73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
08.04.2010 Справа № 11/19-ПН-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України м. Київ
до відповідача-1 відкритого акціонерного товариства "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" м. Херсон
до відповідача-2: Херсонської міської ради м. Херсон
до відповідача-3: Виконавчого комітету Херсонської міської ради м. Херсон
до відповідача-4: Управління комунальної власності Херсонської міської ради м.Херсон
Треті особи без самостійних вимог на сторона позивача:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28
Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:
- Херсонське державне бюро технічної інвентаризації;
- Благодійний фонд "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда";
- Херсонський обласний комітет Комуністичної партії України;
ОСОБА_30, ОСОБА_31
про визнання права власності та вилучення майна з чужого незаконного володіння
за участю прокурора відділу представництв облпрокуратури ОСОБА_32
та представників сторін:
від позивача - спеціаліст Маляренко А.О.
від відповідача-1 - юрист Мурашкін А.В.
від відповідача-2 - головний спеціаліст Рєпін К.К.
від відповідача-3 - головний спеціаліст Рєпін К.К.
від відповідача-4 - не з'явився
від 3-іх осіб на стороні позивача - ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_1,
ОСОБА_37, ОСОБА_38
від 3-іх осіб на стороні відповідача:
- Херсонське державне бюро технічної інвентаризації - не з'явився
- Благодійний фонд "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда" - не з'явився
- Херсонський обласний комітет Комуністичної партії України - не з'явився
Прокурор в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" про визнання за Фондом державного майна України права власності на будівлю гуртожитку по вул. Червонофлотській, 29 у м.Херсоні та вилучення цього майна із незаконного володіння відповідача-1.
Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.2009року №2/1603-08, заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2009року №2/1603/08 прокурор просив визнати недійсними рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.11.1999року №444, від 19.08.2008року №418 з дати їх прийняття та свідоцтва про право власності, видані на підставі зазначених рішень виконавчого комітету Херсонської міської ради, у зв'язку з чим до участі у справі як відповідачі були залучені Херсонська міська рада, виконавчий комітет Херсонської міської ради та управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.03.2009року за клопотанням прокурора поновлено строк позовної давності за позовом про визнання права власності та про вилучення майна. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано за Фондом державного майна України право власності на будівлю гуртожитку по вул.Червонофлотська 29 у м. Херсоні (за винятком частини приміщень цокольного поверху загальною площею 309 кв. м., належних Херсонському обласному комітету Комуністичної партії України, трьох кімнат третього поверху та належних приміщень загальною площею 56,6 кв. м., належних Благодійному фонду "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда", квартири НОМЕР_1 площею 40,4 кв. м., належної ОСОБА_31АДРЕСА_2 площею 79,2 кв. м., належної ОСОБА_30) та вилучено вказану будівлю гуртожитку у ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (за винятком зазначених приміщень).
Зазначеним рішенням місцевого суду припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв на право власності та відмовлено в задоволені позову в решті позовних вимог, спрямованих до ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт".
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2009року апеляційну скаргу відповідача-1 задоволено. Рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2009року частково скасовано. В задоволені позови про визнання права власності за Фондом державного майна України на вилучення приміщень будівлі гуртожитку відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 року касаційне подання першого заступника прокурора Херсонської області задоволено частково. Рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.200року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2009року скасовано в частині позовних вимог про визнання права власності на будівлю гуртожитку по вул. Червонофлотська, 29 у м. Херсоні (за винятком частини приміщень цокольного поверху загальною площею 309 кв. м., належних Херсонському обласному комітету Комуністичної партії України, трьох кімнат третього поверху та належних приміщень загальною площею 56,6 кв. м., належних Благодійному фонду "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда", квартири НОМЕР_1 площею 40,4 кв. м., належної ОСОБА_31АДРЕСА_2 площею 79,2 кв. м., належної ОСОБА_30) та вилучення вказаної будівлі гуртожитку у ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (за винятком зазначених приміщень) з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Херсонської області.
За таких обставин, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2009 року справа розглядається в частині позовних вимог про визнання права власності на будівлю гуртожитку по вул. Червонофлотська, 29 у м. Херсоні (за винятком частини приміщень цокольного поверху загальною площею 309 кв. м., належних Херсонському обласному комітету Комуністичної партії України, трьох кімнат третього поверху та належних приміщень загальною площею 56,6 кв. м., належних Благодійному фонду "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда", квартири НОМЕР_1 площею 40,4 кв. м., належної ОСОБА_31АДРЕСА_2 площею 79,2 кв. м., належної ОСОБА_30) та вилучення вказаної будівлі гуртожитку у ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (за винятком зазначених приміщень) .
В засіданнях суду прокурор та позивач надали пояснення відповідно до яких вважають, що позов заявлено в межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав позивача прокурору стало відомо лише в грудні 2008року під час перевірки звернення мешканців гуртожитку , яке надійшло з Генеральної прокуратури.
Прокурор та позивач просять задовольнити позовні вимоги, обгрунтовуючи свої доводи тим, що при передачі будівлі гуртожитку до Статутного фонду ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - відповідач-1) було порушено вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Прокурор та представник позивача посилалися на те, що гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації відповідно до ст.ст. 2, 5, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 1, 4 Житлового Кодексу України, ст. 326 ЦК України.
Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що спірна будівля гуртожитку була правомірно передана позивачем до Статутного фонду ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" на підставі наказу Фонду №471 від 10.11.1992року під час перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство. ВАТ. На підставі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство набуло право власності на зазначену будівлю гуртожитку, включило її до Статутного фонду, а в наступному за рішенням Фонду на суму Статутного фонду, яка співпадає з вартістю цілісного майнового комплексу, були випущені цінні папери -акції, на суму 32.474грн.00коп.
Відповідач-1 наголошує на тому, що ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" відповідно до п.1.1 Статуту заснований Фондом державного майна України, Статут товариства також затверджено Фондом державного майна України, але після випуску акцій частка майна держави в Статутному фонді товариства відсутня, тому незрозуміло на яких підставах прокурор та позивач вважають? що майно гуртожитку є державною власністю.
Статутний фонд товариства оформлений за рахунок вартості майна товариства відповідно до діючого на момент приватизації законодавства та поділений на 32.474простих іменних акцій номінальною вартістю 1 тис. крб. В 1999році відповідач-1 отримав свідоцтва на право власності на майно гуртожитку та здійснив державну реєстрацію спірного об'єкту на праві приватної власності, тому відповідач-1 своє право власності вважає непорушним та наголошує на тому, що прокурором не обгрунтовано, що саме відповідач-1 на час звернення до суду своїми діями чи бездіяльністю порушує або оспорює права позивача щодо передачі до Статутного фонду товариства будівлі гуртожитку, як і не обгрунтовано на підставі чого його залучено до участі у справі в якості відповідача у справі предметом якої є визнання права власності.
Відповідач-1 вважає, що якщо і мали місце порушення, то вони здійснені Фондом державного майна України, як суб'єктом приватизації, до якого прокурор і повинен пред'явити позов в інтересах мешканців гуртожитку.
Крім того, відповідач-1 наполягає на застосуванні позовної давності, наголошуючи на тому, що позивачу було відомо про включення майна до Статутного Фонду відповідача-1 ще 15.01.1993року при затвердженні Статуту ВАТ, тому позов заявлено з перебігом строку позовної давності, що відповідно до ч.1 ст.80 ЦК УРСР є підставою для відмови в задоволенні позову.
Інші відповідачі по справі відзиву на позов до господарського суду не направили. З огляду на те, що справа переглядається лише в частині визнання за позивачем права власності та майно гуртожитку та повернення його державі в особі позивача і ці вимоги за посиланням прокурора та позивача спрямовані лише до відповідача-1, суд зазначає, що неподання іншими відповідачами відзиву на позов та неявка їх в засідання суду не перешкоджають повному, об'єктивному, всесторонньому дослідженню матеріалів справи, а тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається по суті за наявними в ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов до висновку про те? що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 року № 399-р Фондом державного майна України 10.11.1992року був виданий наказ № 471 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства". Цим наказом затверджено перелік державних підприємств МДО "Укррічфлот", на базі яких створюються окремі акціонерні товариства (додаток № 2 до наказу) до якого включено і державне підприємство "Відкрите акціонерне товариство "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт".
На виконання пункту 4 вищезазначеного наказу Фонду № 471 від 10.11.1992 року щодо визначення Статутного фонду "Державної акціонерної судноплавної компанії"та інших акціонерних товариств станом на 01 вересня 1992 року, було створено комісію та проведено оцінку цілісного майнового комплексу підприємства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", про що складено відповідний акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Відповідно до зазначеного акту оцінки, вартість цілісного майнового комплексу станом на 1 вересня 1992 року, згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації, становить 38257 тис. крб. При цьому, вартість майна, що підлягає приватизації, становить 32.474 тис. крб. (із загальної вартості цілісного майнового комплексу була вилучена вартість незавершеного житлового будівництва на суму 5783 тис. крб. )
Відповідно до протоколу наради про визначення Статутного фонду акціонерного товариства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", затвердженого Фондом державного майна України 11.03.1993 року, Статутний фонд товариства становить 32.474 тис. крб. За результатами наради, відповідно до п.4.2 протоколу, прийнято рішення подати на затвердження акти оцінки вартості цілісного майнового комплексу вказаного акціонерного товариства з урахуванням визначеного розміру Статутного фонду.
Відповідно до оцінки вартості цілісного майнового комплексу, протоколу наради про визначення статутного фонду товариства, звіту про стан майна підприємства станом на 01.09.1992 року, в перелік майна, що підлягало приватизації та передачі до Статутного фонду ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" увійшла і будівля гуртожитку, розташована в м.Херсоні по вул. Червонофлотській №29 залишковою вартістю 3370 тис. крб.
В подальшому протоколом рішення про випуск акцій та планом продажу акцій акціонерного товариства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", що затверджені головою Фонду державного майна України 05.07.1993 року, вирішено на суму Статутного фонду товариства випустити акції на повну вартість майна цілісного майнового комплексу, яка становила 32 474 тис. крб.
Свідоцтвом про реєстрацію випуску цінних паперів, яке видане 23.07.93року Міністерством фінансів України, сума Статутного фонду товариства, на яку випущені цінні папери, складає 32 474 тис. крб. Таким чином, розмір Статутного фонду (у грошовому виразі), на вартість якого випущені цінні папери, співпадає із вартістю цілісного майнового комплексу, визначеного в акті оцінки цілісного майнового комплексу станом на 1 вересня 1992 року.
Статутом товариства (п.1.1) також підтверджується, що відкрите акціонерне товариство "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство у відповідності із Законами України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств" та наказів Фонду державного майна України від 10 листопада 1992 року № 471 і від 03 грудня 1992 року №537.
Статут товариства затверджено наказом Фонду державного майна України № 14 від 15.01.1993р., погоджено президентом Державної акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та зареєстровано Комсомольською районною радою народних депутатів м. Херсону 14.05.1993 року за № 156-р. Пунктами 1.2, 1.5 Статуту відповідача-1 зазначено, що з моменту його реєстрації, товариство є правонаступником державного підприємства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" з переходом до нього усіх майнових прав та зобов'язань підприємства та засноване на базі державного майна четвертого експедиційного загону підводних та гідротехнічних робіт шляхом випуску акцій на повну вартість його майна.
Крім того, відповідно до пункту 8.1 Статуту розмір Статутного фонду товариства становить 32474000 крб., який оформлений за рахунок вартості майна товариства відповідно до діючого законодавства (в тому числі і будівлі гуртожитку) та поділений на 32474 простих іменних акцій номінальною вартістю одна тисяча карбованців.
Як свідчать матеріали справи, спірний об'єкт нерухомості -гуртожиток, відповідно до свідоцтва про право власності від 22 листопаду 1999 року, виданого Херсонською міською радою, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.09.2008року належить на праві приватної власності відкритому акціонерному товариству "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", яким здійснено державну реєстрацію права на нерухоме майно в Херсонському БТІ.
Таким чином, розмір Статутного фонду відповідача-1, число акцій та їх розподіл серед засновників були сформовані з урахуванням вартості переданої Фондом будівлі гуртожитку. З моменту державної реєстрації Статуту відповідач-1 згідно з ст. 6, 12 Закону України "Про господарські товариства" став власником цього майна та мав право володіти, користуватися і розпоряджатися зазначеним майном на свій розсуд згідно з чинним законодавством.
Фонд держмайна України листом від 28.11.2007 р. за вих.№10-25-18925 підтверджує, що приватизація відповідача-1 завершена в 1999році і державна частка в Статутному фонді товариства відсутня, а приміщення гуртожитку по вул.Червонофлотській, 29 у м. Херсоні належить ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" на підставі свідоцтв на праві власності. Цим же листом повідомляються мешканці гуртожитку, що акти органів приватизації можуть бути визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Станом на день вирішення спору наказ Фонду державного майна України №471 від 10.11.1992року "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднанняий фонд "Державної акціонерної судноплавної компанії" та інших акціонерних товариств станом на 01 вересня 1992 року та акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" ніким не скасовані і не оспорені.
Таким чином, акти органу приватизації щодо приватизації та включення до Статутного фонду відповідача-1 будівлі гуртожитку, як і Статутні документи відповідача-1 є чинними.
Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення , перехід, припинення підлягають державній реєстрації. За приписами ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Рішення виконавчого комітету на підставі яких відповідачу-1 видані свідоцтва на право приватної власності на зазначену будівлю гуртожитку, які зареєстровані в Херсонському БТІ, станом на час розгляду справи ніким не оспорені і не скасовані, тому саме відповідач-1 відповідно до ч.1 ст.182, ч.2 ст.331 ЦК України є власником нерухомого майна будівлі гуртожитку.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що спірна будівля гуртожитку була включена у складі цілісного майнового комплексу до вартості Статутного фонду ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" під час перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство та ВАТ набуло право власності на вказану будівлю, відповідно до вимог закону.
Доводи представників третіх осіб, наведених ними у судових засіданнях при розгляді справи, щодо відсутності доказів, які б свідчили про фактичну передачу відповідачу-1 та набуття ним права власності на спірну будівлю гуртожитку в процесі приватизації майна при його перетворенні з державного підприємства у ВАТ, спростовуються вищезазначеними доказами.
Крім того, наданими до матеріалів справи доказами встановлено і те, що ВАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", здійснюючи в подальшому повноваження власника будівлі гуртожитку щодо володіння, користування та розпорядження цим об'єктом нерухомості, здійснило продаж частини приміщень, а саме: трьох кімнат третього поверху та нежилих приміщень загальною площею 56,6м2 на користь Благодійного фонду "Міжнародна асоціація імені Джона Говарда" за договором купівлі-продажу від 27.12.2000 р.; частину приміщень цокольного поверху загальною площею 309м2 на користь Херсонського обласного комітету Комуністичної партії України за договором купівлі-продажу від 16.11.1999р. Також, на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2005р. власником АДРЕСА_2 площею 79,2м2 у гуртожитку стала ОСОБА_30, а квартири НОМЕР_1 площею 40,4м2 за договором від 18.10.2007р. - ОСОБА_31
Стаття 321 ЦК України (ч.1) закріплює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Позбавлення чи обмеження права власності відповідно до частини 2 зазначеної норми може мати місце лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Вичерпний перелік підстав припинення права власності встановлений ст. 346 ЦК України. Будь-який доказів на підтвердження існування перелічених цією нормою підстав припинення права власності відповідача-1 на майно будівлі гуртожитку прокурор та позивач суду не надали.
Як зазначено у ст. 326 ЦК України, в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Як зазначалося вище, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Доказів на підтвердження встановленого законом права власності позивача на спірне нерухоме майно гуртожитку, прокурором та позивачем суду не надано.
Слід зазначити, що саме позивачем прийнято рішення (наказ) про приватизацію державних підприємств МДО "Укррічфлот" на базі яких створені акціонерні товариства. Ним здійснено оцінку майна, передано його до Статутного фонду відповідача-1 та затверджено Статут відповідача-1 який в наступному було зареєстровано в органах місцевого самоврядування та органах статистики, тому його посилання на те? що товариство порушило вимоги закону, включивши до Статутного фонду майно гуртожитку, не відповідає дійсності, так як зазначені дії були здійснені самим позивачем.
При цьому відповідно статті 41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності відповідача-1 є непорушним. В разі визнання за позивачем права власності на майно гуртожитку відповідач буде позбавлений права власності на зазначений об'єкт, тобто його Статутний фонд зменшиться. Однак ні прокурор, ні позивач не обгрунтували належними нормами матеріального права на яких підставах відповідач позбавляється права власності на майно гуртожитку за рахунок зменшення Статутного фонду товариства.
Посилання прокурора та позивача на порушення законодавства України при передачі майна гуртожитку до Статутного фонду відповідача-1 в 1993році не свідчить про порушення вимог закону з боку відповідача та не підтверджують право власності позивача на зазначене майно станом на день розгляду справи.
Доводи позивача про те, що передача до Статутного фонду відповідача-1 гуртожитку позбавляє мешканців гуртожитку реалізувати своє право на приватизацію житла не доводить порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач не є органом, який уповноважений державою звертатися до суду з метою захисту інтересів фізичних осіб, а мешканці гуртожитку не позбавлені права на звернення до суду з відповідним окремим позовом щодо захисту їх порушених прав та інтересів.
Суд зауважує, що при зверненні з позовом та в ході судового розгляду прокурор не навів правових підстав з предмету спору - визнання за державою права власності на майно гуртожитку та повернення його до державної власності, посилаючись лише на порушення закону при здійсненні приватизації відповідача-1. Але ж предметом спору є визнання права власності та відповідно витребування майна у відповідача-1, а не визнання недійсною приватизації.
Посилання позивача в засіданні суду 08.04.2010року на ст. 387 ЦК України, як на підставу витребування майна від відповідача необгрунтоване, оскільки відповідно до зазначеної норми тільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем не доведено право власності держави на майно гуртожитку станом на день вирішення спору, як і не доведено належними засобами доказування незаконність володіння майном відповідачем, тому відповідно до ч.3 ст.397 ЦК України володіння цим майном з боку відповідача-1 вважається правомірним.
Таким чином, прокурором та позивачем не надано належних доказів згідно з вимогами ст.32 ГПК України, які б могли бути умовою задоволення позову відповідно до ст. 392 ЦК України та якими б підтверджувалося право власності держави на будівлю гуртожитку.
Не підтверджено ними і право на звернення з позовом саме до відповідача-1. Так, відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності є позадоговірним позовом власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, що посвідчують право власності.
Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами, або оспорюється ними.
Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але не визнає його.
Ні прокурор, ні представник позивача в засіданнях суду не змогли навести доводів, які б свідчили про те, чим саме відповідач-1 порушив право власності на майно будівлі гуртожитку, чи чим він оспорює або не визнає його.
Щодо посилання позивача на те, що підставою витребування майна є ст.1212, 1213 ЦК України, суд зазначає, що відповідно до цих норм права особа повинна повернути майно, або його вартість у разі, коли вона набула, або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, або тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпал.
В ході розгляду справи позивачем та прокурором не доведено, що відповідач набув майно будівлі гуртожитку без відповідних правових підстав, оскільки воно передавалося позивачем до Статутного фонду на підставі наказу Фонду, тобто право відповідача-1 на майно гуртожитку виникло із дій відповідного державного органу, що не суперечить статті 11 ЦК України.
Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, в редакції від 18.07.1963року, встановлено загальний 3-річний строк для захисту порушеного права, перебіг якого відповідно до ст. 76 зазначеного Кодексу починається з дня коли особа довідалася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Статтею 75 ЦК УРСР встановлювалася обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяви сторони. Чинне на момент прийняття майна до Статутного фонду відповідача-1 законодавство не передбачало жодних винятків щодо обмеження застосування позовної давності до позовних вимог про визнання права власності.
Представником позивача в засіданні суду не спростовано належними доказами тих фактів, що саме Фондом здійснювалася приватизація майна та затверджувався Статут відповідача-1 і про включення майна гуртожитку до Статутного фонду відповідача-1 Фонду було відомо ще в 1993році. Таким чином право на звернення з позовом відповідно до ст.71 ЦК УРСР закінчилося в будь-якому випадку в 1996році. З позовом прокурор звернувся 09.01.2009року, тобто через 14 років, з дня закінчення строку позовної давності.
В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення позовної давності.
З урахуванням ч.1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Посилання прокурора та позивача на те, що прокурору стало відомо про включення спірного гуртожитку до Статутного фонду відповідача-1 тільки під час проведення в грудні 2008року перевірки звернення мешканців гуртожитку, а тому строк позовної давності на звернення з позовом не порушено, є хибним, оскільки відповідно до ст. 76 ЦК УРСР та ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (позивач), а не прокурор, довідалася про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, саме зазначений орган, а не прокурор, набуває статусу позивача.
Таким чином, з огляду на вимоги вищезазначених норм права, саме обізнаність Фонду держмайна України, як позивача у справі, з порушенням своїх прав під час приватизації майна, має істотне значення для визначення строку позовної давності. А відтак обізнаність прокурора з моментом відчуження будівлі гуртожитку не має значення для застосування судом позовної наявності, про що зазначив і Вищий Господарський Суд України в своїй постанові від 24.11.2009року, передаючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому необхідно зважити на те, що відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Судом відхиляється посилання представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача на те, що відповідно до ст. 83 ЦК УРСР на правовідносини сторін позовна давність не поширюється, оскільки зазначеною нормою встановлено вичерпний перелік суб'єктів, на які не поширюється позовна давність про повернення майна з незаконного володіння - колгоспи та інші кооперативні і громадські організації або громадяни. Відповідач-1 не відноситься до зазначених суб'єктів, а тому вимоги ст. 83 ЦК УРСР на правовідносини сторін не можуть розповсюджуватися.
На підставі вищезазначеного, позовні вимоги про визнання права власності на гуртожиток за державою та витребування цього майна у відповідача-1 задоволенню не підлягають.
В засіданні суду за згодою прокурора і представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.04.2010