Єдиний унікальний номер справи: 372/4145/19 Головуючий у суді першої інстанції:Зінченко О.М.
Номер провадження: 22-ц/824/867/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
09 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, про застосування наслідків недійсності правочинів, -
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», позивач) звернулось в Обухівський районний суд Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., про застосування наслідків недійсності правочинів.
Позивач просив суд, скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на садовий будинок, об'єкт житлової нерухомості реєстраційного номеру 620862832231, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 17 квітня 2015 року, номер запису про право власності 9410165, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 видане 28 жовтня 2015 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Марченко В.Г., підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексовий номер 20761173 від 17 квітня 2015 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.
Скасувати запис про державну реєстрацію змін об'єкта житлової нерухомості реєстраційного номеру 620862832231, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 30 вересня 2015 року, відомості внесення до реєстру 28 жовтня 2015 року ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, індексний номер 25636550.
Скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна реєстраційного номеру 620862832231 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:003:0088, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 17 квітня 2015 року, номер запису про право власності 94101224, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, номер 3287, виданий 17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20761274 від 17 квітня 2015 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року позов АТ «ОТП Банк» задоволено.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на садовий будинок, об'єкт житлової нерухомості реєстраційного номеру 620862832231, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 17 квітня 2015 року, номер запису про право власності 9410165, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , видане 28 жовтня 2015 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Марченко В.Г., підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20761173 від 17 квітня 2015 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.
Скасовано запис про державну реєстрацію змін об'єкта житлової нерухомості реєстраційного номеру 620862832231, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 30 вересня 2015 року, відомості внесення до реєстру 28.10.2015 року ОСОБА_4 ,, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, індексовий номер 25636550.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна реєстраційного номеру 620862832231- земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:003:0088, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 17 квітня 2015 року, номер запису про право власності 94101224, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу номер 3287 виданий 17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20761274 від 17 квітня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплук Ю.В.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядкую В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення. яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначила, що суд не надав оцінки доводам відповідача щодо строку позовної давності, залишив поза увагою доводи ОСОБА_1 в частині відсутності правових підстав для визнання спірних договорів недійсними, не розглянув аргументів відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник АТ «ОТП Банк» проти доводів апеляційної скарги заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Наданим процесуальним законом правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. не скористалися.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Юнекс» за Договором про надання кредитної лінії № СR 07-294/28-2 від 11 червня 2007 року зі змінами від 04 липня 2008 та від 17 липня 2008 (надалі по тексту - «Кредитний договір») між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «ОТП БАНК», та ОСОБА_2 11 червня 2007 року було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) № PL 07-303/28-2 зі змінами від 04 липня 2008 та від 15 серпня 2008 (надалі по тексту - «Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 1750, заборона відчуження зареєстрована в реєстрі за № 1751, 1752. Відповідні відомості щодо обтяжень майна, переданого в іпотеку Банку, згідно вказаного Договору іпотеки, були внесені до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 5111184) та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5111033).
Згідно із зазначеним Договором іпотеки, ОСОБА_2 було передано в іпотеку нерухоме майно садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0933 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223155400:03:003:0088, яке належало ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, б/н виданим Козинською селищною радою 15 травня 2006 року на підставі рішення виконкому Козинської селищної ради від 28 квітня 2006 року № 62/52, та зареєстровано за Іпотекодавцем, Обухівським бюро технічної інвентаризації (Реєстраційний номер: 14754497 Номер запису: 79 в книзі), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10637467 від 15 травня 2006 року.
Також встановлено, що 11 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання вказаного договору іпотеки недійсним.
В свою чергу, 01 квітня 2009 року, Банк звернувся в Обухівський районний суд Київської області із зустрічним позовом до майнового поручителя ОСОБА_2 про звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Обухівський районний суд Київської області 03 червня 2010 року у справі № 2-315/10 ухвалив рішення про задоволення позовних вимог Банку у повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили30 вересня 2010 року, в зв'язку з чим було видано виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після отримання виконавчого листа № 2-315/10 відносно ОСОБА_2 , Банк звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області із заявою вих. № 12-4/10662 від 22 листопада 2010 року про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення суми боргу. Зазначеним підрозділом, 29 листопада 2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 22931475).
Державною виконавчою службою 07 вересня 2011 року також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В подальшому, АТ «ОТП БАНК» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., яка посвідчувала Договір іпотеки, та отримало Інформаційну довідку № 128774137 від 23 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відносно Предмету іпотеки.
Відповідно до даних Інформаційної довідки № 128774137 від 23 червня 2018 року, вказані записи про обтяження були погашені 05 квітня 2015 року на підставі перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про іпотеку: 9295755; реєстраційний номер обтяження 5111184; дата перенесення - 05 квітня 2015 року о 17:44:44; номер запису про обтяження: 9295774; реєстраційний номер обтяження 5111033; дата перенесення - 05 квітня 2015 року о 18:21:13.
Після перенесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані обтяження були припинені: Відомості про припинення запису про іпотеку: 9295755 були внесені до Реєстру: 05 квітня 2015 року о 17:45:14, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 20524087 від 05 квітня 2015 року 17:40:46; Відомості про припинення запису про обтяження: 9295774 були внесені до Реєстру: 05.04.2015 року о 18:21:37, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 20524123 від 05 квітня 2015 року о 18:18:55.
АТ «ОТП БАНК» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б. із Заявою вих. № 73-3-73-3-1/5051-БТ від 12 липня 2018 року про надання письмового повідомлення щодо підстав вказаних реєстраційних дій з припинення обтяжень, та надання копій документів, на підставі яких нею були здійснені реєстраційні дії з припинення обтяження та іпотеки.
Після чого, 26 липня 2018 року Банком було отримано лист-відповідь вих. № 40 від 24 липня 2018 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б. про те, що нею ніколи не проводилися нотаріальні та реєстраційні дії з припинення обтяжень за реєстраційними номерами 5111184, 5111033 та надано документи, а саме: листи вих. № 35 від 06 квітня 2015 року, вих. 36 від 07 квітня 2015 року, адресовані Головному управлінню юстиції у м. Києві, Дніпровське РУ ГУ ВМС України в м. Києві, ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», ВПВР ДВС України Печерського РУЮ у м. Києві. В листах зазначено, що 06 квітня 2015 року вона подала заяву про те, що до її робочого комп'ютера, шляхом віддаленого доступу, невідомими особами, без її участі та без її відома було незаконно зареєстровано припинення обтяжень, в т.ч. щодо Предмету іпотеки Банку, та зареєстрування за даним фактом кримінальне провадження в ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 190, ч. 4, ст.361 Кримінального кодексу України; витяг із кримінального провадження № 12015100040004933; клопотання старшому слідчому СВ Дніпровське РУ ГУ ВМС України в м. Києві від 15 квітня 2015 року про накладення арешту; відповідь Слідчого управління ВМС України ГУ в місті Києві від 03 червня 2015 року про часткове задоволення клопотання; заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення Прокурору Дніпровського району м. Києва та витяг із кримінального провадження №12015100040004933.
Як зазначено у Інформаційній довідці № 128774137 від 23 червня 2018 року, Банку стало відомо, що право власності на Предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер 3284 (садовий будинок) та Договору купівлі-продажу, серія та номер 3287 (земельна ділянка), виданих 17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.
Предмет іпотеки, а саме: садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані у АДРЕСА_1 , зареєстрований 17 квітня 2015 року о 17:49:00 та о 17:55:54 за ОСОБА_1 . Номер запису про право власності на садовий будинок, об'єкт житлової нерухомості: 9410165. Номер запису про право власності на земельну ділянку: 9410224.
В Інформаційній довідці № 128774137 від 23 червня 2018 року також зазначено, що власниками нерухомого майна, а саме: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0933 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223155400:03:003:0088, були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Право власності виникло у них на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області № 2-2389/10 від 06 грудня 2010 року.
За заявою Банку, 08 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» поновлено (внесено) запис про іпотеку: 32735391 (спеціальний розділ) та надано витяг № 176755953.
Пунктом 5.2. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець зобов'язаний: не відчужувати Предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди Іпотекодержателя на таке відчуження.
У п. 5.3. Договору іпотеки закріплено, що Іпотекодавець має право вчиняти будь-які юридичні дії щодо Предмету іпотеки виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях. Такі юридичні дії включають (але не виключено): 1) зведення, знищення або проведення капітального ремонту будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є Предметом іпотеки, чи здійснення істотних поліпшень цієї земельної ділянки; 2) передання Предмету іпотеки у наступну іпотеку; 3) відчуження Предмету іпотеки; 4) передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, управління; 5) інші юридичні дії.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Судом встановлено, що Іпотекодавець - ОСОБА_2 , на момент укладення Договорів купівлі-продажу № 3284 та № 3287 Предмету іпотеки, мав отримати, передбачену Законом України «Про іпотеку» та п.п. 5.2., 5.3. Договору іпотеки, згоду АТ «ОТП БАНК» на відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .
Оскільки відповідачі не спростували того, що АТ «ОТП Банк» не був повідомлений про укладені правочини та не надавав згоди на відчуження заставного майна, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказані договори купівлі-продажу № 3284 та № 3287 від 17 квітня 2015 року є нікчемними в силу приписів (на підставі) статті 12 Закону України «Про іпотеку».
Ці правочини є нікчемними з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
Як з'ясовано судом першої інстанції, про факт продажу вказаного майна позивач дізнався випадково лише 23 червня 2018 року із Інформаційної довідки № 128774137 та не міг здогадуватися про такі дії ОСОБА_2 , оскільки в Підрозділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Київській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-315/09 про звернення стягнення на Предмет іпотеки і в рамках виконавчого провадження ВП № 22931475 державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника на підставі постанови від 07 вересня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Банку, суд першої інстанції врахував також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пр. № 12-304гс18) про визнання недійсним нікчемного договору.
Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду також погодилась із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого, чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
З огляду на викладене, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на те, що Банк не надавав згоду на відчуження предмету іпотеки, зокрема на продаж предмету іпотеки ОСОБА_1 , відповідачі не мали права розпоряджатись та відчужувати предмет іпотеки. За відсутності законного права власності на вказані предмети іпотеки, подальша їх державна реєстрація також є незаконною та підлягає скасуванню
Оскільки судом встановлено нікчемність правочинів, на підставі яких ОСОБА_1 набула спірне майно, в той час як відповідачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності оцінюються колегією суддів критично.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За положеннями ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Оспорювані договори купівлі-продажу було укладено 17 квітня 2015 року. Разом з цим, Банку стало відомо, що право власності на Предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу лише після звернення до нотаріуса та отримання Інформаційної довідки № 128774137 від 23 червня 2018 року.
Оскільки з позовом Банк звернувся 19 листопада 2019 року, тобто, в межах трирічного строку з моменту, як Банк дізнався про порушення свого права, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача, були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди апелянта із висновком суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги відповідають доводам висловленим під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким судом надана належна оцінка, що свідчить про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи відповідача.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар