73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
02.03.2010 Справа № 16/24-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Дистиб'ютерська компанія Меркурій", м.Херсон
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Каховка Херсонської області
про стягнення 2040 грн. 13 коп.
за участю
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
Приватне підприємство "Дистриб'ютерська компанія Меркурій" (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість у сумі 2040 грн. 13 коп.
Позивач повторно не направив свого представника в судове засідання, але подав заяву про розгляд справи без участі його представника та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач належним чином, відповідно до ст.ст.64,75 ГПК України, повідомлений про час та місце розгляду справи повторно не направив уповноваженого представника в судове засідання, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Як випливає з матеріалів справи, за накладними №111428 від 02.09.2009р. та №111429 від 02.09.2009р. позивач передав відповідачу споживчі товари на загальну суму 2040 грн. 13 коп.
В подальшому, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.12.2009р. за №10 з вимогою про здійснення оплати заборгованості за отриманий товар.
Вказана претензія отримана відповідачем 09.12.2009р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 2040 грн. 13 коп. боргу за поставлений товар. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 256 ГК України.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.
До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 2040 грн. 13 коп.
З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.12.2009р. з вимогою про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 09.12.2009р.. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 16.12.2009р., чого зроблено не було.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 2040 грн. 13 коп.
В зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд зобов'язує відповідача відшкодувати на користь позивача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь приватного підприємства "Дистриб'ютерська компанія "Меркурій" (м. Херсон, вул. Литейная, 48/44, код 04074729, інші реквізити суду не відомі) 2040 грн. 13 коп. заборгованості, 102 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Немченко