05 січня 2022 року
м. Київ
справа № 280/3387/21
адміністративне провадження № К/9901/48181/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №280/3387/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі 24727,41 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 березня 2021 року по день винесення судом рішення з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати 1268,07 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2021 року по 09 серпня 2021 рік у сумі 123 002,79 грн. скасовано та прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задовленні позовних вимог відмовити.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У поданій касаційній скарзі позивач вказує підставу касаційного оскарження судового рішення передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 та від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, оскільки правовідносини у цих справах та у справі №460/6960/20 не є подібними.
Так, у справі №460/6960/20 спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправним та скасування рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження атестації позивачем, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тоді як у справі №280/3387/21 спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача з ненарахуванням та невиплатою вихідної допомоги при звільненні та стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
Щодо посилань на постанову Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, то необхідним є зазначити, що судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин останню правову позицію Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводяться до незгоди скаржника із судовим рішенням у цій справі, цитування нормативно правових актів, зазначення що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №280/3387/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак