73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
04.03.2010 Справа № 4/22-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державної екологічної інспекції в Херсонській області м. Херсон
до малого приватного підприємства “Таврія” смт.Нововоронцовка
Херсонської області
про стягнення 129.666грн.38коп.
за участю представників сторін:
від позивача - юрист Грек С.І., держ. інспектор Балуда М.С.,
спеціалісти Зінченко С.А., Кузнєцова Г.В.
від відповідача - генеральний директор Білан В.С.,
начальник служби з економ. безпеки Мозговий О.В.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 129.666грн.38коп. збитків, посилаючись на порушення ним природоохоронного законодавства та забруднення земельної ділянки площею 2590,09кв.м., яка надана йому в оренду Хрещенівською сільською радою Нововоронцовського району Херсонської області.
Підставою позовних вимог позивач зазначає ст. 1166 ЦК України, ст. 211 п. «в» Земельного Кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 56 Закону України "Про охорону земель".
Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в процесі виробничої діяльності підприємство не здійснює скидів неочищених стоків на земельну ділянку, оскільки усі рідкі побутові відходи ним передаються для утилізації КП «Сансервіс»відповідно до укладених між ним та зазначеним підприємством договорів про надання послуг.
Крім того, відповідач зазначає, що якщо земельна ділянка і забруднена, то не з його вини, оскільки земельна ділянка ним використовується на правах оренди з моменту створення малого приватного підприємства «Таврія»- з 27.07.2006року. До цього часу на території, де здійснено відбір проб спеціалістами позивача, було розміщено гноєсховище ферми по утриманню великої рогатої худоби КСП «Маяк», яке використовувалося колгоспом більш ніж на протязі 10 років.
За посиланням відповідача, спеціалістам позивача про зазначені факти було відомо, так як відповідач на цьому зауважував при відборі проб землі, однак конкретне джерело забруднення ними не встановлювалося, а на зауваження відповідача вони не зважали.
Відповідач також не погоджується з протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунту, а відповідно і з розрахунком суми збитків та зазначає, що зазначений позивачем в протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунту від 10.06.2009року СанПиН 42-128-4433-87 не встановлює ГДК по сульфатах, а по хлоридах та фосфору взагалі не зазначено джерело ГДК.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 23.02.2010року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Звертаючись з позовною заявою, як на основний доказ вини відповідача, позивач посилається на акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29 квітня 2009року №09-04-09, від 27-30 квітня 2009року №05-12/40 та протоколи відбору проб і протоколи вимірювань показників складу та властивостей ґрунту.
Із акту від 29.04.2009року вбачається, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Балудою М.С., Бочевською О.І., Тоцьким А.О., Зінченко С.А. , в присутності директора з виробництва МПП «Таврія»Баранова С.В., спеціаліста виконавчого комітету Хрещенської сільської ради Бугайова С.В. здійснена перевірка дотримання вимог державного контролю за станом земель на території малого приватного підприємства «Таврія», а саме -територія молокозаводу по вул. Степовій №22а в с. Хрещенівка Нововоронцовського району Херсонської області.
В акті перевірки від 29.04.2009року зазначено лише, що на території молокозаводу МПП «Таврія»24.04.2009року відібрана проба №1 по краю забрудненої ділянки, що межує з ТОВ «Птахівник»та 29.04.2009року відібрана фонова проба №2 на межі земель молокозаводу та СТОВ «Птахівник»на відстані 15м від закінчення огорожі. Також зазначена площа обстеженої земельної ділянки -2590,09 м. До акту додано кадастровий план земельної ділянки МПП «Таврія»з зазначенням забрудненої зони.
Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 27-30 квітня 2009року №05-12/40 складено тими ж спеціалістами позивача, в присутності генерального директора відповідача Білана В.С., виконавчого директора Слепцова П.Д.
Відповідно до цього акту, в розділі «водовідведення», відображено факт наявності на підприємстві 2 зливних ям обсягами по 10 куб.м. на вигрібної ями санвузла. В акті також зазначено, що стоки з вигрібних ям вивозяться згідно договору №48 на передачу промислових та господарсько-побутових стоків, який укладено відповідачем з ВАТОВ «МТС»від 23.12.2008року, термін дії якого до 31.12.2009року. При перевірці позивачу також надавалися рахунки виконаних робіт. Але, як зазначено в акті, на момент перевірки рахунки на огляд відповідачем не надавалися.
Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначає, що на території земельної ділянки, виділеної в користування відповідача розміщено 2 зливні ями та вигрібна яма санвузла, які обладнані насосами. Неочищені стоки з цих ям, за допомогою систем водопроводів надходять на земельну ділянку розташовану на території підприємства, тому з вини відповідача було забруднено земельну ділянку площею 2590,09кв.м.
Позивач також посилається на те, що з вини відповідача допущено порушення вимог земельного законодавства, а саме - статті 35 Закону України «Про охорону земель», відповідно до якої він зобов'язаний дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від засмічення та забруднення; уживати заходів щодо запобігання негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить із того, що відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Підставою позовних вимог позивач зазначає як загальні норми (ст. 1166 ЦК України, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), так і норми спеціального законодавства, зокрема п. «в»ст. 211 Земельного Кодексу України та ст. 35, 56 Закону України «Про охорону земель».
Статтею 22 ЦК України встановлено загальну норму щодо захисту цивільних прав і інтересів по відшкодуванню збитків та майнової шкоди. Відповідно до зазначеної норми особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до приписів статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вищезазначених норм юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення даного зобов'язання, є факт заподіяння шкоди, як самостійної підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України. Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є наявність складу правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоду); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Шкода за порушення природоохоронного законодавства повинна відшкодовуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення, або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення -на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.3 роз'яснення Вищого арбітражного Суду України №02-5/744 від 27.06.2001року, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.
До позовної заяви повинен позивачем надаватися обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Однак, позивачем не надано належних доказів необхідних для застосування позадоговірної відповідальності, а саме: доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача, шкідливий результат такої поведінки (шкоду) та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою і збитками, які позивач просить стягнути з відповідача.
Доказів на підтвердження того, що саме протиправні дії відповідача призвели до забруднення землі та спричинили збитки на суму позову, позивачем не надано .
В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 27-30 квітня 2009року не зазначено, що в момент перевірки стоки за допомогою насосів з 2 зливних ям відповідачем подавалися на земельну ділянку.
Присутні в засіданні суду спеціалісти навпаки підтвердили, що на момент перевірки скиди на земельну ділянку із труб, які відходять із стічних ям не здійснювалися та пояснили, що ними відбиралися фонові та забруднені проби із земельної ділянки, яка розміщена біля озера (ями), куди виходять зазначені труби на межі земель відповідача та СТОВ «Птахівник».
Матеріалами справи та наданими до відзиву відповідача додатковими доказами підтверджується, що земельна ділянка, на якій здійснено відбір проб спеціалістами позивача, знаходиться в користуванні відповідача на правах оренди з моменту створення малого приватного підприємства «Таврія», що підтверджується також і договором оренди землі №30 від 23.10.2008року, який укладено відповідачем з Нововоронцовською селищною радою.
До цього часу на території, де здійснено відбір проб спеціалістами позивача, було розміщено гноєсховище ферми по утриманню великої рогатої худоби КСП «Маяк», яке використовувалося колгоспом більш ніж на протязі 10 років.
Зазначений факт підтверджується наданим до матеріалів справи актом обстеження земельної ділянки від 11.01.2010року, який складено комісією, створеною розпорядженням Нововоронцовської райдержадміністрації № 523 від 25.12.2009року до складу якої входили спеціалісти районної державної адміністрації, управління агропромислового розвитку, відділу Держкомзему у Нововоронцовському районі, головний санітарний лікар, голова Хрещенівської сільської ради, начальник відділу містобудування і архітектури.
Відповідно до вищезазначеного акту здійснено обстеження земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення та використовується комплексом «Молокозавод»МПП «Таврія»загальною площею 2,2284га. Актом встановлено, що комплекс «Молокозавод»розміщений на земельній ділянці молочно-товарної ферми колишнього КСП «Маяк». Земельна ділянка, знаходиться на місці колишнього гноєсховища ферми, площею близько 0,26га та заповнена перегнившим гноєм, який утворився під час утримання великої рогатої худоби на молочно-товарній фермі КСП «Маяк». В акті зазначено, що час заповнення гноєсховища встановити неможливо.
За посиланням відповідача спеціалістам позивача про зазначені факти було відомо, так як відповідач на цьому зауважував при здійснені перевірки та відборі проб землі, однак конкретне джерело забруднення ними не встановлювалося, а на зауваження відповідача вони не зважали.
Крім того, відповідачем надані копії 4-х договорів, які ним укладені з КП «Сансервіс»про надання послуг по прийняттю рідких побутових відходів, які укладалися сторонами щоквартально на протязі 2009 року, починаючи з січня по грудень 2009року. Відповідно до зазначених договорів, а також з аналізу актів прийомки виконаних робіт про прийняття і вивезення рідких нечистот за період січень-грудень 2009року та звітів про витрати води, використаної відповідачем за цей період, вбачається що виробничі стоки, які виникають в процесі виробничої діяльності МПП «Таврія» вивозяться для утилізації в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено належними засобами доказування в розумінні статті 33, 34 ГПК України, що забруднення земельної ділянки сталося з вини відповідача в результаті скиду саме ним виробничих стоків, що виникають в процесі його виробничої діяльності.
Щодо посилання позивача на те, що від стічних ям до забрудненої земельної ділянки прокладено дві труби, то зазначений факт не свідчить про скид забруднюючих стоків саме через ці труби. Як пояснили представники відповідача, зазначені труби заварені і скиди по них не здійснюються. Ці факти позивачем нічим не спростовані. До того ж, спеціалісти позивача в засіданні суду також пояснили, що на момент перевірки витоку із цих труб не було.
Відхиляються судом і посилання представників позивача на те, що на момент перевірки їм не надавалися документи, якими б підтверджувався факт викачки та утилізації стічних стоків відповідача, оскільки такі докази відповідачем надані в засідання суду. До того ж і в акті перевірки № 05-12/40 від 27-30 квітня 2009 року також зазначено, що стоки з вигрібних ям вивозяться згідно договору №48 на передачу промислових та господарсько-побутових стоків.
Таким чином, при здійсненні перевірки спеціалістами позивача не було встановлено конкретну особу, якою здійснювалося забруднення земельної ділянки та час (період) в якому було забруднено земельну ділянку.
З урахуванням того, що позивачем не доведено належними доказами безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача і фактом забруднення земельної ділянки, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В засіданні суду за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України суд,
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст. 84 ГПК України і підписано 05.03.2010року.