Номер апеляційного провадження: №22-ск/824/39/2021
Унікальний номер справи: № 824/241/21
20 грудня 2021 року м. Київ
Справа № 824/241/21
Київський апеляційний суд в складі головуючого судді Ящук Т.І., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», яка подана представником Жила Юрієм Юрійовичем, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі №286/2020 за позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення заборгованості оплати товару, поставленого за контрактом №120/1-19 від 12 грудня 2019 року та пені за прострочення сплати вартості товару,
встановив:
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року частково задоволено позов Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення заборгованості за Контрактом №120/1-19 від 12 грудня 2019 року та стягнуто з Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на користь Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 4 842 460,00 доларів США заборгованості за поставлений товар, 58 018,43 доларів США пені, 14 503,61 доларів США 3% річних та 30 006,72 доларів СШАна відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 4 944 988,76 доларів США. В решті позовних вимог відмовлено.
25 жовтня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», яка подана представником Жила Юрієм Юрійовичем, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року.
Обґрунтовуючи заяву, представник вказував, що 12.12.2019 Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (продавець) та компанія Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG (покупець) уклали контракт № 120/1-19, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує продукцію виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», на умовах, що оговорені у контракті та у додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
За умовами контракту АТ «ОГХК» повинно було поставити компанії Bollwerk в загальному обсязі 10 700,00 метричних тонн товару. Однак, AT «ОГХК» обов'язок з поставки товару виконало лише частково, поставивши 8 187,00 МТ.
У травні 2020 року AT «ОГХК» в односторонньому порядку припинило поставку товару за контрактом. У зв'язку з цим 28.05.2020 компанія Bollwerk звернулася до AT «ОГХК» із листом, яким просила повідомити причини припинення поставки товару за контрактом, та зазначила про зупинення оплати товару до повного виконання АТ «ОГХК» своїх зобов'язань.
Так, відповідно до п. 7.1. контракту у зв'язку з розпочатим процесом приватизації AT «ОГХК» продавець гарантує виконання своїх зобов'язань з поставки товару за цим контрактом у повному обсязі незалежно від можливої зміни керівництва, органу управління та/або зміни власника AT «ОГХК».
Згідно п. 7.2 контракту встановлено, що у випадку припинення продавцем поставки товару за цим контрактом покупець має право припинити сплату за вже поставлені партії товару до відновлення поставки товару, але не більше ніж на 365 днів з дня поставки відповідної партії товару. У цьому випадку продавець позбавляється права стягувати з покупця пеню за прострочення оплати за п. 6.3 цього контракту.
За змістом п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (затверджене постановою правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Листами від 05.06.2020, від 23.06.2020 та від 26.11.2020 компанія Bollwerk повторно повідомила AT «ОГХК» про зупинення оплати товару до його поставки у повному обсязі, закликавши AT «ОГХК» до повного і належного виконання зобов'язань за контрактом.
Однак, неодноразові листи компанії Bollwerk залишилися без відповіді, поставка товару за контрактом так і не була відновлена, а у листопаді 2020 року AT «ОГХК» звернулося до Міжнародного арбітражного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовом до компанії Bollwerk про стягнення заборгованості за контрактом.
Рішенням МКАС від 30.07.2021 у справі №286/2020 за позовом AT «ОГХК» до компанії Bollwerk про стягнення 5 116 970,06 дол. США за контрактом позовні вимоги задоволено частково.
Заявник вважає, що рішення МКАС суперечить публічному порядку України, з огляду на що має бути скасоване на підставі п. 2 ч. 2 cт. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», п. 2 ч. 2 cт. 459 ЦПК України.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що МКАС дійшов висновку, з однієї сторони, про правомірність призупинення компанією Bollwerk оплати поставлених партій товару на 365-денний строк з дати поставки, а з іншої - про порушення прав AT «ОГХК», яке звернулося із позовом у листопаді 2020 року, в період дії застосованої компанією Bollwerk оперативно-господарської санкції, та наявність підстав для його задоволення.
Отже, МКАС встановив порушення компанією Bollwerk зобов'язання з оплати поставленого товару, строк виконання якого станом на дату звернення AT «ОГХК» із позовом не настав, що констатовано самим МКАС у Рішенні.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №917/467/17, від 25.06.2018 у справі №910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Отже, невід'ємною складовою частиною публічного порядку України є захист порушених, невизнаних або оспорюваних законних інтересів, наявність яких встановлюється судом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом.
В свою чергу, відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних законних інтересів є самостійною підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
У своєму Рішенні МКАС встановив, що строк виконання компанією Bollwerkобов'язку з оплати товару за Контрактом не сплинув станом на дату звернення АТ «ОГХК» із позовом. Незважаючи на дану обставину, МКАС дійшов висновку, що права AT «ОГХК» були порушені компанією Bollwerk внаслідок невиконання нею обов'язку з оплати, строк виконання якого продовжував тривати.
Відповідно, МКАС задовольнив позов AT «ОГХК» про захист порушених прав, які порушені компанією Bollwerkне були, та констатував порушення компанією Bollwerk зобов'язання за контрактом, строк якого не сплинув станом на дату звернення із позовом та упродовж розгляду справи № 286/2020.
У запереченні на заяву компанії Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG про скасування рішення МКАС представник позивача АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» просив у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, та вказував, що оскаржуване рішення арбітражного суду не виходить за межі контракту та не суперечить публічному порядку України, а суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати спір по суті, про що фактично просить скаржник у заяві.
В судове засідання, призначене на 22 листопада 2021 року, представник заявника Жила Ю.Ю. не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на поважні причини неявки в судове засідання, а саме: необхідності участі адвоката Жили Ю.Ю. як представника ТОВ «Іллічівська зернова компанія» у засіданні комітету кредиторів ТОВ «Іллічівська зернова компанія». Зазначене клопотання було судом задоволено, розгляд справи відкладено на 13 грудня 2021 року.
В судове засідання, призначене на 13 грудня 2021 року представник заявника Жила Ю.Ю. не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що на території України до 31.12.2021 року введено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid - 19 , спричиненої коронавірусом.
Враховуючи, що представник заявника Жила Ю.Ю. у поданому клопотанні не посилався на будь-які обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, які перешкоджали йому з'явитись у судове засідання, зазначені причини неявки визнані судом неповажними.
В судовому засіданні 13 грудня 2021 року було розпочато розгляд заяви по суті, судом було оголошено зміст заяви, представник АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» Ткаченко О.Ю. надала пояснення, в яких заперечувала проти задоволення заяви, посилаючись на її необґрунтованість. В судовому засіданні було оголошена перерва до 20 грудня 2021 року.
В судове засідання 20 грудня 2021 року представник заявника Жила Ю.Ю. також не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність участі в іншому судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду при розгляді подання приватного виконавця про примусове проникнення до об'єкту нерухомості та представлення інтересів стягувача.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 457 ЦПК України, справа про оскарження рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 457 ЦПК України та повторну неявку представника заявника, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» Ткаченко О.Ю., суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ч. 2 ст. 459 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
У заяві про скасування рішення МКАС при ТПП України представник заявника посилається на одну підставу - підпункт «б» пункту 2 частини 2 ст. 459 ЦПК України - арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (продавець) та компанією Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG (покупець) було укладено контракт № 120/1-19, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує продукцію виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», на умовах, що оговорені у контракті та у додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до розділу 10 контракту, всі суперечки, що не врегульовані між сторонами, які виникли у зв'язку з цим контрактом, мають бути переданими на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України згідної її регламенту з використанням діючого законодавства України.
Місце проведення арбітражу - м. Київ, Україна. Мова арбітражного розгляду - українська. Розгляд і вирішення суперечок за цим контрактом проводить один арбітр.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України є остаточним та обов'язковим для обох сторін.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року частково задоволено позов Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення заборгованості за контрактом №120/1-19 від 12 грудня 2019 року в розмірі 5 116 970,06 доларів США, у тому числі 4 842 460 доларів США заборгованості за поставлений товар, 219 608,05 доларів США пені за прострочку оплати товару, 54 902,01 долари США - 3% річних та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.
Стягнуто з Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на користь Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 4 842 460,00 доларів США заборгованості за поставлений товар, 58 018,43 доларів США пені, 14 503,61 доларів США 3% річних та 30 006,72 доларів СШАна відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 4 944 988,76 доларів США.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. Третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як "дружній посередник", лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це. В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 зроблено висновок про те, що застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних із корупцією.
Отже, термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.
Вказуючи у заяві, що рішення МКАС суперечить публічному порядку України, представник заявника посилався на те, що станом на день пред'явлення позову AT «ОГХК» права позивача порушені не були, оскільки строк виконання компанією Bollwerk обов'язку з оплати товару за контрактом не сплинув. Відповідно, МКАС задовольнив позов AT «ОГХК» про захист порушених прав, які порушені компанією Bollwerk не були, та констатував порушення компанією Bollwerk зобов'язання за контрактом, строк якого не сплинув станом на дату звернення із позовом та упродовж розгляду справи № 286/2020.
З викладеного вбачається, що обґрунтування заявника щодо порушення рішенням МКАС публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору, з вирішенням спору по суті, та не свідчить про порушення публічного порядку України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення МКАС при ТПП України, при вирішенні спору МКАС виходив із умов контракту, відповідно до п.10.1 якого сторони погодили, що суперечки за контрактом вирішуються з використанням діючого законодавства України. Крім того, відповідно до п.12.5 при тлумаченні контракту має силу ІНКОТЕРМС 2010 та Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів ( Віденська конвенція, 1980 року). Тому арбітражний суд визнав, що спір підлягає вирішенню відповідно до норм Віденської конвенції, а матеріальне право України, згідно п. 2 ст. 7 Віденської конвенції, підлягає субсидіарному застосуванню з питань, що не врегульовані Конвенцією.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості поставленої продукції, МКАС при ТПП України застосовував ст. 53, 59, 61, 62 Віденської конвенції, при стягненні пені - положення ст. 546, 549, 551 Цивільного кодексу України та ст.ст. 230 - 233 Господарського кодексу України, при стягненні трьох відсотків річних - ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Таким чином, правильність застосування арбітражним судом норм матеріального права перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції.
Спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), в тому числі про застосування при вирішенні спору діючого законодавства України, а також ІНКОТЕРМС 2010 та Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.
Обставини, встановлені оскаржуваним рішенням МКАС, стосуються виключно договірних правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи і не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави, рішення не спрямоване на зміну чи втручання в публічний порядок, а тому не може вважатися таким, що порушує публічний порядок України.
Заявник не довів, що рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або вказане рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.
Отже, оскаржуване рішення арбітражного суду не виходить за межі контракту та не суперечить публічному порядку України, а суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати спір по суті.
Враховуючи, що судом не встановлено, а заявником не доведено обставин, які б свідчили про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року, ухвалене у справі № 286/2020, суперечить публічному порядку України, обґрунтування заявника щодо порушення арбітражним рішенням публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю вирішення спору по суті, а тому з вказаної заявником підстави слід відмовити у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС.
Керуючись ст.ст. 23, 454 - 460 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», яка подана представником Жила Юрієм Юрійовичем, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі №286/2020 за позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення заборгованості оплати товару, поставленого за контрактом №120/1-19 від 12 грудня 2019 року та пені за прострочення сплати вартості товару - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду. У разі, якщо ухвала не буде оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, вона набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 05 січня 2022 року.
Суддя: Т.І. Ящук