Єдиний унікальний номер справи: 752/19218/20 Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.
Номер провадження: 22-ц/824/7948/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
18 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкрито судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -
В Голосіївський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з вказаним позовом в якому просив суд визнати факт відсутності кровної спорідненості ОСОБА_1 та доньки, батьком якої він записаний, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити дані про батька дитини « ОСОБА_1 » із актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обгрунтовував тим, що у 2003 році він проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 , яка в цей час, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_3 , батьком якої в свідоцтві про народження дитини записано позивача ОСОБА_1 , проте позивач не визнає себе біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки період з початку 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 є недостатнім для зачаття та виношування дитини.
Вказує на те, що восени 2014 року за взаємною згодою, їх сім'я розпалася, проте вони підтримували постійні добрі відносини. У 2010 році відносини погіршилися, оскільки 09 листопада 2010 року мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 запропонувала позивачу відмовитися від ОСОБА_3 , на що він не надав згоди, внаслідок чого, відповідач почала налаштовувати дитину проти нього та здійснювати перешкоди у спілкуванні.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також вказав, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_2 його позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_3 , 2003 року народження, та постановлено стягувати аліменти на утримання дитини. Опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено ОСОБА_2 .
Після цього, як зазначив позивач, зв'язок з ОСОБА_3 був втрачений, дитина ніяк на нього не реагує та не сприймає як батька.
Враховуючи викладені обставини, просив суд задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Не погоджуючись із рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021року скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказує на порушення судом ст. 81 ЦПК України, оскільки в основу рішення покладені пояснення відповідача, яка не була безпосереднім учасником подій та у залишенні без розгляду клопотання позивача про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Звертає увагу на те, що його пояснення, які викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, судом не в повній мірі взяті до уваги і їм не надано належної оцінки в судовому рішенні.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Волощук Володимир Вікторович проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечував, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року вважає законними і обгрунтованим.
Інші учасники справи, у встановлений апеляційним судом строк, відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надали.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з часу народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаючи що він не є її батьком, що він вписаний у свідоцтві про її народження як її батько, не оскаржував такі актові записи, а надав згоду та подав всі необхідні документи для видачі свідоцтва про встановлення батьківства, а тому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 136 СК України він немає права оспорювати батьківство.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи і узгоджуються з вимогами закону.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Згідно із ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , матір'ю якої є ОСОБА_4 - донька відповідача у справі ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в добровільному порядку визнав своє батьківство щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про встановлення батьківства серія IБК № 110611, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 23 травня 2003 року (а.с. 32).
Також, 23 травня 2003 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , в якому у графі «батько» вказано ОСОБА_1 , що вбачається з копій зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про відібрання малолітньої дитини (а.с. 33-35), зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація - Орган опіки і піклування (Служба у справах дітей); Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація - Орган опіки і піклування (Служба у справах дітей) про усунення перешкод у спілкуванні з дочкою (а.с. 55-60), судового рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2011 року у справі № 2-3186/11 (а.с. 48-54).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2011 року відмовлено в задоволенні позову Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - Орган опіки та піклування (Служба у справах дітей) до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки відносно дитини та стягнення аліментів.
Також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація - Орган опіки та піклування (Служба у справах дітей) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с. 48- 54).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла.
В подальшому, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначено опікуном малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 у .
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його доходу, починаючи з 10 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісячно або ж зміни статусу сторін на користь опікуна ОСОБА_2 (а.с. 37- 47).
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених Сімейним кодексом.
Отже, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 - час народження доньки ОСОБА_3 , діяли норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України).
Згідно із ст. 56 КпШС України (в редакції на ІНФОРМАЦІЯ_2) особа записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, має право оспорити проведений запис з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.
За приписами ч. 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Частиною 5 ст. 136 СК України визначено, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини,
не мають права оспорювати батьківство.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові з підстав, передбачених ч. 5 ст. 136 СК України, оскільки у позовній заяві (а.с. 5) ОСОБА_1 стверджуючи, що не вважає себе біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же час, жодним чином не оспорив свідоцтво про встановлення батьківства серії НОМЕР_2, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 23 травня 2003 року, згідно якого, ОСОБА_1 визнаний батьком дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 189 КпШС України (в редакції, яка діяла на 23 травня 2003року) визначено, що реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення.
Отже, ОСОБА_1 добровільно надав органу реєстрації актів цивільного стану згоду на здійснення запису про його батьківство.
Оскільки ОСОБА_1 з моменту народження дитини та з часу отримання свідоцтва про встановлення батьківства від 23 травня 2003 року знав, що він не є її батьком, тому, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до положень ч. 5 ст. 136 СК України позивач немає права оспорювати батьківство, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме те, що в основу рішення суду покладені пояснення відповідача, яка не була безпосереднім учасником подій та у залишенні без розгляду клопотання позивача про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи підлягають відхиленню, за таких обставин.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміст рішення суду регулюється положеннями ст. 265 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам, вказаних в ст. 265 ЦПК України.
Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року про відмову у призначенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи за клопотанням ОСОБА_1 є належним чином мотивованою та відповідає вимогам щодо змісту ухвали, передбаченим ст. 260 ЦПК України.
Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги про те, що пояснення позивача, викладені у відповіді на відзив, судом повністю не взяті до уваги і їм не надано належної оцінки в судовому рішенні.
Інші посилання у апеляційній скарзі на необгрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права також не спростовують обгрунтованість і законність висновків суду по суті даного спору.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар