91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.07.10 Справа № 17/96
За позовом Малого приватного підприємства „Центрбуд”, м. Луганськ
до Державного підприємства „Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 148752 грн. 76 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: Васильєва Г.М., директор, паспорт серії ЕН 394223, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській обл. 06.04.2005;
від відповідача: представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 148752,76 грн., пені у сумі 4437,88 грн. та 3% річних у сумі 649,45 грн., за договором купівлі-продажу ПММ з обслуговуванням через АЗС №274 від 24.10.2008.
Представником позивача у судовому засіданні 01.07.2010 було надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 143665,43 грн., пеню у сумі 19556,79 грн. та 3% річних у сумі 2891,28 грн.
Крім того, в даній заяві позивач зазначає, що станом на 29.06.2010 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 143665,43 грн., що виникла за накладними № 2186 від 28.10.2009 на суму 54983,43 грн., № 2249 від 03.11.2009 на суму 39994,00 грн., № 2311 від 11.11.2009 на суму 47600,00 грн. та № 2312 від 11.11.2009 на суму 1088,00 грн.
Суд не приймає таку заяву до розгляду з огляду на те, що позивачем не дотримано всіх вимог щодо такої процесуальної дій, а саме, не надано доказів відправлення відповідачеві копії заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну № 84 від 09.06.2010, згідно якого вказує, що сума основного боргу підтверджується актом звірення розрахунків та відповіддю на претензію № 50 від 28.09.2010. Також відповідач просить суд при винесенні рішення взяти до уваги його фінансовий стан та зменшити суму штрафних санкцій.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Малим приватним підприємством „Центрбуд” (позивач у справі), як Продавецем, та Державним підприємством „Донбасантрацит” (відповідач у справі), як Покупець, укладено договір купівлі-продажу ГСМ з обслуговуванням через АЗС № 274 від 24.10.2008 року (далі -Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти і сплатити бензин марки А, дизпаливо, в кількості і сумі згідно специфікацій, що додаються.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що при отриманні для розрахунків за ГСМ бюджетних коштів оплата здійснюється за фактом постачання товару не пізніше 30 днів з моменту отримання, у всіх інших випадках -100 % передплата.
Згідно пункту 4.2 Договору, за порушення строків оплати та поставки за Договором, винна сторона несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У пункті 5.2 Договору, передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на невизначений строк, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання за 10 днів до закінчення строку його дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору він поставив відповідачеві бензин та дизельне паливо на загальну суму 5407311,20 грн.
Відповідачем було оплачено вказаний товар на загальну суму 5109000,00 грн., однак, в порушення умов договору поставлена продукція в повному обсязі оплачена не була.
Таким чином, станом на 29.06.2010 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 143665,43 грн., що виникла за накладними № 2186 від 28.10.2009 на суму 54983,43 грн., № 2249 від 03.11.2009 на суму 39994,00 грн., № 2311 від 11.11.2009 на суму 47600,00 грн. та № 2312 від 11.11.2009 на суму 1088,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4437,88 грн. за період з 18.03.2010 по 11.05.2010 та 3% річних у сумі 649,45 грн. за аналогічний період.
Відповідач проти позову не заперечує та просить суд зменшити суму штрафних санкцій.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними № 2186 від 28.10.2009 на суму 89700,00 грн., № 2249 від 03.11.2009 на суму 39994,00 грн., № 2311 від 11.11.2009 на суму 47600,00 грн. та № 2312 від 11.11.2009 на суму 1088,00 грн. (а.с.56-59).
Відповідачем платіжним дорученням № 417 від 02.11.2009 було сплачено позивачу 50000 грн. з призначенням платежу: „оплата счета б/н от 29.10.2009 за ГСМ для Автобазы”.
Як зазначає позивач, такого рахунку ним не виставлялось, не надав його суду і відповідач, тому позивачем з суми 50000 грн. було зараховано 47207,62 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору в цілому, тобто за іншими накладними, а сума 2792,38 була зарахована в погашення боргу, що виник за накладною № 2186 від 28.10.2009.
Актами взаємозаліків від 30.12.2009 та 01.03.2010 на суми 14824,09 грн. та 17100,10 грн. відповідно було зараховано заборгованість відповідача за видатковою накладною № 2186 від 28.10.2008.
Таким чином, за вказаною видатковою накладною склався борг у сумі 54983,43 грн. За іншими видатковими накладними, заявленими у позові оплати з боку відповідача не відбувалось.
Відповіддю на претензію № 50 від 28.09.2010 відповідач визнав борг у сумі 143665,43 грн. З акту звірення розрахунків станом на 09.06.2010, підписаного представниками сторін, також вбачається, що сальдо на користь позивача складає 143665,43 грн. Крім того, факт наявності боргу в сумі 143665,43 грн. підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що при отриманні для розрахунків за ГСМ бюджетних коштів оплата здійснюється за фактом постачання товару не пізніше 30 днів з моменту отримання, у всіх інших випадках -100 % передплата. Оскільки в даному випадку розрахунок здійснювався не бюджетними коштами, то повинна була відбуватись 100% передплата.
Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 143665,43 грн., оскільки не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Статтею 538 ЦК України встановлено:
1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.
Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, а саме: 28.10.2009, 03.11.2009 та 11.11.2009.
З огляду на викладене, сума основного боргу підтверджується матеріалами справ та визнається відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 4437,88 грн. за період з 18.03.2010 по 11.05.2010. Однак, вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.2 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Як встановлено у статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином з редакції пункту 4.2 Договору в контексті частини 6 статті 231 ГК України вбачається, що штрафна санкція, а саме, пеня нараховується за весь період користування чужими коштами, тобто за період прострочення.
Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, заявлено до стягнення заборгованість за видатковими накладними № 2186 від 28.10.2009 на суму 54983,43 грн., № 2249 від 03.11.2009 на суму 39994,00 грн., № 2311 від 11.11.2009 на суму 47600,00 грн. та № 2312 від 11.11.2009 на суму 1088,00 грн.
Оскільки, як зазначалось вище, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник в момент його поставки, тобто 28.10.2009, 03.11.2009 та 11.11.2009., то відповідно і прострочення виникло 29.10.2009, 04.11.2009 та 11.11.2009.
Позивачем пеню нараховано за весь період прострочення з 18.03.2010 по 11.05.2010 на загальну суму боргу 143665,43 грн., без урахування, що пеня може бути нарахована тільки за шість місяців з дати порушення зобов'язання по оплаті, а саме з наступної дати після отримання товару по кожній видатковій накладній окремо.
Так, за видатковою накладною № 2186 від 28.10.2009, за якою позивачем заявлена до стягнення сума 54983,43 грн., можливий період нарахування пені, відповідно до чинного законодавства, становить з 29.10.2009 по 29.04.2010, однак, по вказаній накладній, з урахуванням початкової дати, вказаної позивачем у розрахунку, вірним буде період з 18.03.2010 по 29.04.2010, а пеня відповідно складатиме: 54983,43 грн. * 20,5%/365*43=1327,88 грн. По видатковій накладній № 2249 від 03.11.2009, з урахуванням вищевикладеного, вірним буде розрахунок пені за період з 18.03.2010 по 04.05.2010, а пеня складатиме: 39994,00 грн. * 20,5%/365*48=1078,19 грн. По видатковим накладним № 2311 та № 2312 від 03.11.2009, вірним буде розрахунок пені за період з 18.03.2010 по 11.05.2010, а пеня складатиме: 48688,00 грн. * 20,5%/365*55=1503,99 грн.
Таким чином, обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою буде пеня у сумі 3910,06 грн., а не 4437,88 грн., як помилково заявив до стягнення позивач.
Клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій суд відхиляє з огляду на його необґрунтованість та непідтвердженість жодними доводами та документами. Крім того, суд вважає підставними заперечення позивача проти зменшення штрафних санкцій, з огляду на те, що він а надав докази на підтвердження платоспроможності відповідача та послався на тривале невиконання ним своїх зобов'язань.
За таких обставин, обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню, є пеня у сумі 3910,06 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 248,99 грн. за період з 18.03.2010 по 11.05.2010.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 143665,43 грн., пені у сумі 3910,06 грн. та 3% річних у сумі 649,45 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, в решті позовних вимог слід відмовити.
При частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Державного підприємства „Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, буд. 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Малого приватного підприємства „Центрбуд”, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 34, кв.304, ідентифікаційний код 30596927, основний борг у сумі 143665,43 грн., пеню у сумі 3910,06 грн., 3% річних у сумі 649,45 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 1482,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,16 грн., видати наказ.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 05.07.2010.
Суддя О.С. Фонова