Справа № 127/16498/21
Провадження № 33/801/2/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
05 січня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Станіславської Інни Володимирівни, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 06.06.2021 о 08 год 45 хв в м. Вінниці по вул. Коріатовичів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння водій у встановленому законом порядку відмовився в КНП «Центр терапії залежностей «СОЦІОТЕРАПІЯ» ВОР» в присутності лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року захисник Станіславська І. В., від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, відмовив двічі у задоволенні клопотання про витребування для огляду в судовому засіданні акта медичного огляду ОСОБА_1 на підставі якого було винесено висновок медичного огляду № 1434 відносно останнього. Також місцевим судом не взято належним чином до уваги зафіксовані обставини з відеозапису нагрудного відеореєстратора працівника поліції, який лише частково відтворює події, на підставі яких було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки з оглянутого відеозапису не вбачається як обставин зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 так і пояснень працівників поліції причин зупинки його транспортного засобу. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений за відсутності свідків відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, при цьому суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому апелянт вважає, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. За наведених обставин просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Станіславська І. В. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Апеляційний суд відмовив в задоволенні клопотання захисника Станіславської І. В. про допит в судовому засіданні в якості свідка поліцейського взводу № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_2 з наступних підстав.
Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами, а тому інспектор не може бути об'єктивним свідком у даній справі (Постанова ВС від 29 квітня 2020 у справі №161/5372/17).
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Станіславської І. В., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що Вінницький міський суд Вінницької області дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння зафіксований за допомогою спеціальних технічних засобів й відповідний відеозапис доданий до протоколу, який складався працівниками поліції при застосуванні нагрудної камери, що встановлено з дослідженого відеозапису.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що участь двох свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння, є обов'язковою умовою.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції, який приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З відеозапису, який був досліджений апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від пропозиції працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Працівник поліції роз'яснив йому про правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння - притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Відповідно до довідки «Адмінпрактика» відносно ОСОБА_1 (а. с. 7) встановлено, що 06.06.2021 о 03:35:00, згідно протоколу ДПР 18/403376 ОСОБА_1 скоєно порушення ПДР за ч. 1 ст. 130 КУпАП «Керування т/з особами у стані сп'яніння».
З дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що 06.06.2021 о 09.30 транспортний засіб ОСОБА_1 зупинено працівниками поліції, оскільки 06.06.2021 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, проте ОСОБА_1 керує транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння. При цьому водій не заперечував наявність таких ознак посилаючись на втому.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ..
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Станіславської Інни Володимирівни, подану від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко