період з 17.05.1977 по 15.05.1979 і вирішити питання про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723- XII «Про державну службу» з 16.03.2021 згідно поданої заяви, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно не зарахував йому стаж роботи на посаді Нижньовисоцького сільського голови у період 28.03.1990 по 01.05.2016 та час проходження військової служби у Збройних Силах у період з 17.05.1977 по 15.05.1979 як стаж, який дає право на призначення пенсії державного службовця. Вказав, що чинним законодавством передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування та часу проходження військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 22.03.2021 № 134250001032 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з дня звернення із заявою від 16.03.2021, зарахувавши стаж роботи на посаді сільського голови Нижньовисоцької сільської ради з 04.07.2001 по 01.05.2016 до стажу державної служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, яке вважає рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, і ухвалити нове рішення, в цій частині, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посади органу місцевого самоврядування до посад державної служби не відносяться, а тому немає підстав для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу». Також вказує на те, що посади в органах місцевого самоврядування можна віднести до посад державної служби тільки до 04.07.2001, тобто до часу прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач подав відповідь на відзив, у якому навів доводи на спростування тверджень, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, та на підтвердження доводів, вказаних в апеляційній скарзі.
Позивач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не наводить жодних додаткових доказів та аргументів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
- 28.03.1990 - обраний головою Нижньовисоцької сільської ради народних депутатів;
- 11.04.1994 - прийняв присягу державного службовця;
- 24.05.1994 - присвоєно 10 ранг державного службовця в межах 5 категорії посад;
- 20.07.1994 - обраний головою виконкому Нижньовисоцької сільської ради народних депутатів;
- 30.04.1998 - обраний сільським головою Нижньовисоцької сільської ради;
- 30.04.1998 - присвоєно черговий 9 ранг державного елужбовця в межах 5 категорії посад;
- 08.07.2001 - прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;
09.04.2002 - обраний сільським головою Нижньовисоцької сільської ради;
- 19.04.2005 - присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад;
- 26.04.2006 - обраний сільським головою Нижньовисоцькоїсільськоїради;
- 01.04.2008 - присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад;
- 26.11.2010 - обраний сільським головоюНижньовисоцькоїсільської ради;
- 26.11.2010- присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад;
- 17.11.2015 - обраний сільським головою Нижньовисоцької сільської ради;
- 03.12.2020 - звільнений в зв'язку із закінченням строку повноважень.
З наведеного видно, що з 28.03.1990 по 01.05.2016 позивач займав виборну посаду сільського голови, у зв'язку з чим протягом вказаного періоду йому присвоювалися чергові ранги державного службовця.
Позивачу з 13.08.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову в перерахунку його пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 22.03.2021 № 134250001032. Вказане рішення обґрунтоване тим, що дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досяг необхідного віку та мав стаж державної служби понад 20 років, тому набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, загалом відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Разом з тим, оскільки позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ через відсутність підстав, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити та виплатити пенсію з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати є передчасною.
У цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому не підлягає перегляду в апеляційній інстанції.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Законом № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2016, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З наведеного видно, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).
Єдиною підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону № 3723, а саме: не враховано період з 04.07.2001 по 01.05.2016.
Щодо цього колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону № 899-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналізуючи наведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, до моменту вступу в дію Закону № 899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Тобто, у цьому випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Згідно пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-IIІ від 07.06.2001.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про місцеве самоврядування» до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Крім того, статтею 46 Закону № 889 та пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-IIІ (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Як видно з матеріалів справи, позивач з 28.03.1990 по 03.12.2020 займав посаду голови Нижньовисоцької сільської ради, яка враховуючи вищенаведені законодавчі норми зараховується до стажу на державній службі.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач має право на призначення пенсії по віку відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років; досяг віку, визначеного законом та має відповідний страховий стаж.
Отже, станом на час звернення до відповідача із заявою про переведення із пенсії за вислугу років на пенсію державного службовця позивач мав необхідний стаж (вислугу років) державного службовця, що підтверджується матеріалами справи, а тому відмова пенсійного органу у переведенні його на пенсію державного службовця є протиправною.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з 16.03.2021 на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням стажу державної служби з 04.07.2001 по 01.05.2016, обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі № 380/7233/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин