91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
02.07.10 Справа № 17/77
За позовом «Лідер Буд-2007», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Мрія», м. Сєверодонецьк, Луганської області
про стягнення 47533 грн. 50 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: Токарев М.В. -представник, довіреність № б/н від 25.05.2009;
від відповідача: Голик М.В. -представник, довіреність № 1 від 01.06.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 44994,21 грн., 3 % річних у сумі 439, 05 грн. та інфляційні нарахування у сумі 2100,24 грн.
Відповідач надав відзив № б/н від 02.07.2010 на позовну заяву, згідно якого зазначає, що ТОВ «МЖК «Мрія»визнає позовні вимоги частково в сумі 44994,21 грн. Штрафні санкції (3 % річних від суми заборгованості -439,05 грн. та суму інфляційного збільшення заборгованості -2100,24 грн.) не визнає з огляду на те, що між сторонами не було укладено угоду як б визначала строки сплати за отриманий товар.
Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на направлення претензії від 30.11.2009 без посилання на ст. 530 ЦК України не відповідає вимогам цієї статті, оскільки така претензія регулює питання досудового врегулювання спорів, який передбачено розділом 5 ГПК України.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Згідно видаткових накладних: № РН-0000202 від 06.03.2008 на суму 505,01 грн., № РН-0000239 від 20.03.2008 на суму 505,01 грн., № РН-0000253 від 24.03.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000263 від 26.03.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000265 від 27.03.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000272 від 29.03.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000277 від 31.03.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000303 від 02.04.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000307 від 04.04.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000311 від 05.04.2008 на суму 525,00 грн., № РН-0000315 від 07.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000330 від 09.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000343 від 11.04.2008 на суму 1548,00 грн., № РН-0000347 від 11.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000356 від 14.04.2008 на суму 3040,03 грн., № РН-0000365 від 15.04.2008 на суму 8390,02 грн., № РН-0000376 від 17.04.2008 на суму 13433,53 грн., № РН-0000382 від 18.04.2008 на суму 954,00 грн., № РН-0000388 від 19.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000393 від 21.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000399 від 22.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000408 від 23.04.2008 на суму 728,02 грн., № РН-0000420 від 24.04.2008 на суму 728,02 грн., № РН-0000424 від 25.04.2008 на суму 4290,40 грн., № РН-0000440 від 30.04.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000450 від 05.05.2008 на суму 1073,02 грн., № РН-0000451 від 05.05.2008 на суму 532,00 грн., № РН-0000455 від 06.05.2008 на суму 1073,00 грн., № РН-0000463 від 07.05.2008 на суму 532,00 грн., за довіреностями на отримання матеріальних цінностей, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45256,04 грн.
У зв'язку з тим, що поставлений товар не був оплачений відповідачем в повному обсязі, оплачена частково тільки видаткова накладна № РН-0000202 від 06.03.2008 на суму 261,83 грн., позивачем була направлена відповідачу вимога (претензія № 66 від 30.11.2009) про виконання обов'язку по оплаті заборгованості за отриманий товар в сумі 44994,21 грн.
Однак, відповідачем оплати отриманого товару здійснено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми боргу, 3 % річних у сумі 439,05 грн. за період з 30.12.2009 по 27.04.2010 та інфляційних нарахувань у сумі 2100,24 грн. за період з січня по березень 2010 року.
Відповідач у відзиві № б/н від 02.07.2010 вимоги позивача визнає частково в сумі основного боргу, з підстав, викладених у відзиві.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 639 ЦК України, яка регулює вимоги щодо форми договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Як встановлено частинами 1-2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44994,21 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними підписаними обома сторонами, скріпленими печатками та довіреностями на отримання матеріальних цінностей доданих до матеріалів справи (а.с.11-42).
У відповідача виникло зобов'язання по повній оплаті вартості поставленого позивачем товару, факт одержання якого ним визнаний.
Сторонами за матеріалами справи не надано документів, які б свідчили про узгодження строків оплати товару.
Статтею 530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Законодавством не визначено в який спосіб кредитор має заявити таку вимогу (листом, претензією чи якимось іншим способом).
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 66 від 30.11.2009 про виконання обов'язку по оплаті заборгованості за отриманий товар в сумі 44994,21 грн., докази надсилання та отримання вимоги містяться в матеріалах справи (а.с.46-47), однак, вона відповідачем задоволена не була.
З огляду на вищевказане, доводи відповідача щодо невідповідності претензії вимогам статті 530 ЦК України є безпідставними. Суд вважає, що вказана претензія є вимогою в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України.
Оскільки позивачем було надіслано відповідачу вимогу, яку ним отримано 22.12.2009, то обов'язок виконання зобов'язання виник у відповідача через сім днів з дня отримання вимоги, а саме, з 30.12.2009.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 439,05 грн. за період з 30.12.2009 по 27.04.2010 та інфляційних нарахувань у сумі 2100,24 грн. за період з січня по березень 2010 року.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 44994,21 грн., 3 % річних у сумі 439,05 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 2100,24 грн. є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Мрія», м. Сєверодонецьк, Луганської області, квартал МЖК «Мрія», буд. 2, ідентифікаційний код 13377640, на користь приватного підприємства «Лідер Буд -2007», м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1, ідентифікаційний код 34791821, заборгованість у сумі 44994,21 грн., 3 % річних у сумі 439,05 грн. та інфляційні нарахування у сумі 2100,24 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 475,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 06.07.2010.
Суддя О.С.Фонова