73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.04.2010 Справа № 2/53-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон", м.Херсон
до Малого приватного підприємства "Таврія", с.Нововоронцовка Херсонської області
про стягнення 67932,16 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Грабарь Ю.Г., генеральний директор
від відповідача - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" звернулось до суду з позовом до малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення 67 932,16 грн. заборгованості та інших нарахувань за товар отриманий відповідачем, який здійснив лише його часткову оплату. Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні про невиконання МПП "Таврія" взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 639/09 від 10.12.2009 року.
В судове засідання позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги та просить стягнути з МПП "Таврія" на користь ТзОВ ТД "Маркет-Груп-Херсон" 50 000,00 грн. основного боргу, 13987,05 грн. пені, 2797,41 грн. штрафних санкцій згідно п.7.4. договору, 917,78 грн. збитків від інфляції, 229,92 грн. - 3% річних (згідно наданих розрахунків) та судові витрати по справі.
Відповідач до суду не прибув, надавши письмове клопотання про розгляд справи без участі представника МПП "Таврія" за наявними в справі матеріалами. Щодо позовних вимог відповідач заперечує проти позову ТзОВ ТД "Маркет-Груп-Херсон" в частині застосування штрафних санкцій, вважаючи їх безпідставними, а розрахунки штрафних санкцій - пені, інфляції, 3% річних такими, що не відповідають дійсності.
Згідно положень ст.ст.4-2, 4-3 Господарсько-процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Призначаючи розгляд справи на 16.03.2010р., 08.04.2010 року, суд надавав можливість сторонам, в тому числі і відповідачу, підготувати та подати всі необхідні документи для вирішення спору по суті, безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні.
Відповідач не прибув, наданими йому правами не скористався.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі матеріалів і доказів, що знаходяться у справі і надані позивачем.
Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, дослідивши правовідносини сторін і умови договору між ними, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009 року між ТзОВ Торговий дім "Маркет-Груп-Херсон" (постачальник) та МПП "Таврія" (покупець) укладено договір на поставку товару № 639/09, за умовами якого (пункт 1.1.) одна сторона - позивач, зобов'язався постачати товар покупцю, а покупець - відповідач, брав на себе зобво'язання приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах договору у кількості, асортименті і цінах зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною угоди. Постачання товару здійснюється окремими партіями, самовивезення або по домовленості, з оплатою по факту поставки або за згодою сторін не пізніше 14 днів з дати поставки. Строк дії договору один рік з дати його підписання.
На умовах договору позивач за накладною № 23904/427 передав МПП "Таврія" товар на загальну суму 28594,70 грн., з яких відповідач 01.02.2010 року здійснив оплату у розмірі 987,66 грн. Крім того, 24.12.2009 року ТзОВ ТД "Маркет-Груп-Херсон" за накладною № 24767/881 від 24.12.2009 року передав відповідачу товар загальною вартістю 22 392,96 грн., який останній взагалі не оплачував. Таким чином, сума боргу МПП "Таврія" за отриманий від постачальника товар складає на час розгляду справи 50000,00 грн., доказів оплати якого відповідач не надав.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 50000,00 грн. заборгованості за договірними умовами, які визнає МПП "Таврія", підлягають задоволенню з підстав визначених положеннями ст.ст173, 193 ГПК України, оскільки суб'єкти господарювання повинні належним чином та у встановлений строк виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
Що стосується вимог позивача про стягнення з МПП "Таврія" пені у розмірі 13987,05 грн. на підставі п.7.2. договору та штрафних санкцій у розмірі 2797,41 грн. на підставі п.7.4. тієї ж угоди, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.
Частина 1 ст.231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч.2 ст.343 цього ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. N 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. N 2921-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За вказаних обставин, зміст пунктів 7.2. та 7.4. договору № 639/09 від 10.12.2009 року, які передбачають наслідки несвоєчасної оплати отриманого товару та встановлює пеню у розмірі 0,5% та 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а за пунктом 7.4. - до повного виконання основного зобов'язання, є таким, що суперечить чинному законодавству.
Крім того, слід врахувати, що відповідно до положень ст.232 ГК України строк нарахування пені обмежений шестимісячним терміном.
Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З вищенаведеного слідує висновок про те, що пункти 7.2., 7.4. договору № 639/09 від 10.12.2009 року підлягають визнанню недійсними.
Що стосується позовних вимог ТзОВ ТД "Маркет-Груп-Херсон" про стягнення 917,78 грн. інфляційних нарахувань та 229,92 грн. - 3% річних, то вони підлягають задоволенню у розмірі вирахуваному судом, оскільки позивач нарахування здійснив неправильно.
Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, інфляційні нарахування на суму боргу та % річних входять у склад грошового зобов'язання.
Таким чином, з МПП “Таврія” крім основного боргу підлягає стягненню збитки від інфляції та 3 % річних за час прострочення, відповідно до умов договору, часу поставки товару та терміну прострочення.
Так, за накладною № 23904/427 товар вартістю 28594,70 грн. МПП “Таврія” отримало 11.12.2009 року, відповідно до п. 3.1. договору, з відстроченням у 14 календарних днів, повинно було оплатити його до 25.12.2009 року, включно. З урахуванням часткової оплати 01.12.2010 року 987,66 грн., відповідача повинен оплатити інфляційні збитки з 26.12.2009 року по 31.01.2010 року з суми 28594,70 грн., а з 01.02.2010 року по 22.02.2010 року (дата звернення до суду) -із залишку боргу у розмірі 27607,04 грн. За той же період слід нараховувати 3 % річних.
За накладною № 24767/881 МПП “Таврія” отримало товар вартістю 22392,96 грн. 24.12.2009 року і повинно було його оплатити до 07.01.2010 року. З 08.01.2010 року по 22.02.2010 року наявні підстави для нарахування інфляційних збитків та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.
За накладною № 23904/427 розрахунки наступні:
З 26.12.2009 року по 31.01.2010 року нарахування інфляційних та річних з суми боргу -28594,70 грн.
26.12.2009 року -31.01.2010 року = 37 днів
28594,70 х 3 % річних х 37 : 365 х 100 % = 86,95 грн. (3 % річних)
26.12.2009 року -31.12.2009 року + 5 днів
індекс інфляції грудень 2009 року -100,9 %
28594,70 х 100,9 % = 28852,05
28852,05 -28594,70 = 257,35
257,35 % 31 (днів у грудні) х 5 днів = 41,50 грн. (інфляційні за 5 днів)
01.01.2010 року -31.01.2010 року = 31 день
28594,70 х 101,8 % (індекс інфляції у січні 2010 року) = 29109,40
29109,40 -28594,70 = 514,70 грн. (інфляційні за січень 2010 року)
З 01.02.2010 року по 22.02.2010 року з урахуванням сплати 987,66 грн., борг за першою накладною складає 27607,04 грн.
Інфляційні нарахування за цей час складають:
27607,04 х 101,9 % (індекс інфляції у лютому 2010 року) = 28131,57
28131,57 -27607,04 = 524,53
524,53 : 28 (днів у лютому 2010 року) х 22 дні = 412,13 грн. (інфляційні збитки за лютий 2010 року)
3 % річних за період з 01.02.2010 року по 22.02.2010 року (22 дні) будуть складати: 27607,04 х (3 : 365 : 100) х 22 = 49,92 грн.
Таким чином, за накладною № 23904/427 від 11.12.2009 року інфляційні збитки дорівнюють (41,50 + 514,70 + 412,13) = 968,33 грн., а 3 % річних (86,95 + 49,92) = 136,87 грн.
За накладною № 24767/881 нарахування інфляційних збитків за період з 08.01.2010 року по 22.02.2010 року будуть дорівнювати:
22392,66 х 101,8 % (індекс інфляції у січні 2010 року) = 22795,73
22795,73 -22392,66 = 403,07
403,07 : 31 (днів у січні) х 22 ( з 08.01.2010 року по 22.01.2010 року) = 286,05 грн. (нарахування інфляційних за січень 2010 року).
22392,66 х 101,9 % (індекс інфляції у лютому 2010 року) = 22818,12
22818,12 -22392,66 = 425,46 грн.
425,46 : 28 (днів у лютому 2010 року) х 22 (днів нарахованих за цей місяць) = 334,29 грн. (нарахування інфляційних за лютий 2010 року).
3 % річних з суми 22392,66 грн. за період з 08.01.2010 року по 22.02.2010 року (44 дні) будуть складати: 22392,66 х (3 : 365 : 100) х 44 = 80,98 грн. Загальна сума інфляційних буде складати (286,05 + 334,29) = 620,34 грн.
Всього до сплати за 2 накладними підлягають (968,33 + 620,34) = 1588,67 грн. та (136,87 + 80,98) = 217,85 грн.
Оскільки позивач заявив до стягнення лише 917,78 грн. збитків від інфляції, суд не повноважений самостійно збільшувати цю суму, а тому задовольняє позовні вимоги лише у розмірі 917,78 грн.
Що стосується 3% річних, які заявлені у розмірі 229,92 грн., а підлягає стягненню за підрахунками суду лише 217,85 грн., суд у цій частині позову вимоги позивача задовольняє частково, у розмірі 217,85 грн., а в іншій частині відмовляє за їх безпідставністю.
Судові витрати по справі суд задовольняє частково, стягуючи їх з відповідача у порядку ст.49 ГПК України, оскільки з вини останнього спір доведено до судового розгляду, відповідно до задоволеної частини ціни позову (75,27%).
На підставі викладеного, вищезазначених правових вимог та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Таврія", 74200 Херсонська область, Нововоронцовський район, с.Нововоронцовка вул.Степова, 22-А, код ЄДРПОУ 14129039, р/р.260070398488202 у АКИБ "УкрСиббанк" м.Харків МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Маркет-Груп-Херсон", 73000 м.Херсон, вул.Некрасова, 2, код ЄДРПОУ 30142680, р/р.26001310038301 в ХФ АБ "Південний" МФО 352640 - 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 917,78 грн. (дев'ятсот сімнадцять грн. 78 коп.) збитків від інфляції, 217,85 грн. (двісті сімнадцять грн. 85 коп.) 3% річних, 511,35 грн. (п'ятсот одинадцять грн. 35 коп.) сплати державного мита та 177,63 грн. (сто сімдесят сім грн. 63 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Пункти 7.2., 7.4. договору поставки товару № 639/09 від 10.12.2009 року визнати недійсними.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Копію рішення направити сторонам по справі.
Суддя С.В.Скобєлкін
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.04.2010р.