79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.06.10 Справа№ 10/83
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файнешл Україна»
До відповідача Виробничий кооператив «Крок»
Про стягнення 257558,14 грн.
Суддя Довга О.І.
Секретар Яремчук С.М.
Представники:
Від позивача: Корнієвський Є.С. - представник за дорученням від 27.05.2010 року
Від відповідача : Куц Л.П. - представник за дорученням № 1 від 23.06.2010 року
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файнешл Україна» до Виробничого кооперативу «Крок» про стягнення 257558,14 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.
Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву проти заявленого позову не заперечує, просить відстрочити виконання рішення до 01.09.2010 року, для надання можливості сплатити суму заборгованості.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, судом встановлено:
14 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Виробничим кооперативом «Крок» укладено Договір фінансового лізингу № UA32L-08-01. Загальні умови договорів фінансового лізингу є невід'ємною частиною Договору.
Вартість предмета лізингу на день укладення Угоди складає 952203,39 грн.
Відповідно до положень п. 2.1 Договору, Позивач зобов'язався придбати у обраного Відповідачем продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, та надати Відповідачу у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмети лізингу до Відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.
Предметом лізингу за Договором є 1 екскаватор гусеничний Катерпілар 320D CAT 0320DEKGF01211 разом із ковшем екскавацій ним, підсиленим, об'ємом 1,13 метри кубічних, вартістю 952203,39 грн., що на час укладення Договору було еквівалентно 196358,94 доларам США.
14.07.2008 року між Позивачем та ТзОВ з іноземними інвестиціями «Цепелін Україна ТОВ» укладено Договір М/С/177-08 купівлі-продажу Обладнання, за яким Продавець купив у Позивача обладнання.
Як встановлено в судовому засіданні -строк лізингу по Договору становить 48 місяців.
Відповідно до умов Договору Відповідач 16 липня 2008 року здійснив авансовий платіж у розмірі 190880,94 грн., що на дату платежу еквівалентно 39271,78 доларам.
29.07.2008 року Позивач передав Відповідачу обладнання, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання № 53 від 29.07.2008 року.
Згідно до положень пункту 4.6. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу лізингові платежі в порядку і розмірах, зазначених у Додатку № 3 до цього Договору.
Перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений:
- не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі предмета лізингу Відповідачу, якщо дата передачу -з 01 по 15 число включно;
- не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі, якщо дата передачі -після 15 числа місяця.
Наступні періодичні лізингові платежі будуть здійснюватись не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.
Відповідач здійснює сплату всіх платежів Відповідача у всіх Договорах на підставі відповідних положень Договорів, Загальних умов і загальних графіків платежів. Позивач не зобов'язаний виставляти Відповідачу будь-які додаткові рахунки та/або вимоги про сплату, за винятком випадків, прямо передбачених Загальними умовами ( п. 14.10 Загальних умов).
Судом встановлено, що сторони уклали уточнюючий загальний графік платежів за Договором -Додаткову угоду № 1 до Договору від 21.07.2008 року.
Як встановлено положеннями пункту 4.2 -Відповідач сплачує всі платежі, зазначені в даному Договорі за курсом долара США до гривні, встановленим Національним Банком України на дату списання коштів з банківського рахунку Відповідача з метою їх переказу на банківський рахунок Позивача в рахунок здійснення платежів Відповідача за Договором.
Відповідач здійснює сплату всіх платежів по всіх Договорах на підставі відповідних положень Договорів, Загальних умов і загальних графіків платежів. Позивач не зобов'язаний виставляти Відповідачу будь-які додаткові рахунки та/або вимоги про сплату, за винятком випадків, прямо передбачених Загальними умовами.
Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст.36 ГПК).
Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, позивач та відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб'єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договору фінансового лізингу № № UA32L-08-01 та додаткових угод до нього, які сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов'язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб'єкт цього договору виступає як рівний один одного.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.
У відповідності до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса , якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. Лізингоодержувач зобов”язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст. 16 Закону ).
Відтак, суд вважає, що до стягнення підлягає сума заборгованості по сплаті лізингових платежів 230785,94 грн.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нараховано Відповідачу пеню в сумі 23718,38 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми.
Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 3053,81 грн.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» до ВК «Крок»підлягає до задоволення - в сумі 230785,94 грн. - заборгованість по лізинговим платежам; 3053,81 грн. три відсотки річних; 23718,38 грн. пені. Всього 257558,14 грн.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.
Відстрочити виконання рішення до 01.09.2010 року.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.202, 204, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст . 7, 11,16 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16 грудня 1997року, ст. ст. 12, 33, 34,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Виробничого кооперативу «Крок»( Львівська обл. м. Дрогобич, вул.. Рєпіна, буд.18, ЄДРПОУ 19162403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна»( м. Київ, вул. Васильківська,34, код ЄДРПОУ 35431993) 230785,94 грн. - заборгованість по лізинговим платежам; 3053,81 грн. три відсотки річних; 23718,38 грн. пені з відстрочкою виконання рішення до 01.09.2010 року.
3. Зобов'язати Виробничий кооператив «Крок»( Львівська обл. м. Дрогобич, вул.. Рєпіна, буд.18, ЄДРПОУ 19162403) передати Товариству з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна»( м. Київ, вул. Васильківська,34, код ЄДРПОУ 35431993) екскаватор гусеничний Катерпілар 320DCAT 0320DEKGF01211 з відстрочкою виконання рішення до 01.09.2010 року.
4. Стягнути з Виробничого кооперативу «Крок»( Львівська обл. м. Дрогобич, вул.. Рєпіна, буд.18, ЄДРПОУ 19162403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна»( м. Київ, вул. Васильківська,34, код ЄДРПОУ 35431993) 18 376,26 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.
Суддя