Єдиний унікальний номер справи: 755/13081/19 Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Номер провадження: 22-ц/824/10483/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
28 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Крикуна Віктора Борисовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, ОСОБА_4 , -
У Дніпровський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 755/13081/19, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Також, 16 серпня 2019 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 755/13088/19 (провадження № 2/755/5375/19), призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволені клопотання про витребування доказів.
Окрім цього, 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся в Дніпровський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі № 755/13085/19 (провадження № 2/755/5374/19).
Разом з цим, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року цивільну справу № 755/13081/19 (провадження № 2/755/5373/19) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, цивільну справу № 755/13088/19 (провадження № 2/755/5375/19) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, цивільну справу № 755/13085/19 (провадження № 2/755/5374/19) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування - об'єднано в одне провадження, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, вчиненого на підставі договору дарування, по яких, залучені до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Частково не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на її користь по 150 000 грн. витрат на правову допомогу.
В обгрунтуання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правову допомогу, не врахував докази надані на підтвердження понесених витрат.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , через представника - адвоката Крикуна В.Б. також подали апеляційну скаргу у якій просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказали на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав неявку позивачів та їх представника 27 квітня 2021 року неповажною, зважаючи на карантинні обмеження в місті Києві, невизнання обов'язкової участі позивачів у судових засіданнях, недоведення до відома учасників справи щодо можливості розгляду справи з використанням електронних засобів зв'язку (оскільки позивачам та їх представнику не відомо про наявність технічного оснащення у Дніпровському районному суді міста Києва), наявності реальної загрози життю та здоров'ю учасників справи, неможливості забезпечення фізичного прибуття до суду без наявності спец перепусток.
Звернули увагу на те, що справа розглядається з 2019 року і за весь час розгляду справи представником позивача здійснювались всі необхідні дії, які свідчили, про готовність брати участь у справі, проте суд формально встановив дві неявки до суду та залишив позов без розгляду, що на думку апелянтів свідчить про явну необ'єктивність при ухваленні відповідного судового рішення.
Зазначили, що з оскаржуваної ухвали суду не вбачається, в чому полягала неможливість розгляду справи без участі позивачів та їх представника.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Крикун В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Наданим процесуальним законом правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не скористалася.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно приписів ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи.
Строки розгляду справи передбачені ст. 210 ЦПК України, натомість справа що переглядається перебувала в провадженні суду з серпня 2019 року.
Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України».
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов'язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання призначене на 12 березня 2021 року з'явились представники сторін - адвокати Крикун В.Б. та Андруцька Г.О. та представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (том 3 а.с. 55).
У судовому засіданні 12 березня 2021 року на стадії дослідження доказів, в зв'язку із закінченням робочого часу, судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 27 квітня 2021 року.
В судове засідання призначене на 27 квітня 2021 року позивачі та їх представник - адвокат Крикун В.Б. не з'явились, про час та місце проведення судового засідання адвокат Крикун В.Б. був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (том 3, а.с. 65).
У зв'язку з неявкою в судове засідання призначене на 27 квітня 2021 року позивачів та/або їх представників в судовому засіданні було оголошено перерву до 02 червня 2021 року.
В судове засідання призначене на 02 червня 2021 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та/або їх представники не з'явились, при цьому, представник позивачів - адвокат Крикун В.Б. про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том. 3 а.с. 79).
Заяв про відкладення, розгляду справи без участі позивачів чи розгляду справи в режимі відеоконференції від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та/або їх представника - адвоката Крикуна В.В. матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком Дніпровського районного суду міста Києва про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав неявку позивачів та їх представника 27 квітня 2021 року неповажною, зважаючи на карантинні обмеження в місті Києві, невизнання обов'язкової участі позивачів у судових засіданнях, недоведення до відома учасників справи щодо можливості розгляду справи з використанням електронних засобів зв'язку (оскільки позивачам та їх представнику не відомо про наявність технічного оснащення у Дніпровському районному суді міста Києва), наявності реальної загрози життю та здоров'ю учасників справи, неможливості забезпечення фізичного прибуття до суду без наявності спец перепусток є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що дія карантинних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусу COVID-19, не є безумовною підставою для визнання неявки позивача в судове засідання з поважних причин та відкладення судового засідання, так як, оголошення карантину не зупиняло роботи судів, при цьому позивачі не були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права та висловити позицію по суті спору, звернувшись до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, подати заяву про відкладення розгляду справи чи клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Вказаних клопотань матеріали справи не містять.
Щодо стягнення з позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 понесених відповідачем витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Здійснюючи розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду, суд має визначити наявність необґрунтованих дій позивача, які спричинили витрати відповідача, їх розмір і лише в цій частині судові витрати відповідача підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що висновок Дніпровського районного суду міста Києва про те, що необґрунтованими діями позивачів у цій справі, в розумінні положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України є неявка сторони позивачів у судові засідання, які були призначені на 27 квітня 2021 року та на 02 червня 2021 року, неповідомлення суд про причини неявки, що призвело до необхідності залишення об'єднаних в одному провадженні позовів без розгляду є законним та таким, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно вказав на те, що інших необґрунтованих дій позивачів, які б у межах положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України свідчили про необхідність компенсації відповідачу понесених витрат, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з позивачів необхідно солідарно стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 150 000 грн. колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи розрахунків сум судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 , остання має сплачувати 5 000,00 грн. за участь її адвоката Андруцької Г.О. у кожному судовому засіданні (вартість одного судового засідання (судодень)).
Враховуючи те, що позивачі двічі не з'явились в судові засідання, про причини неявки суду не повідомили, такі їх дії є необґрунтованими, тому, колегія суддів погоджується з висновком Дніпровського районного суду міста Києва про те, що відповідачу слід компенсувати витрати за послуги адвоката щодо участі у двох судових зсіданнях в сумі 10 000,00 грн.
Також, суд першої інстанції вірно вказав, що з кожного позивача на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 5 000,00 грн. в рахунок компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачів, оскільки судові витрати не можуть стягуватись солідарно.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Дніпровського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційні скарги не містять.
Як наголосив Європейський суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, колегія вважає, що висновок Дніпровського районного суду міста Києва про залишення без розгляду позовних заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення з позивачів на користь ОСОБА_1 по 5 000,00 грн. в рахунок компенсації понесених нею судових витрат є таким що ґрунтується на вимогах закону, тому колегія суддів не вбачаєпідстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Крикуна В.Б. та скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Крикуна Віктора Борисовича залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар